Андрій Романович: Ціль – максимальна гра та результат
7 вересня жіноча збірна України розпочала боротьбу за путівку до фінальної частини Чемпіонату Європи 2013. У середу волейболістки провели останнє тренування, міні-фотосесію, а 6-го вересня – у день народження керманича збірної Андрія РОМАНОВИЧА, взяла курс на Бенілюкс. Напередодні відльоту головний тренер поспілкувався з прес-службою ФВУ.
- Андрію Васильовичу, як Ви оцінюєте готовність збірної?
- Зараз складно точно визначити рівень готовності, але в цілому команда готова. Всі моменти відпрацьовані. Звісно по кадрам трохи не та команда, яку хотілось би бачити, не все вийшло так, як мало бути. Через травми не візьмуть участь у матчах в Нідерландах два основних гравця – зв’язуюча Дар я Озбек та перший темп Ірина Трушкіна. Сподіваюсь, що до другого туру, який відбудеться в Южному, вони відновляться та допоможуть команді.
- Після закінчення турніру планувалися контрольні матчі. Чи відбулися вони?
- Так, після одного дня відпочинку ми зіграли два матчі зі збірною Білорусії. В більш спокійному руслі, даючи попрацювати всім, подивилися, хто і на яких позиціях краще грає, поступово визначити основний склад та варіанти замін.
- Як завершилися матчі?
- 3:2 та 2:3.
- У понеділок до збірної приєдналася гравчиня московського "Динамо" Марина Марченко. Як Ви оцінюєте її готовність?
- Вона приїхала відразу після збору в Хорватії, який вона проходила у складі московського "Динамо", тож знаходиться у добрій формі. Деякий час займе тактична адаптація.
Позиція догравальника така, що на перший план виходить індивідуальна майстерність - цей гравець менше залежний від інших, як наприклад перший темп. Задача досить таки проста: прийняти та забити, якщо м’яч, знаходиться вище верхнього краю сітки. Це вміння у Марченко не відняти.
- Гадаю, що за цю позицію Вам взагалі немає сенсу непокоїтися.
- Крім Марченко, у нас є три кутових нападника, два з яких готові в будь-який момент зіграти в діагоналі. Вони впевнено себе відчувають і в четвертій, і в другій зонах, і в прийомі, і в атаці із задньої лінії. В будь-якому випадку цей універсалізм великий плюс для нас.
- Дві зв’язуючі Тетяна Хилюк та Олександра Перетятько мають багатий досвід виступів на клубному рівні, але на серйозному міжнародному рівні вони виступали не так вже часто…
- Так, це непокоїть. Звісно, було б супер, якби приїхала Ірина Жукова, а Дар’я Озбек була б здоровою – впевненості у кінцевому результаті було значно більше. Як ви правильно помітили, і Хилюк, і Перетятько мають певний досвід. З Тетяною я працював десять років, вона боєць та ніколи не дивиться, хто знаходиться по тій бік сітки. Вона завжди виходить та робить те, що її вчили. Із Олександрою мені було складніше, адже раніше з нею ніколи не працював. Дякувати Богу, що вона опинилися в необхідному місті в необхідний час, і ми змогли підключити її до збірної. За місяць зборів ми знаходимо спільну мову як тренер та гравець, адже робота зі зв’язуючим гравцем це завжди тонка грань, враховуючи, що вона раніше працювала з багатьма іншими тренерами, які, звісно, вчили її по-своєму. На сьогоднішній день у нас нормальне взаєморозуміння.
- Позицію ліберо також займає молодий гравець – Вікторія Дельрос…
- Незважаючи на вік, її визнали кращим гравцем минулого сезону у своєму амплуа. Тож кого, як не її залучати до збірної та давати зелене світло. Так, у нас є досвідчена ліберо Світлана Оболонська, але минулий сезон вона пропустила. І це ще велике питання що більший ризик: поставити Оболонську з її досвідом, але із річною паузою в кар’єрі, чи 19-річну Дельрос, яка знаходиться в хороших ігрових кондиціях.
Взагалі-то нормально працювали упродовж збору, незважаючи на певні кадрові проблеми. Є повне взаєморозуміння з моїм помічником. Все ж таки Євген Ніколаєв має певний тренерський досвід – привести команду до двох чемпіонських титулів це не так просто, навіть маючи у своєму розпорядженні гравців екстра-класу, а у нього такого кадрового потенціалу як раз і не було. Якщо необхідно, ми обговорюємо ігрові моменти, приймаємо спільне рішення. Знов таки це процес творчий. Це не праця із залізом, де можна взяти штангенциркуль та вимірити необхідні параметри, це живі люди, тож людський фактор має неабияке значення.
- Головний фаворит групового турніру – збірна Нідерландів?
- Так. Загальновідомо, що ця збірна багато років в числі найсильніших команд континенту. Дуже цікаво буде з ними битися. Не існує команди, у якій неможна виграти. У нас буде можливість до них підготуватися, проте як і їм до нас. Нажаль детальної інформації про інших суперників – збірні Греції та Данії немає. І якщо остання команда все ж таки слабкіше, то грецький колектив – нормальний європейський середняк. Останніми роками рівень клубного волейболу цієї країни зростає, залучаються легіонери.
Намагатимемось витиснути максимум можливого: кожен гравець із себе та команда в цілому. І за якістю гри та за відношенням до справи. До цього ми прагнемо, над цим працюємо.
Нажаль, не вдалося зібрати всіх кращих гравців навіть з тих, що виступають в чемпіонаті України. Деякі відсутні із зрозумілих причин, інші із не дуже зрозумілих. Наприклад, Ганна Лісєєнкова. Вона не приїхала до табору збірної через «хворий кишечник», але на повну котушку грає у складі «Сєвєродончанки» - спочатку на турнірі в Запоріжжі, а потім і в Тюмені. Судячи по трансляції із Росії, вона у відмінній формі (навіть визнана MVP турніру в Тюмені. – прес-служба), але приїхати у збірну, виходить, вона аж ніяк не може.
- Чи можна говорити про задачу-мінімум на перший тур?
- Я не люблю будувати плани в цьому відношенні. Гра покаже. Знов таки, скажу, прагнутимемо досягти максимального результату – і по грі, і за очками.
- Отже розкажіть, хто і з якими функціями увійшов до числа 12-ти, які відправляться до Нідерландів?
- Зв’язуючі – Тетяна Хилюк та Олександра Перетятько, три перших темпи – Інна Молодцова, Галина Щур та Катерина Кальченко, ліберо – Вікторія Дельрос, чиста діагональщиця Марина Захожа та кутові нападники – капітан команди Тетяна Козлова, Наталя Захарчук, Надія Кодола та Марина Марченко. Першим гравцем, який виходить на заміну, тобто захисником - буде Дар’я Степановська. Ось таким складом поїдемо боротися.
В останні дні шліфували гру, накатували основний склад команди. Природно, це процес не двох-трьох днів, навіть не двох-трьох тижнів. Збірна, яка і будь-яка команда, потребує тривалого процесу підготовки. Повинен постійно бути пошук найкращого, а також створення умов, щоб приїжджали всі найкращі гравці. В конкурентній боротьбі між гравцями повинна народжуватися команда та визначатися кращі гравці на окремих позиціях.
Необхідно створити умови, щоб гравці хотіли приїжджати до збірної. Поки таких умов немає, то ж і бажання приїжджати у волейболісток невелике. Той, хтось вже чогось досяг, у кого є контракти, вони хочуть заробляти гроші, хочуть впевненості в майбутньому, а для цього вони повинні приїжджати до збірної застрахованими на випадок травми.
Ці питання, від котрих залежить приїзд гравця до збірної, потребують вирішення. Але вони не вирішуються. Нажаль. Вважаю, локомотивом у цьому повинен бути не тренерський склад збірної, а профільне Міністерство разом із національною Федерацією. Якщо розпочнуть ці дві структури співпрацювати, захочуть рухати волейбол вперед, тоді можливо вдасться створити таку збірну, якої достойна така волейбольна країна як Україна. Наша країна з її людським потенціалом достойна того, щоб мати хорошу збірну команду з волейболу, беручи до уваги великі традиції та потенціал у дитячому волейболі, який, нажаль, зараз розтікається по азербайджанам, росіям і так далі.
Джерело: Прес-служба ФВУ
