Олена Підгрушна: "Через рішення Євросоюзу я не можу замінити гвинтівку"

Найкраща біатлоністка України — про довгоочікувану медаль, проблеми зі зброєю через бойові дії, хвороби і те, як її чекають в міністерстві.

Відкрити рахунок медалям українській збірній вдалося лише до кінця другого етапу, коли в улюбленій усіма дисципліні — жіночій естафеті — дві олімпійські чемпіонки і дві молоді спортсменки прийшли до фінішу третіми. Капітан команди Олена Підгрушна була однією з кращих на своєму третьому етапі, а після фінішу при всіх своїх титулах раділа чи не найбільше.

— Як ви до сих пір зберігаєте стільки емоцій під час гонок?

— Я кричала щосили, коли йшла по трасі Настя Меркушина, щоб цей подіум все-таки відбувся. Дуже нам цього хотілося. Уже всі фірмачі почали нас вже вітати, а я їм кажу: "Почекайте, ми ще не фінішували". І вже тільки після цього привітала нашого віце-президента Миколу Томенка, у якого сьогодні день народження. Сподіваюся, йому приємно отримати цей подарунок.

— На прес-конференції ви сказали про проблеми зі здоров'ям, які заважали набрати хорошу форму з самого початку сезону. Про що саме йдеться?

— Якось вийшло, що я півроку абсолютно не хворіла. Навесні мені зробили операцію, я відновилася і розпочала тренувальний процес. Ніяких проблем не було, поки навесні не приїхала в Шушен до дівчат. Багато працювала там і чотири рази перехворіла вірусом. У підсумку вся підготовка смазалась, а всі знають, що це основний підготовчий період перед сезоном. Зараз у мене триває період виходу на оптимальні кондиції. Це важко і психологічно, і фізично, але ми боремося.

— Чому бігли не четвертий етап, як зазвичай?

— Тому що вчорашній день всіх сильно насторожив, і мене в першу чергу. Я просто не могла сильно бігти. Не знала, що відбувалося з організмом. Нічого не боліло, я просто не могла рухатися. Коли я програю по 30 секунд на колі, був великий ризик ставити мене на останній етап. Я абсолютно підтримала це рішення. А Настя Меркушина — свіжа, ще не розуміє, що відбувається. Чому б її не спробувати? Сьогодні етапи були обрані абсолютно правильно. Це показав хід гонки.

— В українській команді ви відчували великий тиск через відсутність медалей?

— Ні. Абсолютно ніякого тиску не було. У нас настільки хороші керівники, що перед гонкою я спілкувалася з міністром спорту, коли на дистанції була Іра Варвинець. У нас з ним залишилися настільки хороші відносини, що він завжди мене підтримує і каже, що я впораюся. Хотілося виграти медаль сьогодні не тому, що на нас тиснули згори, а щоб віддячити людям, які вкладали в нас душу. А найкраще віддячити ми можемо результатом. Все, що я могла зробити сьогодні, це тільки трохи прискоритися на фінішному колі, що у мене, слава богу, вийшло. Я зробила зазор для Насті, щоб вона працювала вже в своєму ритмі.

— У Словенії ваша команда не завжди виступає добре, хоча ваш тренер словенець, ви багато тренуєтеся тут, а уболівальників тут більшість. Чому не виходить на майже домашньому етапі?

— Я не знаю, як інші команди, а ми постійно стикаємося з процесами акліматизації та реакліматизації. Особисто я завжди так реагую. Раніше Урош працював зі словенською збірною, і у них такого не було. Але так логічно. Вони ж 100 днів в році проводили в Поклюці на висоті, а ми так не можемо. Для мене це дуже велика висота. Тому кожен раз наші виступи тут йшли хвилями.

— Через півтора року після повернення в біатлон у вас немає бажання знову побути заступником міністра?

— Поки немає. Міністр поки що не бере нас тут, але, кажуть, мене там чекають завжди.

— А що за проблеми зі зброєю та набоями в українській командиі про які говорив Володимир Бринзак?

— Я, чесно кажучи, його інтерв'ю не читала. Я знаю, що Євросоюз прийняв рішення не продавати на Україну вогнепальну зброю і боєприпаси, з тих пір як в нашій країні почалися бойові дії. Я упустила цей момент, але, коли в цьому році постало питання про заміну зброї, він став актуальним. Моєму стволу вже 10 років, скоро 11. Відповідно немає можливості його замінити.

— Наскільки цей успіх може вас надихнути?

— До цього півроку ми тренувалися без проблем, а тут все в купу звалилося. Але ця медаль показала, що наша робота була правильною, а з проблемами ми поступово впораємося і вийдемо на свій рівень.

Джерело: Чемпионат