Андрій Пушкар: "Чемпiонами свiту ставали навiть у 45-рiчному вiцi"
Наприкінці 2011-го український силач привiз золоту медаль iз чемпiонату свiту з армспорту, що вiдбувся в Казахстанi. Андрiй Пушкар виступав у суперважкому дивiзiонi — понад 110 кiлограмiв. I поборов усіх опонентiв не лише правою рукою, але й лiвицею! Iз чемпiоном свiту поспiлкувався кореспондент Експресу.
— Андрiю, у Казахстанi ви провели 11 поєдинкiв. Якi з них були найскладнiшими?
— Я мав шiсть поєдинкiв на праву руку i п'ять — на лiву. Серед "правих" змагалося бiльше учасникiв, тому боротьба була запеклiшою. Однак я б не сказав, що хтось зi суперникiв завдав менi великих клопотiв. Хiба що у фiналi.
— Але ж у фiналi для звитяги вам знадобилася лише одна секунда!
— Сама боротьба справдi тривала близько однiєї секунди. Але поєдинок починається ще задовго до старту, коли ми руки ставимо на стiл i виконуємо захват. Буває, що вигiдний захват вибираємо три або чотири хвилини. Коли всi готовi, суддя дає команду. Тодi ж переможець визначається за одну секунду. У Казахстанi, щоправда, я провiв один поєдинок тривалiстю чотири секунди. Це багато.
— Невже в армспортi немає тривалiших поєдинкiв?
— Деякi матчi затягуються на десять хвилин. Але тодi обидва його учасники втрачають усi сили i в наступнiй зустрiчi їм нереально перемогти. Щоби виснажити спортсмена, треба пручатися 30 секунд. Тож його наступний опонент обов'язково переможе.
Армспорт — це не пауерлiфтинг i не важка атлетика, де все вирiшує сила. Велику роль вiдiграє жеребкування. Якщо опоненти вимотають у перших поєдинках, то справи погiршуються. Треба виграти тактично. Помилки мають поганi наслiдки. До речi, вони призвели до того, що я не перемагав щорiчно на чемпiонатах свiту.
— Ви маєте статус десятиразового чемпiона планети...
— Так, шiсть разiв я вигравав змагання "правиць" i чотири рази — серед "лiвиць". Мої трiумфи почалися у 2003 роцi. Вiдтодi десять разiв повертався чемпiоном свiту. Iнодi й програвав.
— Вага учасника на результат впливає?
— Моя вага — 128 кiлограмiв. У нашiй когортi змагаються хлопцi, якi важать 170 чи 180 кiлограмiв. На щастя, вага не є визначальним фактором. Треба просто працювати. Я тренуюся з одинадцяти рокiв. За день пiднiмаю вiд 20 до 30 тонн.
— Нинi вам 26 рокiв. Як довго збираєтеся витримувати надлюдськi навантаження?
— Чемпiонами свiту ставали навiть у 45-рiчному вiцi. Один iз американських атлетiв нинi бореться з усiма елiтними спортсменами нарiвнi, хоч йому вже 54. I я ще скажу своє слово.
