Тернопільська сноубордистка мріє стати чемпіонкою Європи
Про реалізацію дитячої спортивної мрії із талановитою юною тернополянкою Анастасією Романів спілкувалась учасниця Школи журналістики Людмила Шимків.
— Чому ти вирішила займатися сноубордингом?
— Я з дитинства дивилася на сноубордистів, як вони тренуються, мені дуже сподобалось і я теж вирішила цим займатись. Захотілось екстриму, дізнатися багато цікавого про цей вид спорту.
— Скільки вже займаєшся цим екстремальним спортом?
— Я займаюсь сноубордингом приблизно 5 років. Я спробувала вперше у 3 класі. Була ще не зовсім дорослою і тому дуже переживала, як мене приймуть в компанії, чи мені все вдасться, але переборола свій страх.
— Скільки разів була на всеукраїнських змаганнях?
— 10 разів. На кожних змаганнях здобувала 1-ші, 2-гі місця, їх було важко завоювати, тому що змагалася з гідними суперниками. Але на перших своїх змаганнях я дуже хвилювалася, оскільки перший раз завжди найважчий. До останього моменту я боялася їхати, але коли почула про початок заїзду — то в мене вселилася надія і я проїхала дуже добре для першого разу і зайняла 4 місце. Я дуже зраділа, хотіла змагатися і перемагати далі і далі.
— Чого досягла цієї зими?
— Цієї зими я виграла 9 золотих медалей, а також стала дворазовою чемпіонкою України. Найважче для мене було те, коли на змаганнях в Буковелі я наближалася до фінішу, здавалося, ще трішки — і перемога, але моя суперниця перегнала мене на одну долю секунди. В той момент я була розчарована, картала себе, одна доля секунди — це ж так не багато, але я мусила з цим змиритися. Атмосфера на змаганнях дуже хороша, ми радіємо,і вболіваємо за кожного з нашої дружньої команди.
— Були якісь інциденти на змаганнях?
— Так. На перших змаганнях, коли ми їздили в Харків, на трасі я впала на руку і зламала палець. Також цього року мене дискваліфікували, тому що я не змогла сконтролювати свою дошку і врізалась у ворота.
— Як ти поєднуєш школу і сноубординг?
— В школі я легко наздоганяю пропущене, також мене беруть на різні змагання за школу. Я стараюся встигати і у школі, і на тренуваннях, адже наші тренери підлаштовуються під учнів і влаштовують тренування у вільний для нас час.
— Як батьки відносяться до твого заняття?
— Батьки ставляться до цього позитивно, але дуже хвилюються, коли я їжджу на змагання, адже це частково небезпечний вид спорту. Вони дуже раді, що я знайшла своє покликання і мету, до якої прагну. Спочатку мама не дуже хотіла, щоб я цим займалася, бо вважає це небезпечним видом спорту, але тато і я її переконали, адже це дуже важливо — мати в житті свою улюблену справу. Вона ще жодного разу не пожаліла, що дозволила мені займатися цим спортом.
— Чого ти вже досягла і що плануєш далі?
— Зараз я дворазова чемпіонка України, кандидат в майстри спорту. Також я хочу стати майстром спорту міжнародного класу і чемпіонкою Європи. Мрію бути відомим сноубордистом і нести олімпійський вогонь.
— Що ти можеш порадити початківцям, які планують займатися цим видом спорту?
— Бажаю не покладати рук, не зупинятись на досягнутому і впевнено йти до своєї мети, якою важкою вона б не здавалась. Звичайно, спочатку не все буде вдаватись, але я впевнена, якщо дуже захотіти — вам все вдасться. В мене теж так було, але я прагнула своєї мети і прагну далі!
Джерело: 20 хвилин
