Про нас
увійти

Анастасія Меркушина: "На світовому рівні "індивідуалку" бігала вперше"

категорія: Зимові види | дата: 21 02 2012
Анастасія Меркушина:

Стартував юніорський чемпіонат Світу з біатлону в Контіолахті. Як правило, на подібних турнірах важливо задати позитивний імпульс. Ну а оскільки першою гонкою програми чемпіонату була індивідуалка у дівчат, то це завдання було покладено на їхні тендітні плечі.

Приємно, що тернополянці Анастасії Меркушиній вдалося успішно впоратися з цим завданням. Настя провела дуже якісну гонку, закінчивши її на високому п'ятому місці. Увечері вона погодилася поділитися враженнями від старту чемпіонату з читачами нашого сайту.

— Настя, прийми вітання з дуже гідним результатом у стартовій гонці юніорського чемпіонату світу! Поділися враженнями про індивідуалку

— Взагалі, було дійсно дуже важко, тому що траса складалася з одного спуску і одного підйому. Причому, підйом був неймовірно складним, оскільки бігти довелося по свіжому снігу, ноги постійно провалювалися — було досить непросто. Останнє коло вийшло особливо важким: уже майже на рівні втрати свідомості, ноги ватяні... Начебто штовхаєшся, але сил вже просто немає. Страшним був не сам підйом — на нього вибігти можна ще нормально, а от далі була рівнина до фінішу — ось вона була просто нестерпною.

— Індивідуальні гонки ти бігаєш не дуже часто? ..

— Так, це був мій дебют на міжнародних стартах. В Україні я вже бігала кілька індівідуалок, але на світовому рівні це сталося вперше.

— В такому випадку, можна назвати цю гонку в якомусь сенсі незвичною для тебе?

— В принципі, так. Хоча це — така сама гонка, як і всі інші, і це не означає, що тут не треба працювати, або, навпаки, треба працювати більше, ніж на інших. Мабуть, головна особливість в тому, що тут чотири вогневих рубежі. Найголовніший плюс в тому, що не довелося бігати штрафні кола. А то забігатися і втомитися було б легко.

— Фінішну межу ти перетнула першою. Те, що бігла, не знаючи орієнтирів, розслабило, або, навпаки, завадило?

— Я намагалася не думати про зайняте місце. Намагалася просто працювати так, як можу, і показати результат, на який дійсно сьогодні готова. А те, яка йду, кого обійшла, кому програла — ці думки під час перегонів не займали.

— Відразу після закінчення гонки ти сподівалася, що з таким результатом зможеш претендувати на медаль?

— Чесно кажучи, перед виходом на старт я не сподівалася на медаль, та й взагалі на пристойне місце. Першою думкою після фінішу було: "Я хоч в шістку потраплю?..." Звичайно, немає межі досконалості і сьогодні теж можна було десь поліпшити час. Але якщо подивитися в цілому, то навряд чи я змогла б пробігти гонку краще. Навіть якби, припустимо, у першій стійці промахнулася один раз, то все одно не змогла б так зібратися на останньому рубежі й стрельнути нуль. Що-небудь, але все одно сталося б. Я вважаю, що Господь так розпорядився, і так воно повинно бути.

— Після того, як ти закінчила гонку, важко було дочекатися фінішу суперниць?

— Так, було досить непросто: емоції переповнювали. Але після того, як мене обійшли одна, друга суперниці, — уже трохи "відпустило".

— А в який момент зрозуміла, що медалі вже точно не буде і доведеться задовольнятися місцем у шістці?

— У першу чергу, я вважаю, що "задовольнятися" — трохи невірне визначення. Все-таки мені сьогодні довелося змагатися з дівчатами набагато старшими. Припустимо, та ж Нія Димитрова вже досить регулярно виступає на етапах Кубка світу, і вона, та й інші дівчата — дуже серйозні суперниці. І зайняти місце в шістці найсильніших було зовсім не просто. Крім того, налаштовуватися на ці гонки було досить важко, тому що і минулий рік на чемпіонаті світу, і недавня юнацька Олімпіада були, за великим рахунком, провальними. Тому я дуже задоволена сьогоднішнім результатом і розчарування від того, що немає медалі, я не відчула. Ну а остаточно зрозуміла, що на подіум піднятися сьогодні не вдасться, швидше за все, після того, як Галина Вишневська вийшла з четвертого рубежу в один час зі мною. І, знаючи її міць, силу, я розуміла, що тут вже зробити нічого не зможу. Вона захотіла, вона перемогла, і вона молодець!

— У тебе сьогодні один з кращих результатів по скорострільності. Ти ризикувала, або такий ритм був для тебе звичним?

— Ви знаєте, це був цілком звичний ритм. Хоча на першій стійці я навіть трохи забарилася, і саме через це я допустила два промахи. Я зазвичай намагаюся стріляти швидше, щоб думки не встигали проскакувати між пострілами. (сміється)

— У яких погодних умовах довелося сьогодні змагатися?

— Сьогодні був жахливий вітер, хоча і трохи слабкіший, ніж вчора. Але він був поривчастий, неприємний. І на лежанні постійно краєм ока доводилося стежити за становищем прапорців. Та й пристрілка була в досить важких умовах. В принципі, мені з вітром, можна сказати, пощастило — під час моєї стрільби сильних поривів не було і все пройшло нормально.

— А де було складніше: на чемпіонаті Європи в юніорській категорії, або на чемпіонаті світу серед дівчат?

— Скажімо так, це просто трохи різні турніри, різні траси. На юніорському чемпіонаті я намагалася не кидатися, бо там були дуже важкі підйоми. Але там після підйомів була рівнина, яка трохи йшла під спуск, і був час, щоб відпочити до кордону. Тут же виходиш з підйому і йдеш по рівнині до самого стрільбища. Тому було складно в тому плані, що не встигаєш віддихатися. Але траси важкі були і там, і там. Питання було в тому, як їх пройти.

Джерело: ФБУ

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook