Олена Підгрушна: "Я прекрасно розуміла, що не мала права чудити!"
Феєрична перемога жіночої збірної України в естафетній гонці другого етапу кубка світу в австрійському Хохфільцені в певній мірі стала сюрпризом.
Адже перш в індивідуальних гонках дівчата не надто ладнали зі стрільбою, тому й дотягнутися до п'єдесталу у них не виходило. Цього разу український квартет виступив дивовижно. Використавши всього три додаткових патрони, наші стріляючі лижниці "привезли" на фініші срібному призеру — збірній Німеччини — майже цілу хвилину! Переможну ж крапку з національним прапором в руці поставила капітан команди Олена Підгрушна.
— Насамперед прийміть щирі вітання з успіхом! Зізнайтеся, чи була впевненість у ньому ще до старту?
— Якщо говорити відверто, впевненості не було. Просто ми знали справжні можливості нашої естафетної команди і розуміли, що при гарній роботі кожної з нас шанси на перемогу будуть солідними. Хочу окремо подякувати Юлі Джимі, якій випало відкривати естафетну гонку. Це дуже непросто, але вона впоралася, чисто відстрілявшись і показавши пристойну швидкість. Цим вона позитивно зарядила сестричок Семеренко, а ті, в свою чергу, і мене.
— І все ж до останньої стрільби ще нічого не було ясно. А отже, саме на вас лежала величезна відповідальність за кінцевий результат ...
— Тому я прекрасно розуміла, що не мала права чудити! Немає нічого страшнішого, ніж почати відчувати себе переможницею задовго до фінішу. І я думала не про те, що йду в лідерах, а про те, як все зробити максимально раціонально. Лижі ковзали блискуче, я відчувала, що в будь-який момент можу додати. Але ситуація цього не вимагала.
— Проте, на "стійці" ви відстрілялися з кулеметною швидкістю, неабияк ризикуючи через поспішність допустити промахи.
— На відміну від ураганних кошмарів Остерсунда, в Хохфільцені вітерець на стрільбищі був зовсім легенький. І, в принципі, складності для хорошого снайпера не уявляв. Тут важливо було не мерзнути психологічно. Але я прийшла на "стійку" з рівним диханням, маючи в запасі 16 секунд, тому не сумнівалася, що зі стрільбою впораюся. Коли вирушила на останнє коло, з вигуків уболівальників зрозуміла, що переслідує мене росіянка Ольга Зайцева, яка не уникла промахів. З'явилася можливість втілити в життя саму приємну процедуру — фінішувати з національним прапором в руках. І я помчала з новими силами, щоб мати хоча б півхвилинний перевагу над найближчу переслідувачку і перетнути межу спокійно. Наші вболівальники вже підготували для мене прапор, і коли я взяла його в руки, то відчула величезну радість. І від того, що не підвела дівчат, і від усвідомлення перемоги.
Не раз говорила, що командний успіх для мене набагато приємнішиц індивідуального, — і готова повторити це зараз. Стояти на вищому щаблі п'єдесталу поруч з Юлею, Вітою і Валею мені було дуже і дуже приємно!
— Фахівці в один голос стверджують, що жіноча естафета є найбільш грізною зброєю збірної України. Ви з цим згодні?
— Ну, якщо брати до уваги результати попереднього сезону, то не погодитися з цим важко. Дійсно, наша головна сила в тому, що у нас підібралася прекрасна, дружна команда. Цей саме той випадок, коли по відношенню до нас без жодного пафосу можна сказати: "Одна за всіх і всі — за одного!"
Однак це зовсім не означає, що в індивідуальних гонках наші шанси набагато менші. Знову ж, згадайте минулий сезон: скільки медалей в ньому ми зібрали в цілому, в тому числі і на чемпіонаті світу? Чимало, правда? Так що, перш за все, все залежить від нас самих. І якщо наша фізична і стрілецька готовність безпосередньо залежить і від праці тренерського штабу, то психологічна, в першу чергу, від кожної з нас.
Успіхи минулого сезону в цьому аспекті нас здорово загартували. Ми переконалися, що не святі горшки ліплять, і суперзірки світового біатлону — такі ж звичайні люди, зі своїми слабкостями і недоліками. Нам треба тільки вміти максимально використати це на свою користь.
— Ваша формула успіху настільки проста?
— Ну, якби все було настільки просто! Насправді ж важливо абсолютно все, кожен більш-менш дрібниця може зіграти величезну роль. Вболівальники не повинні забувати про це, і якщо в певній гонці у нас щось не вийшло — не варто величати за це лузерами.
Цей сезон у нас особливий, олімпійський і, природно, підводити його головні підсумки можна буде якраз відштовхуючись від результатів на Іграх в Сочі. Ми знаємо, що у нас є сили і здатність виступити успішно. А як вийде? Давайте не будемо загадувати...
Джерело: sport-express.ua
