Про нас
увійти | реєстрація

Олена Підгрушна: "Після фінішу видихнула: "Слава Богу!" А далі просто впала без сил"

категорія: Зимові види | дата: 24 02 2014 | переглядів: 561
Олена Підгрушна:

Напевно, це все-таки символічно, коли вирішальний етап в естафеті довірено відпрацювати капітану команди. У кульмінаційний момент саме така людина повинна покласти на свої плечі відповідальність за результат колективних зусиль, проявити необхідні для цього майстерність і холоднокровність.

На щастя, повною мірою все це можна віднести на адресу Олени Підгрушної — капітана жіночої збірної України, яка, так би мовити, підвела золоту межу у виступах на біатлонному олімпійському турнірі в Сочі. Показавши стовідсоткову точність на останній стрільбі, далі Підгрушна знайшла в собі сили не тільки зберегти хитку перевагу над найближчими переслідувачками, а й збільшити її! 

Судячи з усього, післяпереможна ейфорія і пов'язані з тріумфом події геть позбавили наших біатлоністок сну. Однак Підгрушна — людина слова і справи. Раз пообіцяла — значить, обов'язково виконає. Нині переконався в цьому далеко не в перший раз. Судячи з усього, в Олімпійському селі панувала справжня метушня, пов'язана зі швидким вильотом додому, але Олена, незважаючи ні на що, знайшла час для спілкування. Що тут можна сказати? Капітан! Чемпіон!! Людина! 

— Дійсно, у нас зараз метушня, оскільки через дві години ми повинні звільнити готельні номери, — підтвердила Підгрушна. — Треба встигнути все розібрати, скласти, упакувати ... Втім, нам чи звикати до цього?

— Виходить, у церемонії закриття Ігор ви не будете приймати участь?

— Чому ж? Обов'язково будемо! До того ж Віті (Семеренко — прим. Авт.) Довірили честь нести наш Національний прапор. А речі поки просто перенесемо в інше місце. Зате скоро додому! 

— Скучили за рідними і близькими?

— Не те слово! Я адже цього року і вдома-то ще не була! Звичайно, постійно телефонувала зі своїми, чула теплі слова віри і підтримки. А від чоловіка, крім усього, ще й про велику любов. Це здорово допомагало, стимулювало. Але зараз, коли Олімпіада вже завершена, тяга додому непереборна. По суті, тільки про це і думаю. На щастя, залишилося вже всього нічого. 

— Невже в Сочі вам так набридло? Взагалі, які у вас враження від організації Ігор, від змагань?

— Знаєте, я так сильно втомилася, передусім — психологічно, що вже немає ніяких емоцій. Так, все було здорово, але моральна напруга, що панувала до заключної в програмі стартів естафети, зараз вихлюпнулася сповна. І я, і всі ми відчуваємо величезну втому. Тому, повторюю, хочеться скоріше додому, до рідних. І, звичайно ж, просто відпочити. 

— Скільки днів буде на відпочинок?

— До 1 березня. А там знову збір та підготовка до трьох останніх у нинішньому сезоні етапах кубка світу. Там основна боротьба ще попереду, і філонити ніхто з нас не збирається. До того ж хочеться довести, що наш успіх в Сочі не був випадковістю. Що ми дійсно сильні і індивідуально, і колективно. Про взаємовідносини та бойовий дух у нашій збірній зайвий раз розповідати немає сенсу. Про це знає весь світ. І особисто я цим дуже пишаюся! Як пишаюся і тим, що заради загального успіху, заради перемоги в дуже важкі для України дні, всі ми зуміли залишити особисті емоції і страхи, так сказати, глибоко під подушкою. Вийшли на дистанцію і, без перебільшення, показали і майстерність, і силу волі, і тверезий розрахунок. Це тільки з боку могло здатися, що перемога сама прийшла до нас у руки. Насправді кожній з нас було неймовірно складно. І я безмірно щаслива тим, що всі ми впоралися, не підвели, і принесли країні, не сумніваюся в цьому, таку дорогу золоту медаль! 

— Це правда! Вірите, після вашого переможного фінішу з багатьох вікон лунали гучні крики радості. За вас вболівали всі люди, вся країна. І ви виправдали їх очікування. Спасибі вам за це!

— І вам спасибі за теплі слова! От мене тут багато запитували про відчуття на останньому колі, коли суперниці фактично наступали на п'яти. Так от, без перебільшення, заявляю: це було найважче коло у всій моїй кар'єрі! Але, не сумніваюся, в ті миті вся Україна телепортувала мені додаткові сили. І коли руки-ноги вже почали відмовляти, немов хтось допомагав мені пересувати їх на фінішній прямій. Думала, вона ніколи не закінчиться ...

— Перша думка, яка відвідала вас відразу за фінішній рискою? 

— Тільки те і видихнула: "Слава Богу!" А далі просто впала без сил. Дівчата кинулися до мене, а мене ноги вже не тримали. Падаючи, я навіть потрапила стволом гвинтівки по голові Юлі Джимі. На щастя, несильно. Вони, безмірно щасливі, цілували мене, обіймали, термосили, а я кілька хвилин просто не могла встати. Стільки всяких думок в ті миті в голові промайнуло!

— Мрія, заповітна мрія стала реальністю! Ви самі вже повірили в це? 

— Ось зовсім недавно ми всі разом дивилися відео нашої естафети ... Знаєте, сприймали все як мультик, в якому нам надали можливість зіграти головні ролі. Начебто ми зіграли їх, і вельми успішно, однак, якщо чесно, до цих пір не віриться. Протягом останніх років ... Ні, навіть не так! Протягом всієї своєї кар'єри ми тільки й думали про СВОЮ Олімпіаду, про свої шанси ... А зараз раз — і все вже позаду! Не віриться ... Але! Останні події, церемонія поздоровлення, масові дзвінки, увага ЗМІ — все це свідчить про те, що сон насправді не сон, а реальність! Ми чемпіони, я — чемпіонка ... Це круто! 

— Лєна, от ви говорили про негативну поведінку російських уболівальників по ходу естафетної гонки. Мовляв, кричали вам: "Промахніться! Упади!" І не тільки вам. Це було тотальне відношення або ...

— Або. Знаєте, як кажуть, в сім'ї не без виродка. На жаль, на трибунах біатлонного комплексу знайшлася група людей, яка вела себе абсолютно неадекватно. Причому не тільки по відношенню до нас, українців, а й до спортсменів інших країн. Зокрема, я чула, як про це з обуренням висловлювався Мартен Фуркад. Я розумію, що перш за все вболівають за своїх. Але коли на адресу суперників при цьому несуться неприємні висловлювання — це неприпустимо! Я з таким зіткнулася вперше. Сумно, звичайно…

Однак, у той же час, хочу підкреслити, що основна маса російських уболівальників поводилася цілком дружелюбно і ввічливо. Це було видно і на офіційній церемонії нагородження, коли нам аплодували абсолютно щиро. Так що насправді любителі біатлону в Сочі поводилися цілком цивілізовано. Чемпіон — він завжди чемпіон, навіть якщо не з Росії. Честь йому за це і хвала. І вболівальники Росії оцінювали цей успіх по достоїнству. А десяток несвідомих особин загальну картину зіпсувати не могли. 

— Є інформація, що нинішній сезон у вашій кар'єрі останній. Невже правда?

— Знаєте, вже довелося чути, що в Сочі я виступала, будучи вагітною. І ще багато чого. Не вірте чуткам! На даний момент — концентрація виключно на решту три етапи кубка світу. Треба виступити там гідно, завершити сезон на мажорній ноті, а далі будемо думати про майбутнє. Так, зізнаюся, ідеї є різні. Однак зараз ми залишаємося діючими спортсменками — значить, повинні думати про старти і успішні виступи. Ми так і робимо. А потім буде потім. Поговоримо про нього в міжсезоння ...

Джерело: sport-express.ua

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook
Коментарі
Гість не може залишати коментарі  Залогінитись   Зараєструватись
ПОГОДА

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: