Тернопільська дівчинка посіла друге місце на чемпіонаті з пауерліфтингу

Штани, кросівки та спортивна кофта — її улюблений стиль одягу. Учениця дев’ятого класу Бережанської школи-інтернату Вікторія Хлєбнікова займається пауерліфтингом та мріє стати тренером.

Дівчина займається пауерліфтингом, хоча цей вид спорту більше розрахований на чоловіків. Наприкінці листопада вона посіла друге місце на чемпіонаті України з цього виду спорту серед юнаків, юніорів у ваговій категорії 52 кг серед дівчат із результатом 192,5 кг. Втім, вихованка закладу присвячує своєму хобі лише півтора року, тому такий результат для неї досить високий. Максимальна вага на присідання, яку може підняти підліток, становить 67,5 кг, жим лежачи — 47,5 кг, станова тяга — 80 кг.

— Заняття спортом для мене дуже важливі, — говорить дівчина. — Спочатку мені було трохи важко. Адже цим спортом здебільшого займаються хлопці. З дівчат спортивну секцію пауерліфтингу відвідую тільки я. Але хлопці добре до мене ставляться, підтримують.

Вікторія Хлєбнікова переконує, якщо правильно виконувати вправи та дослухатися до порад тренера, то отримати травми під час занять пауерліфтингом просто нереально. Щоб бути у хорошій фізичній формі, вихованка закладу відмовляється від вживання хлібобулочних виробів.

— Я їх просто обожнюю, а кухарі у нашій школі взагалі дуже смачно готують, — каже вона. — Їжа досить калорійна, нам дають і вітаміни, і фрукти. Удома не всі діти так не їдять, як ми тут.

Після закінчення дев’ятого класу Вікторія планує вступати в педагогічне училище, аби отримати фах вчителя. Вона мріє стати тренером. В інших сферах діяльності себе не бачить.

— Я, хоч і дівчина, але не люблю спідниць, шпильок і такого іншого, — продовжує вона. — Мій улюблений стиль одягу — це штани, кросівки і спортивна кофта. Ну, звичайно, на свята одягаю щось урочисте. 

Окрім занять спортом, юнка ще й гарно малює. Зображення осіннього лісу, інші пейзажні замальовки на її полотнах виглядають просто бездоганно. Раніше Віка навіть хотіла стати художником, але згодом усвідомила, що спорт для неї ближчий. А малювання — для внутрішньої розрядки, аби викласти на папір те, що накипіло.

У школі-інтернаті дівчинка живе півтора року. Тато Вікторії помер, а мама позбавлена батьківських прав. Окрім неї, у родині є ще двоє братів і сестра. Щоправда, вони вже дорослі, мають власні сім’ї.

— Раніше мене виховувала бабуся, але вона померла, і тоді мене забрали до школи, — додає юнка. — Спочатку мені було трохи важко тут. Але навчання, заняття спортом допомогли адаптуватися у новому середовищі.

Вікторія обожнює читати про інші країни світу. Її захоплюють єгипетські піраміди, тому в цій країні вона мріє побувати найбільше. Ще в планах дівчини - відкрити притулок для бепритульних собак, які вештаються вулицями.

Вікторія з повагою ставиться до літніх людей.

— Я собі ніколи не дозвовляю сказати кривого слова до старшої людини. Упевнена, літні люди заслужили, аби їх поважали, — говорить вона. — Мені б дуже хотілося відкрити якийсь заклад, де дідусі та бабусі могли щасливо прожити свою старість. Адже часто діти та онуки далеко від них або їх зовсім немає. А відчуття самотності та безпомічності не дозволяють стареньким насолоджуватися життям.

За матеріалами 20 хвилин