Про нас
увійти | реєстрація

Олена Підгрушна: "Мене в Росії снайпером обзивали І я боюся..."

категорія: Зимові види | дата: 03 10 2015 | переглядів: 608
Олена Підгрушна:

Капітан нашої "золотої" олімпійської збірної після року роботи замом міністра повернулася в біатлон і розповіла про підхід нового тренера, своїх акцентах та службу чоловіка.

— Олена, що давалося складніше всього після повернення?

— Складно було знову повернутися в колишній ритм з навантаженнями, режимом. Організму важко це було переварити. Але я була готова до першого збору, бо підтримувала форму весь той час, поки не виступала.

— Цього року прийшов новий тренер словенець Урош Велепец. Чим відрізняється його манера?

— У нього індивідуальний підхід до кожного. Це головна відмінність. Ми займаємося тільки тим, що підходить особисто тобі.

— Яке було перше враження?

— Ми познайомилися, коли він приїжджав до Києва підписувати контракт. На першому зборі в Білорусі він просто дивився, в якому ми фізичному стані. А взаєморозуміння знайшли з першого ж дня. Тим більше що у нього гарне почуття гумору!

— На чемпіонаті України в Чернігові ви ось виграли, вперше після повернення. Ця перемога була важлива?

— Звичайно, ці змагання носять більше тренувальний характер. Але мені важлива будь-яка перемога після повернення. Мені важливо було стартувати на літньому ЧС і тут, адже немає кращого тренування, ніж справжні змагання. Тоді точно розумієш, в якому ти стані і куди варто далі рухатися.

— І в якому ви стані?

— Працювати потрібно над всім: і над стрільбою, і над ходом (сміється). Не можу сказати, що я незадоволена абсолютно всім, але спортсмену завжди мало.

— Уже вирішили, за що будете боротися в новому сезоні?

— Немає в мене грандіозних цілей. Я ж навіть не знаю, як мій організм відреагує на Кубки світу. Вже вирішимо по ходу сезону, на чому розставляти акценти. Мені, звичайно ж, хочеться повернутися в естафетну команду і показувати колишні результати. Мені так хочеться вже початку сезону, дуже чекаю! Не вистачає цього змагального азарту та адреналіну. Ось саме з цього я найбільше нудьгувала, працюючи в міністерстві.

— Коли зрозуміли, що пора звідти йти?

— У березні. Якраз минув рік. Не можу сказати, що паперова робота — це зовсім не моє. Мені там подобалося. У нас був чудовий колектив. Від цієї кар'єри я не відрікаюся. Я ж брала паузу в біатлоні, а не йшла назовсім. Хотіла народити дитину, але не вийшло.

— Ви розповідали, що Юлія Джима жартувала, називаючи вас Олена Михайлівна ...

— Так, все ще жартують. Після перемоги на чемпіонаті України в Чернігові всі говорили "з поверненням, Олена Михайлівна". Аня Кривонос, наприклад, з самого початку і досі називає мене так. Вона молодша, але я їй говорила, мовляв, чого ти, ми ж в одній команді. На що вона сказала: "Я не можу Таке ось у мене виховання: До старших тільки на ви".

— На зборах в Німеччині ви порвали зв'язки. Як себе почуваєте зараз?

— Дуже швидко відновилася і не пропустила жодного збору. Тільки трохи раніше приїхала з Німеччини. Вдома сидіти спокійно не могла і зголосилася поїхати з командою на наступний збір. Потихеньку плавала, стріляла, силовою підготовкою займалася. Вважай, через півтора місяці я стартувала. Я була дуже спокійна, коли травмувалася. Навіть не думала, що це якось вплине на мій майбутній сезон. Часу для відновлення було достатньо.

— Федерація біатлону все-таки змогла домовитися з Норвегією про проведення там зборів. Вони обіцяли, що не вважатимуть ці дні в Шенгенській зоні. Зраділи, що не потрібно тепер їхати в Росію?

— Звичайно. Незважаючи на те, що в Тюмені, за розповідями дівчат, класний стадіон і відмінні умови для тренувань, мені туди їхати не хотілося. Наші країни зараз воюють, тому краще триматися подалі.

— Ви б поїхали?

— Не знаю ... Мене ж обзивали снайпером і кілером в Росії. І я боюся, і чоловік за мене боїться. Тим більше чоловік зараз в армії. Ніхто не знає, яка може бути реакції з боку росіян. Слава богу, що все вирішилося з Норвегією, і не потрібно нічого вигадувати.

— Буде ще етап Кубка світу в Ханти-Мансійську в кінці сезону. Поїдете?

— Загадувати не хочу. Може, ми до того часу помиримося.

— Де зараз воює ваш чоловік Олексій Кайда?

— Він мобілізований. Рік служив в армії, був в АТО. На даний момент на Яворівському полігоні.

— Коли бачились востаннє?

— Не пам'ятаю ... Ми-то перетинаємося, але не так часто, як хотілося б.

— Він поїде підтримати вас на якийсь з етапів?

— Так. Принаймні сподіваюся на це. Новий рік б зустріти і провести різдвяні свята разом.

— Закінчила кар'єру Наталія Бурдига, з якою ви ділили кімнату. Вже знаєте ім'я нової сусідки?

— Поки живу одна. Нещодавно жартували, що з усіма ділила кімнату. До Чернігова приїжджали дівчата, які вже зав'язали, а я нашого нового доктора з ними знайомила і говорила: "З цією дівчинкою я жила, з цією теж жила" (сміється).

— Зв'язок з Наташею підтримуєте?

— Звичайно, я сумую за нею. Чотири роки все-таки жили разом. Вона залишилася в Україні. Зараз тренує дітей, у тому числі і мого троюрідного брата. Я йому теж давала настанови. Півроку тому сказала: "Якщо хочеш займатися, то серйозно до всього стався, якщо ледачий — сиди вдома". Він каже, що буде займатися, тому що хоче бути схожим на свою сестру (сміється). У мене ще маленькі племінники, першокласники, почали займатися біатлоном.

Джерело: Сєгодня

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook
Нива Тернопіль
Коментарі
Гість не може залишати коментарі  Залогінитись   Зараєструватись