Олена Підгрушна: "На зборах у Сумах відпочину, буду відсипатись, від’їдатись..."
Наприкінці травня чемпіонка світу Олена Підгрушна стала на весільний рушник разом з Олексієм Кайдою. І сьогодні ми попросили Олену поділитись враженнями про сімейне свято зі своїми вболівальниками.
— Лєна, вітаємо з весіллям вашу родину! Розкажи для своїх вболівальників, як все відбувалось?
— Зараз, коли вже пройшло два дні після весілля, можу сказати в кількох словах: весело, цікаво, насичено. Від свята залишилась маса позитивних емоцій. Але все закінчилось так швидко, що навіть після того, як музиканти закінчили свою роботу, ніхто не хотів розходитись, тому що всім було цікаво один з одним і приємно знаходитись разом. Як то кажуть, "душа потребувала продовження банкету". (Сміється) Під кінець весілля я навіть помітила, що майже всі були захриплі — від сміху, від голосних розмов…
— Ну а хвилювання в ці дні ти відчувала?
— Загалом я була досить спокійна. Було кілька моментів, коли поглядом не могла знайти своїх дружок, й на мить виникало відчуття збентеження, були невеликі сплески емоцій. Решту часу і я, і Олексій були цілком спокійні, тому що все проходило настільки гладко, що навіть інколи аж страшно було. (Сміється)
— Багато дівчат ще змалку мріють про своє весілля. Все відбулось так, як ти собі уявляла?
— Чесно кажучи, я ніколи раніше не уявляла, як проходитиме моє весілля. Єдине, що хотілося — щоб всім було цікаво і весело. І я можу сказати, що дійсність перевершила всі наші сподівання: я навіть не думала, що все може бути настільки добре. По закінченні святкування більшість гостей підходила і дякувала за ті позитивні емоції, за те, що відбулось дійсно свято: таке добре і не пафосне. Кращого подарунку годі було й бажати.
— Ви планували весілля з розмахом, чи більш наближене до сімейної атмосфери?
— З одного боку, ми не хотіли великого розмаху, тому що ні я, ні Олексій не любимо надмірного показного пафосу. І, напевне, найбільше, що ми дозволили собі в цьому сенсі, був святковий феєрверк: хлопці, які його готували, дійсно постарались, і було дуже красиво. Хотілося все зробити так, аби було максимально комфортно і для нас, і для гостей.
— А хто з великої біатлонної сім’ї був присутній на вашому святі?
— Я! (Сміється) А якщо серйозно, то, на жаль, дата весілля співпала з проведенням першого передсезонного збору. Тому, розуміючи це, я і не запрошувала більшість команди, не хотіла ставити в незручне становище ані подруг по команді, ані тренерів. Хоча рада була б бачити і дівчат, і тренерів, і Володимира Михайловича Бринзака й Євгена Федоровича Колупаєва, яких не відпустили справи. Тому були присутні Оксана Хвостенко зі Славою Деркачем, колишні біатлоністи Віта і Богдан Рудник, були мої особисті тернопільські тренери, а колишня біатлоністка Світлана Крикончук була дружкою. І, звичайно, двоє вболівальників з Коломиї, які всім запам’ятались на чемпіонаті світу своєю трембітою — вони на весіллі були нашими дружбами. Але ми постарались зробити все, щоб до свята долучились навіть ті, хто не змогли прибути до Тернополя. Скажімо, один з короваїв відправили до Бердянська, звідки родом Олексій та де живуть його рідні та друзі сім’ї. А ще один коровай — взяли з собою в Суми на збір, і от щойно всією командою його надкусили. (Сміється)
— А на чиї плечі було покладено основні організаційні клопоти?
— Більшу частину взяла на себе моя мама, тому що вона була постійно в Тернополі і могла керувати процесом. Тому зі всіма організаційними питаннями, включно з меню ресторану, вона нам дуже допомогла.
— Ну а право вибору пісні для першого весільного танцю ти нікому не віддала?
— Ми з Олексієм досить довго думали над вибором пісні. І я зараз навіть не згадаю, хто першим запропонував мелодію. У підсумку нам найбільше припала до душі пісня Олександра Пономарьова "Я так довго на тебе чекав". Причому музиканти порадували власною інтерпретацією цієї пісні, коли вони співали як від чоловіка, так і від жінки.
— Ну і питання, яке безумовно цікавить багатьох: хто ж першим став на рушник? :)
— Ми тричі ставали на рушник, і тричі це було одночасно. Більш того, є ще одна традиція: відламати шмат хліба і востаннє насолити одне одному. Так от, ми навіть ту хлібину розламали абсолютно навпіл — можна було лінійкою виміряти. Тобто, в нашій сім’ї повна рівноправність. (Сміється)
— Неодмінний атрибут весілля — подарунки. Що запам’яталось найбільше?
— Оскільки багато гостей приїхало з інших міст, то масивні подарунки везти було незручно, тому багато хто дарував відкритки, конверти. Дехто писав невеличкі віршики, і потім ми це читали, було дуже цікаво. З найбільш оригінальних подарунків, напевне, був сад…
— Вибач, що?..
— Так, ти все правильно почув: фруктовий сад. Його подарував нам мій особистий тренер Олег Євгенович Бунт. Ну і в тему також була газонокосарка, яку подарував ще один мій тренер Ігор Мирославович Починок. Ми навіть сміялись: один тренер подарував сад і ходив його поливав, а другий подарував газонокосарку і тепер мусить посіяти газон і ходити його косити, поки нас не буде в Тернополі. (Сміється) З боку Олексія буди дві дівчинки — його похресниця та племінниця: вони робили дуже зворушливі подарунки своїми руками: невеличку шкатулочку з якихось дерев’яних паличок, кожного дня робили нам корони, браслети… Було дуже приємно і цікаво. Також запам’ятався подарунок сестри дружини мого рідного брата, Ірини. Я знала, що вона вміє грати на сопілці, але навіть не уявляла, що грає настільки класно! Всі гості булу у захваті! А ще нам з Вінниці привезли величезного фарфорового лебедя, як символ кохання. Дійсно дуже великий, красивий, з розправленими крилами та опущеною голівкою. Загалом, подарунків було дуже багато — і цікавих, і корисних. І не хотілося б нікого забути і образити, бо всі вони дарувалися з любов’ю. Було безліч шикарних букетів, щирі привітання. І, до речі, більшість побажань закінчувались словами про велику кількість дітей. :)
— Лєна, дещо провокаційне питання. Чи можна порівняти відчуття щастя від того, як кохана людина одягає на твій палець обручку, і від того, як на подіумі чемпіонату світу на твою шию вішають золоту медаль?
— Це абсолютно різні відчуття і абсолютно інше щастя. Завойовуючи медаль, ти розумієш, що зараз ти зійдеш з п’єдесталу — і залишишся звичайним спортсменом, тією самою людиною, якою був до старту. А обручка на пальці — це те свято, яке буде продовжуватись усе життя. Це зовсім різні емоції. Якщо в Нове-Мєсто це була більш ейфорія, політ на крилах, то зараз — все набагато більш глибинне: усвідомлення самого життя і щастя в ньому.
— В тебе вийшло дуже насичене міжсезоння. Спочатку проблеми з базою в Підгородньому, тепер — весілля… Час на відпочинок після напруженого сезону вдалось знайти?
— Ну от зараз приїхала в Суми на збір — тут і відпочину, буду відсипатись, від’їдатись!.. (Сміється) Я більше скажу — до переліченого ще слід додати переїзд в новий будинок, який нарешті добудували в Підгородньому. Тому були ще клопоти з ремонтом, пакуванням речей, розставлянням меблів… Виїхати нікуди навіть на один день не вийшло, тому що відпустка дійсно видалась насиченою.
— З огляду на те, що ти вже на зборі, медовий місяць відбувається з романтикою польових умов?..
— Поки що так. Але ми все-таки плануємо і дуже хочемо потрапити до Рима. Коли це буде, поки загадувати не хочемо, але рано чи пізно, сподіваюсь, ці плани здійсняться. Ось це і буде нашою медовою подорожжю.
— А Олексію вдається знайти вікна в своєму щільному графіку (Олексій Кайда — народний депутат України — прим.)?
— Нам трохи пощастило, що на період перед весіллям припали великодні свята, коли було багато вихідних. Потім у графіку Олексія була робота в окрузі з виборцями… Тому майже три тижні він провів у Тернополі. Звичайно, допомога була неоціненна. Ну і зараз йому вдалось взяти відпустку на "медовий тиждень".
— І, наостанок, вболівальники іноді з любов’ю називають тебе "Грушка". По-перше, як ти сама ставишся до такого прізвиська, і по-друге, чи не доведеться твоїм прихильникам його невдовзі міняти? :)
— Я ставлюсь цілком позитивно. Врешті, це ж не кобила і не жаба… (Сміється) А Грушка звучить досить мило і приємно. :) А щодо зміни прізвища, то найближчим часом я його точно міняти не буду, тому що це пов’язане і з візами, і з діючим паспортом, і з іншими документами. Зараз, напередодні Олімпіади, явно не до того. Ну а по завершенні спортивної кар’єри, я, звичайно, поміняю прізвище і буду Кайда.
Джерело: ФБУ
