Дмитро Підручний: "Коли сказали, що потрапив в квіткову церемонію — був в шоці"
Справжній фурор своїм виступом в спринті другого етапу кубка Світу спричинив наймолодший учасник нашої збірної Дмитро Підручний.
Влучно відстрілявшись на обох вогневих рубежах, він не лише заробив перші в кар’єрі залікові пункти кубку Світу, а й одразу прийняв участь у квітковій церемонії нагородження найкращих шістьох спортсменів гонки.
— Дмитре, вітаю з шикарним результатом! Зізнайся — шоковий стан від підсумків був?
— Був. (Сміється) Навіть дуже. Чесно кажучи, не очікував на такий результат. Виходячи на старт, мінімальним завданням для себе ставив нарешті потрапити в гонку переслідування, а максимум — намагався потрапити в очкову зону, можливо, в тридцятку. Після фінішу особливо нічого не очікував, пішов на закатку. А потім виявилось, що мене шукають. Коли сказали, що потрапив в квіткову церемонію — був в шоці. (Сміється)
— А коли цей шоковий стан минув?
— Напевне, вже по дорозі додому. Більше почав усвідомлювати, що це дійсно сталось.
— Як вважаєш, якою мірою в сьогоднішньому результаті вплинув погодний фактор?
— Звичайно, з погодою мені пощастило. Можна сказати, що це зіграло велику роль в моєму результаті. Але, незалежно від того, яке місце я зайняв, по самому ходу гонки, по самопочуттю, сьогоднішнім стартом я задоволений. На стрільбі я зумів зібратись, відключити зайві думки, які часто заважають. Сьогодні вдалось сконцентруватись на стрільбищі, та й ходом я задоволений, як сьогодні відпрацював — на кожному відрізку траси старався бігти по максимуму.
— Одразу після фінішу, по твоїх відчуттях, на який результат розраховував?
— Оскільки вдалось пройти в нуль, сподівався на двадцятку-тридцятку. Згадуючи гонки в Шушені, коли мені біглось також добре, як і сьогодні, розраховував на непоганий результат.
— Як тебе привітали партнери по збірній, тренери?..
— Коли я прибіг на квіткову церемонію, перше, що спитав Володимир Михайлович (Бринзак, президент федерації біатлону України — прим. Є.Т.) після привітання — чому я запізнююсь на церемонію. Я говорю: я навіть не розраховував на таке місце! (Сміється)Він привітав, сказав, що вже давно пора такі результати показувати. Сказав, молодець, що справився зі стрільбою, показав доволі хороший хід.
Ну і партнери, звісно, теж всі привітали. У нас в команді дуже добрі стосунки між собою — всі радіють добрим результатам один одного. Сьогодні раділи за мене та Сергія Семенова. Ми всі — одна команда, і всі тут рівні. Тому і підтримуємо завжди всіх — і жіночу, і чоловічу частину збірної.
— В гонках кубку Світу тобі, нарешті, вперше вдалось відстрілятись без штрафу, причому за складних погодних умов. Чи після Остерсунду сьогодні був майже курорт?
— На ліжці дійсно можна сказати — був курорт :) Я пристрілювався при легкому вітрі, а на першому рубежі був штиль. Я зробив поправку на нуль, і просто намагався не поспішати, зробити все акуратно. На стійці трохи піддував вітер зліва, але стрільба стоячи мені зазвичай вдається легше. Вчора під час офіційного тренування я на стійці пройшов два-три рубежі, і зрозумів, що все в порядку.
— Саме тому стійку ти відстріляв за 24 секунди — швидше майже за всіх в гонці? Що піймав — штиль, чи кураж?
— Штилю не було — був стабільний лівий вітер, без поривів. І я просто, як каже Василь Павлович (Карленко — головний тренер збірної України, старший тренер чоловічої команди — прим. Є.Т.), "ліг на вітер" і просто чітко відпрацював від першого до останнього пострілу — в своєму ритмі, до якого я звик на тренуваннях.
— Ти отримав перший в житті букетик кубка Світу на церемонії нагородження. Яка його доля?
— Подарував першій жінці нашої команди, яку зустрів після гонки. Це була Надія Олександрівна Бєлова. Я подякував їй за хорошу підтримку — вона стояла на трасі, на одному з підйомів, і її підбадьорювання дуже допомогли.
— В Хохфільцені дуже багато наших вболівальників. Їхня підтримка відчувалась?
— Так, вони компактно стоять на звичному місці, на підйомі паралельно з дорогою. І їх дійсно було дуже багато і дуже добре чути.
— Перед гонкою в роздягальні ти сфотографувався з Прапором вболівальників біатлону. Причому, показуючи переможний жест. Щось знав вже тоді?
— (Сміється) Та ні, не знав напевне. Просто Василь Павлович зайшов з фотоапаратом в роздягальню і сказав, що треба прапор сфотографувати. Я підійшов до вікна, щоб сонце менше заважало, ну й заразом сфотографувався поруч.
— Минулого сезону твої результати викликали критичні відгуки серед вболівальників Ти на них звертав увагу?
— Особливо намагався не звертати. Минулий сезон був першим для мене на кубку Світу. І я навіть сам від себе надто багато не очікував. Ну а у вболівальників — в кожного своя думка, але ж вони не знають усіх тонкощів тренувального процесу. А я на той момент щойно перейшов з юніорів, і досвід таких стартів був фактично нульовий. Навіть на кубку IBU не виступав ніколи. І якщо потім на другому за значенням змаганні вдавалось показати свої результати, то на кубку Світу зібратись ніяк не міг. Навіть коли їхав в Тисовець на чемпіонат України — відчував впевненість в собі, виходив на старт і був впевнений в хорошому результаті. Те саме — в Мартелі та Осорблі на Кубку IBU.
— Сьогоднішній результат має додати впевненості?
— Думаю, що так. Навіть зараз я вже відчуваю себе більш впевнено. (Сміється) Розумію, що я не випадково знаходжусь в цій команді, мене не марно привезли на етап кубку Світу і що можу чогось досягти.
— І, в той же час, має підвищитись вимогливість до себе?..
— Вимогливість завжди росте. Чого б ти не досягав — завжди хочеться більшого. І це прагнення підростає з кожним сезоном, та навіть з кожним стартом.
— Завдяки цьому результату, в тебе в Хохфільцені виходить одразу три гонки з підвищеною відповідальністю. Сил вистачить?..
— (Після паузи) Поки не знаю. Відверто кажучи, я не розраховував, що буду тут бігти естафету, тому сьогодні перед спринтом налаштовувався, що бігтиму зараз, і потім в неділю. Але тепер, звичайно, естафета стає більш приорітетною, ніж гонка переслідування, і завтра буду витискати максимум. Ну а про гонку переслідування подумаю вже потім.
— Діма, наступним важливим стартом для тебе стане Універсіада. Після такого вдалого виступу немає бажання залишитись в основній команді ще й на третій етап кубку Світу?
— Якщо нічого не зміниться, мене дійсно відправлять в Італію на Універсіаду. І мені б хотілось там виступити. Це буде моя перша Універсіада, і мені дуже цікаво прийняти в ній участь. Це теж змагання досить високого рівня, і важливий досвід.
Джерело: ФБУ
