Олена Підгрушна: "Свого найбільшого щастя я ще очікую"

Журналісти iSport.ua поспілкувалися з чемпіонкою світу в спринті з України — тернополянкою Оленою Підгрушною.

— Титул чемпіонки Світу в спринті і весілля в один рік. Чи був 2013 найщасливішим у твоєму житті?
— Напевно, так! (Посміхається). Зайве підтвердження, що я не звертаю уваги на всякі забобони. Всі говорять, мовляв, 2013-й рік нещасливий, не можна виходити заміж ... Як бачите, дійсність доводить зворотне.

— Чи зможе медаль Олімпіади обрадувати тебе ще більше після цих спортивних та особистих досягнень?

— Після весілля мені задавали питання: коли ти була більше щаслива, після того, як виграла золото чемпіонату Світу, або після того, як вийшла заміж? Це два абсолютно різних щастя. Олімпійські ігри — це теж зовсім інше. Коли я відчую це, то скажу вам, коли була більше щаслива (сміється). Знаєте, буквально днями у мене народився ще один племінник, і я розумію, що навіть золото Олімпіади не зрівняється з народженням дитини. Так що свого найбільшого щастя я ще очікую.

— Якщо ти додаси до титулу чемпіона Світу і ще олімпійське "золото", то залишишся в спорті або наслідуєш приклад Магдалени Нойнер? Чи є у тебе чіткі плани після Олімпіади або ти поки концентруєшся тільки на Сочі?
— У першу чергу потрібно максимально проявити себе в Сочі, завершити сезон, потім сісти, зважити всі за і проти, а потім вже приймати якісь кардинальні рішення.

— Цього року був якись перепочинок між минулим сезоном і підготовкою до нового?
— Ні, нічого масштабного не було. Відразу після закінчення сезону почалася підготовка до весілля, а після весілля — відразу на збори. Навіть медового місяця поки не було, він ще в планах.
— Що потрібно для того, щоб Україна виграла золото в естафеті?

— Для будь-якої медалі чи нагороди, як кажуть, потрібно, щоб усі зірки зійшлися. Так буває у багатьох, і в мене в тому числі. На чемпіонаті Світу зійшлося все: і лижі їхали, і стріляла добре, могла навіть додати. Те ж можу сказати і про естафету, з тією лише відмінністю, що буду в ній не одна я, і потрібно, щоб для кожної з нас чотирьох все зійшлося вдало, і лижі, і стрільба, і самопочуття. Тоді й можна говорити про золото. У першу чергу, звичайно, потрібен весь наш досвід, весь багаж знань, які вкладають у нас тренери. Нічого випадково не буває. Це багаторічна підготовка. Сподіваюся, до ОІ ми весь цей багаж встигнемо переварити і втілити в результат.
— Немає відчуття, що насичений рік призведе до втоми?

— Ні, таких побоювань немає. Нічого нового у нас не додається, всі навантаження враховані.