Олена Підгрушна: "Головні старти ще попереду, не можна розслаблятися"
Інтерв'ю з тернопільською біатлоністкою Оленою Підгрушною, яка має вже дві нагороди на етапах Кубка Світу
— Вітати вас стає доброю традицією, — звертаюся до капітана жіночої збірної Олени Підгрушної. — Виходячи з того, як починалася естафетна гонка для української команди, могли припустити, що закінчиться вона сріблом?
— Я практично не бачила перші два етапи —- ні як дівчата бігли, ні як стріляли. Тому що сама розминалася, каталася на лижах — загалом, готувалася до старту. Хіба що періодично під'їжджала до тренерів і питала, як справи. Коли ж прийшла в стартове містечко, побачила, що Джима йде дев'ятою. До першого місця — ціла хвилина. Подумала: добре, якщо в шістку потрапимо. Але коли Юля відстрілялася п'ять з п'яти і вийшла на фінішний круг на четвертій позиції, я зрозуміла, що ще не все втрачено. Можна боротися.
— Джима вас сьогодні здивувала?
— Юля — молодець. Але я в ній не сумнівалася з самого початку. На 99,9 відсотків була впевнена, що вона свій етап добре пробіжить. Тим більше що заради естафети її звільнили від гонки переслідування. Вона таки була свіжішою, ніж ми.
— Ви так здорово в естафеті стріляли, що склалося враження, ніби вам після ремонту повернули не гвинтівку, а кулемет ...
— (Сміється). Довелося похвилюватися трохи. За ніч гвинтівку відвезли на завод, усунули неполадки і вранці повернули вже в робочому стані.
— І кому ж довелося пожертвувати сном заради гвинтівки Олени Підгрушної?
— Одному з сервісменів нашої команди Рене. Справа в тому, що після спринту ми поміняли одну запчастину в Anshutz. А потім з'ясувалося, що в мене ще й із затвором проблеми. Гонку переслідування відстріляли на "чесному слові". З кожним рубежем ставало все гірше і гірше, боялася, що в будь-яку секунду механізм заклинить. Тому обов'язково потрібно було приймати міри.
— В естафеті з останнього вогневого рубежу ви йшли третьою, а коли знову потрапили в об'єктив телекамери — вже випереджали росіянку Ольгу Вілухіна. Пройшли і не помітили?
— Я бачила, що росіянка недалеко. Самопочуття було гарним, і буквально відразу після відходу зі стрільбища на повороті я її обігнала. Камери цього моменту, мабуть, не зафіксували, але вже на початку кола я була попереду.
— Ви закінчили другий етап Кубка світу в першій десятці загального заліку, йдете третьою в спринтерському рейтингу і п'ятою за підсумками двох гонок переслідування. Як почуваєте себе в такій ролі?
— Зараз про місця, очки і рейтинги взагалі не думаю. Зійшла з п'єдесталу — і ти ніхто. Я саме цим принципом керуюся. Думаю не про те, що вже зроблено, а що ще потрібно зробити. Ніякої ейфорії немає. Головні старти ще попереду, не можна розслаблятися.
Джерело: Спорт-Експрес
