Андрій Пушкар: "Якось я зайшов у спортзал і сказав батькові, що буду чемпіоном світу"
Андрій Пушкар — професійний спортсмен-рукоборець, який здобув усі можливі нагороди у своєму виді спорту. Про перемоги і шлях до них, плани на майбутнє та життя поза змаганнями ми поговорили із титулованим земляком
Андрій Пушкар — це той земляк, яким повинен пишатись кожен житель Тернопілля. А особливо Кременця, адже чоловік не лише родом із цього районного центру, а й продовжує жити, працювати і розвивати армспорт у рідному місті.
Чому пишатись? Хоча б тому, що це ім'я знають у всьому світі, адже Андрій Пушкар має стільки перемог, титулів і нагород у армрестлінгу, що годі й перерахувати.
Сім років перемог
— За останні сім років я не програвав на чемпіонатах світу з рукоборства жодного разу, — розповідає спортсмен. — Я поборов усіх серед професіоналів і тепер мене вважають №1 серед професіоналів у рейтингу PAL (Професійна асоціація армрестлерів) на праву та ліву руку.
Це вершина — вищого титулу серед рукоборців бути не може. Тепер можна лише відстоювати титул від зазіхань тих, хто хоче також вибратися на верхню сходинку. Андрій Пушкар наголошує на тому, що полишати улюблену справу не хоче, тим більше, що армспорт — вид спорту, яким можна займатися незалежно від віку.
— Ось, до прикладу, легендарний рукоборець зі США Джон Брзенк, про якого зняли фільм зі Сталлоне в головній ролі і який уже 26 років у спорті. Він досі бере участь у змаганнях і турнірах, хоча йому вже 51 рік, — каже Андрій Пушкар. — До слова, я мав нагоду особисто змагатись із живою легендою і переміг його на чемпіонаті світу у Варшаві в 2007 році.
Головне, переконаний наш титулований земляк, - зі спорту піти треба вчасно і з гідністю, поки ти ще на піку слави. А до того часу - встигнути дати здачі тим, кому свого часу програвав.
Для Андрія Пушкаря все починалося у далекому 1996 році, коли йому було лише 11 років. Він пригадує, що змалечку любив спорт — важку атлетику, бойові мистецтва, але найбільше — рукоборство. А оскільки батько хлопця теж був спортсменом і брав участь у турнірах з рукоборства, то на цьому виді спорту вирішили зупинитись. Батько став першим і єдиним тренером майбутнього чемпіона.
— Якось я зайшов у спортзал і сказав батькові, що буду чемпіоном світу. Він усміхнувся і відповів, що якщо буду тренуватись, то років через 8-12 можу здобути це звання, — пригадує Андрій.
Почалися роки тренувань. У 14 років Андрій став чемпіоном району, перемігши у фіналі свого батька. Потім захищав честь району на Сільських іграх. А з 2003 року ввійшов до збірної України. У її складі потрапив на чемпіонат Європи в Німеччині, де у 17 років здобув два других місця. Через три місяці став чемпіоном світу серед юніорів. Тож формально здобув чемпіонство раніше, ніж пророкував батько — лише через шість років після початку тренувань.
Інший рівень — перемоги на чемпіонатах серед дорослих — Андрій підкорив, коли йому виповнився 21 рік, в англійському Манчестері.
Тепер наш талановитий земляк постійно підтримує себе у формі, адже бере участь у всіх чемпіонатах та багатьох турнірах з рукоборства. За словами спортсмена, зараз є дуже багато молодих талантів, тому йому не можна здавати позицій.
Тож Андрій дотримується суворого режиму тренувань та харчування. Їсть п’ять-шість разів на день, аби зберігати м'язову масу. Регулярно тренується у своєму тренажерному 120-метровому залі в будинку у Кременці. Програма тренувань — власна, бо після смерті батька чоловік став сам собі тренером. На життя заробляє улюбленим заняттям. Свого часу працював на кафедрі спорту при ТНЕУ, однак полишив це, бо бракувало часу на спорт. Основні прибутки — призові на престижних турнірах, в яких бере участь. Цього вистачає, адже, до прикладу, загальний призовий фонд найпрестижнішого турніру серед рукоборців A1 Russian Open, що відбувся у Владикавказі у 2013 році, становив 113 тисяч доларів.
А на чемпіонатах був уже суто спортивний інтерес — довести, що ти досі найкращий. До слова, підтверджувати свій титул знову наш земляк буде у листопаді на Кубку світу.
Крім цього, Андрій Пушкар є президентом Федерації з армспорту у Тернополі і тренує талановитих юних рукоборців. Має вже і чим похвалитись.
— Ось нещодавно мої вихованці їздили на чемпіонат України, де посіли друге місце. Перше дісталось спортсмену з Полтави, — каже він. — Однак полтавці перемогли не завдяки кращим виступам, а завдяки більшій кількості учасників, а отже, і очок у загальному заліку. Адже у тернопільській команді було лише 17 учасників, а у них — майже 50.
До слова, Андрій Пушкар 6 вересня відкрив у Тернополі, на вулиці Крушельницької, тренажерний зал "Колізей" площею 700 кв. м. Каже, що це було його найбільшою мрією — і ось вона збулась.
— Я хотів мати власний зал, де тренуватимуться люди, які знатимуть не лише кілька комплексів вправ, а будуть підходити до справи професійно, — розповідає він. — Я хотів, щоб було дороге і якісне обладнання. Хотів, щоб тут могли знайти себе і ті, хто хоче досягти нових висот у спорті, і ті, хто робитиме перші кроки. Нарешті я реалізував свою мрію.
За матеріалами 20 хвилин
