Дмитро Підручний: "Не відчуваю себе лідером збірної України"

Найуспішнішим біатлоністом української чоловічої збірної на першому етапі Кубку світу став її капітан Дмитро Підручний, який відзначився потраплянням до топ-десятки в спринті та гонці переслідування, що дозволили посісти високе 11-те місце в загальному заліку Кубку світу. По завершенні змагань в Остерсунді Дмитро погодився розповісти свої враження від перших офіційних гонок сезону.

— Дмитре, вітаємо з двома чудовими гонками у спринті і перс’юті! Чи відчуваєш, що досяг максимуму можливого на цьому етапі?

— Дякую за привітання. Якщо говорити про зайняті місця, то звичайно, що ні. Стрільба вдалась дещо не такою, як хотілося б. І якщо вчора можна було списати на погодні умови, з якими було важко боротись і ці два промахи можна сприймати за щастя, то сьогодні, вважаю, потрібно було стріляти краще. Для цього були всі умови.

— Тренери вирішили поберегти твої сили та не заявили в індивідуальну гонку. Як ти поставився до цього?

— Чесно кажучи, я й сам не мав особливого бажання починати сезон особистих стартів з "двадцятки". Індивідуальна гонка й без того не є серед моїх улюблених, а тут ще — перший старт... Тому ми поговорили з тренерами і разом вирішили, що краще поберегти силі на спринт та переслідування.

— Спринт запам’ятався непростою погодою. Складно було пристосуватись до стрільби за такого вітру?

— На ліжці вдало зробив поправку на вітер — і це зіграло, особливих проблем не мав. А ось на стійці стріляти було дуже важко. Так само, як я стрільнув два промахи, легко могло бути і три, і чотири, і навіть п’ять, як в декого з суперників. З іншого боку, можна було б і на один менше, але там була лотерея.

— Судячи з результатів, нашій команді краще вдаються виступи за складних погодніх умов?

— Я також вважаю, що за таких умов наші шанси бути повище — кращі. Тому що при лотереї лідери часто "валяться", і це нам на руку. Звісно, буває, що і ми "валимось". (Посміхається) Але все ж можливість показати хороший результат зростає.

— В гонках преслідування в тебе зазвичай краща влучність, аніж в середньому по сезону. В чому секрет?

— Я навіть не знаю, чи є якийсь секрет. Сьогодні, наприклад, назвати стрільбу ідеальною не можна. А якщо брати в загальному — можливо, контактна гонка, боротьба з суперниками, вимагають більшої концентрації.

— Ти хочеш сказати, що на інтервальні гонки виходиш розконцентрованим?

— (Сміється) Та ні, іноді навіть занадто зосереджуюсь. Наприклад, на ті ж індивідуалки, де розумію, що вартість пострілу надто висока. Можливо, тому вони й не дуже в мене виходять.

— В усіх гонках ти приємно дивуєш швидкістю, особливо на першому та останньому колах. В міжсезоння якось особливо працював над цим компонентом?

— Що стосується останнього кола, то особливий акцент на цьому ми не робили — й без того зрозуміло, що працювати там потрібно на максимум. А ось щодо першого, дійсно, акцентували увагу на тому, аби зі старту розвивати більшу швидкість, тому що минулих сезонів саме на стартових відрізках програвали дуже багато. Так, програємо і на решті кіл, але більш помірно. А ось на першому завжди заробляли великий стартовий гандикап. Звісно, і зараз програш ногами досить значний, але навіть психологічно саме відчуття гонки сприймається по-іншому.

— Чи не є в цьому додатковий ризик на першій стрільбі?

— Це залежить від траси, від підходу до стрільбища. Наприклад, тут, в Остерсунді, підхід зі спуска, який дозволяеє краще попрацювати і відпочити перед рубежем. На інших трасах підходи різні, і лише там побачимо, чи буде впливати зміна тактики першого кола на стрільбу. Можливо, доведеться більш різко скидати швидкість на підходах. Але зараз конкуренція настільки виросла, що всі спортсмени намагаються не зменшувати хід навіть перед стрільбою, аби відіграти якусь секунду-другу.

— Ще щодо швидкості. Цього року ти одружився і став молодим батьком. Можливо, саме це потроїло сили?

— Не знаю, можливо й це. (Сміється) Звісно, коли вдома чекають два стимули, два мотиватори, що кожного ранку заряджають енергією, це додає сил на цілий день.

— Напевне, після двох вдалих особистих гонок не дуже хочеться згадувати змішану естафету. Але що там сталось під час стрільби лежачи?

— Як я вважаю, і тренери зі мною погоджуються, там були досить об’єктивні причини, чому так сталося. Під кінець етапу організатори дещо покращили рубіж, а ось в день пристрілки, та навіть під час естафет, деякі позиції на рубежі були не зовсім рівні, і на ліжці я саме потрапив на такий рубіж. Тому вся стрільба в мене пішла добре, кучно, але на 12 годин. І ми з Надією Олександрівною (Бєловою, старшим тренером чоловічої збірної — прим. Є.Т.) вирішили, що причина промахів була в цьому, тому що і під час тренувань ми помічали, що рубіж є нерівним. Ну а якщо говорити про останнє коло і чому я не зміг поборотись з американцем і канадійцем, то справа в тому, що траса була сильно заглянцованою, і в мене сильно затікла надкістниця. Тому останнє коло, можна сказати, біг ніби на костилях. Ногами взагалі нічого не міг зробити — намагався все перевести на руки. Але в такій боротьбі одними руками багато не зробиш, і сил врешті не вистачило. Після тієї гонки лікар і масажист два дні "чаклували" над моєю надкістницею. Але зараз вже все гаразд.

— Після фінишу дуже хвилювався через командний результат?

— Звісно, було незручно перед товаришами за те, що підвів команду. Але більше турбувався саме через пробелми з надкістницями та через те, що помилився через таку банальну причину, як нерівність рубежу. І що все це відсунуло нас так далеко в фінішному протоколі. Але я, як то кажуть, не розкисав, зробив висновки, і, як показали спринт та переслідування, висновки правильні.

— За тиждень — класична естафета. Ти, як капітан, як гадаєш, яким чином вирішувати проблему останнього етапу? І ти, і Сергій Семенов не надто полюбляєте роль фінішера...

— Не знаю, можливо треба пробувати нового спортсмена в якості фінішера. Але, зрештою, що ми полюбляємо — то не так важливо: якщо потрібно буде, то і я, і Сергій вийдемо і покажемо максимум, на що здатні. Побачимо, як тренери вирішать майбутній розклад по етапах. Ну і, чесно кажучи, я не проти ще раз спробувати свої сили на фініші естафети: можливо, наступного разу те, що не вдалось в змішаній естафеті, вийде значно краще. Але не будемо загадувати наперед — побачимо, як вирішать тренери.

— Гадаю, після цих слів вибір цілком може бути на твою користь :)

— (Сміється)

— Чи відчуваєш ти зараз за собою роль лідера чоловічої команди?

— Ні, я вважаю, все лишилось так, як і раніше. Якихось серйозних змін я не відчуваю.

— За один перший етап ти здобув майже половину минулорічних очок в Кубку світу. Чого надалі чекати вболівальникам від Дмитра Підручного?

— Мені важко сказати, адже біатлон — такий непередбачуваний вид спорту, що сьогодні ти можеш бути на коні, а завтра — все буде зовсім по-іншому. Тому загадувати не стану, лише висловлю сподівання, що все буде добре.

— А як щодо того, аби наслідувати девіз Олени Підгрушної: якнайшивдше бігти та якнайвлучніше стріляти?

— Ну, це само собою. (Посміхається) А завдання на найближчі гонки — постаратись виправити ті помилки, яких я припускався вчора і сьогодні. Буду працювати над тим, аби додавати і у влучності, і у швидкості.

Джерело: ФБУ