Про нас
увійти

Мама Олени Підгрушної: "Вона як була лідером, так і залишилася"

категорія: Зимові види | дата: 23 02 2014
Мама Олени Підгрушної:

Інтерв'ю із мамою олімпійської чемпіонки з біатлону Олени Підгрушної — Надією Підгрушною.

— Надія Богданівна, які напуття говорили дочці перед Олімпіадою?

— Щоб показала навіть трохи більше того, що вміє.

— Як ви готувалися до поїздки в Сочі?

— Довелося дуже активно збиратися. Через роботу. Я бухгалтер і потрібно було за планом всі звіти здати до 20 лютого. Я ж впоралася до 5-го і директор каже: "Їдьте, перемагайте, привозьте медалі"

— Як тут з Оленою тримайте зв'язок?

— Постійно есемески шлемо один одному, смайлики. Ми зробили Олені браслетик, де написали її улюблене слово і як тільки побачимося, відразу передамо. Яке слово? Вона його часто використовує у логіни і паролі.

— А кричалку вже придумали?

— Ой, яка кричалка. У мене таке відчуття, що мені самій доведеться бігти, без палиць і попереду Олени.

— Які у Олени секрети настрою на гонку?

— Вона намагається себе не накручувати. Просто каже: "Це моя робота, я хочу її добре зробити".

— Як надовго ви приїхали в Сочі?

— На десять днів. Відвідаємо жіночі та чоловічі біатлонні гонки. А також сходимо на стрибки з трампліну. Може й на інші змагання вдасться потрапити. Я дуже люблю фігурне катання.

— А раніше були вже на змаганнях з біатлону?

— Ні. Але мені відразу на Олімпіаді сподобалося. Атмосфера приголомшлива, все барвисто, багато різних людей, спілкування.

— А чия ідея була віддати Олену на біатлон?

— Дитина була дуже активною. Вона й на танці ходила, і на біг. Але мабуть, біатлонні тренери зуміли заманити. Вже з 12 років вона стала серйозно займатися біатлоном, а в дев'ятому класі перейшла в спортивний ліцей. Я не була проти. Сама колись займалася волейболом. Сестра моя — веслуванням. У нас взагалі родина спортивна. Мій тато, якому цього року виповниться 80, кожен день бігає.

— До речі, розкажіть трошки про вашу сім'ю.

— Вона дуже велика. У мене ще дві сестри. У сім'ї чоловіка було четверо дітей. Ось це вся наша компанія, яка дружить між собою, спілкується. Ми вже всі один одному хресні. Багато маленьких дітей і Олена завжди привозить із змагань на подарунки купу дитячих речей. У мене ще є двоє дітей. Старша Катя — творча натура, займається відеозйомками. А середній син Діма працює в інтернет-компанії. Чоловік також в цій компанії трудиться. А я бухгалтер в санаторії "Медобори". Наш директор пообіцяв, якщо будуть медалі в Сочі — організовує медалістам безкоштовну реабілітацію.

— Ви народилися в Казахстані, Лена — у Польщі. А живете в Тернополі.

— Мої батьки з Тернопільської області. Їх вивезли в Казахстан в першу хвилю репресій, як тільки Західну Україну приєднали до СРСР в 1940 році. Там я й народилася. А повернулася наша сім'я в Україну, коли я була вже дорослою, в 10 класі. Тут же вчилася, вийшла заміж. Чоловік — військовий, отримав призначення до Польщі наприкінці 80-х. Там народилися Діма і Лєна. Коли їй було півтора року, ми знову переїхали в Казахстан. Вона була ще така маленька, ходила як ведмежа, перевалюючись з ноги на ногу. А тому в Україну повернулися, коли почали скорочувати військових.

— Лена якось змінилася, коли стала зіркою українського спорту?

— Вона як була лідером, так і залишилася. Її навіть час від часу потрібно було стримувати, але не підштовхувати. З дитинства така. Ще в садку допомагала вихователям. На різних ранках стежила за порядком, виставляла групу в лінійку, дивилася, щоб все рівно стояли, поправляла одяг. І в школі була відповідальною, організованою. Із задоволенням вчилася.

— Перші перемоги Лєни пам'ятаєте?

— Один випадок запам'ятався. Якось Лєна повертається зі зборів радісна. Каже: "Мама, я сьогодні сестру Зубриловою перемогла". Я їй: "У тебе були промахи?" — "Ні, а у неї — так". — "Так вона поки штрафні кола пробігла ..." — "Мама, біатлон — це не біг Тут ще думати треба!"

— Лена відмінний стрілець, знайомі на полювання не кличуть?

— Ні, цим не захоплюється. Навіщо когось вбивати.

— У тирі призи часто вигравала?

— Якось ми відпочивали разом, і там була стрільба з лука та гвинтівки. Я постріляла, а Лена взяла рушницю в руки, подивилася і поклала зі словами: "Цією лопатою я стріляти не буду".

Джерело: sport.segodnya.ua

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook