Василь Івегеш: "Оцінюю виступ команди на чотири з плюсом"
За результатами першого етапу чемпіонату України серед команд другої ліги несподівано серед першої трійки опинився ФК Тернопіль. Команда, у складі якої немає жодної зірки, показала феноменальні як для дебютанта побідного роду змагань результати. Як вдалося цього досягнути? Про це у розмові з її головним тренером Василем Івегешем.
— Пане Василю, перед початком сезону Ви говорили, що головне завдання на сезон — потрапити до першої шістки, у підсумку команда стала третьою. Завдання перевиконано?
— Якщо на початку сезону мені хтось би сказав, що ФК Тернопіль буде третім, то я б у це не повірив. Адже цих гравців раніше ні в одну команду не приймали, а якщо і брали, то постійно "футболили". Скажімо, ті ж Дубчак, Клекот, Атласюк, Чорний, Семенець, попробували пороху професійного футболу, але на тривалий час у ньому не затрималися. Але повернувшись до Тернополя, довели, що вони разом з більш молодими гравцями мають право на футбольне життя. І незважаючи на невдалий старт, хлопці повірили в себе, і загалом вважаю, що наше сьогоднішнє місце у турнірній таблиці є справедливим. А щодо гри, то оцінюю виступ команди на чотири з плюсом.
— Після кількох невдач у дебютних матчах не опустилися руки?
— Чесно скажу, що після болючої домашньої поразки від Єдності руки почали опускатися. Здалося, що ФК Тернопіль потрапив не туди. Але нам, тренерам, вдалося налаштувати хлопців, та й самі гравці намагалися довести, що вони чогось варті у футболі.
— А чи правда, що навіть стояло питання про зняття команди з чемпіонату після стартових невдач?
— Офіційно тренерам і футболістам ніхто цього не говорив. Хоча після ряду поразок доводилося чути, що до команди втратило інтерес керівництво міста. Були пропозиції дограти сезон молодими футболістами, награвати склад під завдання на наступний сезон. Це нас насторожило, адже на той час ще було достатньо ігор, щоб таки виконати взяті на себе зобов’язання бути в шістці кращих. Тому ми із ще більшим запалом налаштовувались на ігри, щоб відкинути від себе зайві думки. У хлопців навіть у найскладніших ситуаціях "горіли" очі, всі працювали на результат, і він таки вистражданий прийшов до нас. Переломною у цьому плані стала перемога у Стрию над доволі амбітною Скалою (2:0). А ключовим поєдинком, після якого футболісти нашої команди повірили у свої сили, став теж виїзний матч проти київської Оболоні-2, в якому теж вдалося святкувати перемогу — (2:1).
— Що заважало довгий час отримати вікторію у рідних стінах?
— Ми дуже хотіли потішити вболівальників на рідному стадіоні. Але чи то мандраж, чи якісь інші фактори заважали нам це зробити впродовж кількох матчів. І це незважаючи на те, що в більшості мої підопічні демонстрували добротну якість гри. Скажімо, програш лідерові — чернігівській Десні (1:2) вболівальники зустріли оплесками. Цей матч цікавий був і тим, що під час нього у першому таймі на тренерську лавку сів наш почесний президент Сергій Надал. І так сталося, що тоді ми другий тайм відіграли доволі пристойно, зуміли відіграти один гол, хоча загалом матч все-таки програли. Але відтоді ФК Тернопіль жодного разу в домашніх матчах не програвав.
— Для більшості є загадкою такий вдалий виступ команди. Поділіться секретом?
— Секрету як такого немає, була просто каторжна щоденна робота, незважаючи ні на мороз, ні на спеку протягом останніх 10 років. Тим самим цілій Україні ми показали, що на основі тернопільських вихованців за мінімального бюджету можна сформувати боєздатну футбольну одиницю. А загалом, знаючи, що подана заявка на виступ ФК Тернопіль у другій лізі, команда почала підготовку до виступу у професійній лізі з 10 січня. Відповідно той великий обсяг роботи, який вдалося провести, та працездатність футболістів на тренуваннях у кінцевому результаті відбились на функціональних можливостях гравців у матчах серед професіоналів. Не даремно ми чимало очок здобули на заключних хвилинах ігор, адже футболісти, маючи відповідну підготовку, "билися" на полі з першої і до останньої хвилини.
— Охарактеризуйте коротко плюси і мінуси гравців основного складу?
— Якщо брати по лініях і почати з воротарської, то Данкович був запрошений до команди з Ниви. На початках у нього не все виходило, він допустив кілька необов’язкових помилок, його не завжди розуміли партнери, але згодом він вийшов на свій високий рівень, показавши доволі хорошу серію матчів без пропущених голів. Ігор Курило надійно відіграв на позиції заднього захисника, і сподіваюся, він буде прогресувати і надалі. У нього є велике футбольне майбутнє. Атласюк відданий вірою і правдою команді, тому я не хотів би, що доля нас розвела. Клекот і Дубчак побували в багатьох клубах, але зрозуміли, що найкраще — вдома. Вони лідери команди, які міцно цементують оборону нашої команди і не в останню чергу їх гра дозволила ФК Тернопіль бути на другому місці за кількістю пропущених м’ячів. Наш капітан Конзьолка певний час був травмований, але, стиснувши зуби, виходив на поле і показував приклад молодим. Він є справжньою душею команди і капітаном з великої букви. Сороцькому я допоміг знайти його місце на полі (правий півзахисник), тепер чекаю від нього забитих голів. Він ще молодий, а тому в нього ще все попереду. Богданова ми влітку запросили з Кременця. Одразу ж він видав кілька блискучих матчів, у котрих забивав голи, але наприкінці сезону травми вибили його з колії. Полянчук через різні обставини на старті сезону не потрапляв до основного складу, але я в нього вірив і він довів на фініші свої бомбардирські якості. Багато хто каже, що Богдан Семенець, ставши кращим бомбардиром ліги, — відкриття сезону, але я б так не говорив. Він практично щороку ставав кращим голеодором в обласній першості і свій клас упершу чергу завдяки високій швидкості підтвердив у другій лізі. Ним цікавляться багато клубів, але я сподіваюся, що він ще допоможе ФК Тернопіль. Василь Чорний своїм авторитетом, а він у нас майстер спорту міжнародного класу, показує приклад молоді. Він — людина з характером, котрий налаштований на перемогу в будь-якому матчі, в тому числі і тренувальному. Оскільки наш клуб не є фінансово спроможним платити великі гроші футболісту, тому Ігор Козелко то був з нами, то йшов. На початку сезону без нього у середині поля команді було важко, натомість коли він повернувся до команди, то допоміг в організації гри, опустив м’яч через травму, забив кілька важливих голів. Разом з тим, хотілося б його кращого відношення до футболу і до самого себе. Адже таке ставлення спонукає до травм , відповідально він не завжди міг зіграти весь матч. Тут головну проблему бачу в тому, що він не зміг разом з командою провести повноцінну підготовку до сезону.
— Чи когось відраховано з команди і чи плануєте підсилюватись новими футболістами?
— На сьогоднішній день жоден футболіст з команди не відрахований. Є домовленість з воротарем Данковичем, що коли він виявить бажання залишити команду, то його тримати не будемо, але коли так станеться, то мені буде дуже шкода з ним розлучатися. Також не утримуватимемо силою ветеранів команди, коли буде зацікавленість у них з боку клубів вищих ліг. Щодо новачків, то, звичайно, купувати нікого не будемо. Шукатимемо ще одного воротаря і нападника з числа вільних агентів, а так основну ставку робитимемо на вихованців власної футбольної школи та місцевої ДЮСШ. Для цього плануємо, якщо погодні умови дозволять, у середині грудня провести міні-турнір чотирьох команд, щоб переглянути кращі молоді таланти, які є на Тернопільщині.
— Завдання на сезон виконано, але чемпіонат не завершено. Чи не плануєте підняти планку?
— У шістці кращих залишилися доволі сильні команди, більшість яких ставлять завдання підвищитись у класі. Серед такої компанії хочеться бути в золотій серединці, тобто поборемось за 3-4 позиції.
Джерело: Номер один
