Віктор Мацикур: "Сувора дієта і довготривалі тренування – варті титулу чемпіона світу"

Спортсмени Віктор та Галина Мацикур із чемпіонату світу привезли одразу кілька нагород. Як пара — вони чемпіони, окремо — у призерах.  Тривала та виснажлива підготовка варта таких вагомих результатів, кажуть спортсмени.

Запорука успіху у фітнесі та бодібілдінгу — дієта, тренування та самодисципліна. Витримати такі навантаження в змозі не кожен. Про підготовку та виступ на чемпіонаті світу у Словаччині кореспонденту "RIA плюс" розповів Віктор Мацикур.

— Вікторе, як саме виникла ідея взяти участь у змаганнях?

— Рішення розпочати підготовку до чемпіонату світу прийшло після зустрічі з президентом світової Федерації фітнесу. У Львові відбулась зустріч на високому рівні з місцевою владою та керівництвом Ставропігійського університету, який призначив  Едмунтаса Даубараса почесним доктором наук. Я мав змогу зустрітись із ним, і в розмові оцінити перспективи розвитку фітнесу в Європі та Україні. Адже ми вже давно особисто знайомі і співпрацюємо у царині розвитку фітнесу та бодібілдінгу. Свого часу, мав честь гостювати у нього вдома у Клайпеді (Литва). Отже, я  розпочав підготовку невеликої команди учасників з Тернополя, а також дистанційно допомагав з підготовкою спортсменці з Івано-Франківська. Підготовку, яка завжди є морально і фізично складною, витримати може не кожен.

— Розкажіть детальніше про вашу підготовку.

— Підготовка йшла за планом і пік форми мав припасти, власне, на чемпіонат світу. Багато хто знає, що у вирішальний момент підготовки до змагань нам довелось змінити місце для тренувань. Вдячний залу "Вікінг", де ми спокійно могли тренуватись, зосереджуючись на роботі. Багато було кросової підготовки — в парках та на біговій доріжці. Біг — це, як відомо, найефективніший спосіб спалювання зайвих калорій і важливий елемент підготовки. Професійні бодібілдери через неймовірні об'єми мязів та вагу практично не бігають. Вони працюють на кардіотренажерах, а ми також полюбляємо біг на відкритому просторі.

— Яким продуктам під час дієти надавали перевагу?

— Харчування на етапі передзмагальної підготовки, або на сленгу "сушки", дуже одноманітне. Це — порція вареного рису на сніданок, а протягом дня невеликими порціями варене куряче філе, риба, або яйця. Періодично вживали салат, бо організму потрібна клітковина для нормального травлення. Звісно, що не дозволяли собі нічого жареного, жирного та солоного. Все було розписано по схемі і відступати ми не могли, зосереджувались на тому, що результат того вартий.

— Скільки разів на день ви тренувалися?

— Щодня в середньому получалось три тренування. Одне з них — крос тривалістю 30-60 хвилин і два тренування з вантажами: одне з них зранку після кросу, друге ввечері.

— Важче було фізично чи морально дотримуватися суворого режиму?

— Було багато спокус: від днів народжень у знайомих, до застіль у друзів. Виникало бажання досхочу напитись соку, чи поїсти солодких фруктів. Хотілося навіть шоколаду або торту, які ми не особливо й полюбляєм, але монотонність і великі навантаження пробуджують бажання з‘їсти щось незаплановане.

— Вашому виступу на чемпіонаті світу передував Кубок України у Львові 28 вересня.

— До цього турніру я готував також мою дружину Галину Мацикур та Оксану Пажинюк. Основне заняття Галі — не спорт та тренування. Вона викладає туристичні дисципліни у технічному коледжі ТНТУ ім. І. Пулюя, і так як більшість аматорів знаходить час для занять після своєї роботи. У Львові, на міжнародному турнірі Відкритому Кубку України WFF ми з дружиною стали першими у категорії пар. Галина перемогла в категорії "атлетік", а я перший в категорії "перформенс". Оксана Пажинюк була другою у категорії "модельний фітнес", уступивши у своєму дебюті тільки абсолютній переможниці турніру.

— Хто з суперників найбільше запам'ятався?

— У Львові довелось позмагатись з білорусами, але заодно і подружились з ними. Від суддів і тренерів білоруської команди отримали запрошення на їхній турнір "Славянський Кубок", що відбуватиметься у Вітебську. Білоруси приємно вразили дисципліною та організованістю. Місцеве керівництво Федерації має непогану підтримку з боку бізнесу та меценатів, тому і підготовка спорстменів, поїздки та тренування частково забезпечуються коштами федерації. У нас в Україні ця Федерація не фінансується державою, тому приходиться сподіватись тільки на власні сили та допомогу однодумців і друзів, за що їм велике спасибі.

— Незабаром вам довелося позмагатися на чемпіонаті світу. Де відбувалися ці змагання?

— Уже традиційно чемпіонат світу WFF кілька років проводиться у словацькому місті Брусно. Прямого транспортного зв‘язку із Тернополя з ним немає, тому добирались непросто. Частина української команди мала п'ять пересадок з автобуса в автобус. А це —  доба в дорозі, коли багато обмежень по їжі і воді, коли важко довго сидіти, бо м‘язи затікають від нерухомості. Тому на трунірі не завжди вдається показати максимум форми, той, який був за день чи два. Але завжди стараємось врахувати помилки та викладатись на повну. Цього разу результатами дуже задоволені, адже стали призерами. Парою завоювали перше місце, дружина Галина завоювала друге місце в категорії "атлетік". А я — третє — в категорії "класичний бодібілдінг".

— Що можете розповісти про організацію?

— Словаччина дуже схожа природою на Україну, а саме Передкарпаття. Тільки у них гори звуться Татри. З номеру готелю у місті Банська Бистриця, де ми проживали, з усіх боків видно красиві гори. Словаки дуже привітні і гостинні. Рівень організації був дуже хороший, потурбувались і про готелі, і про трансфер до місця змагань, а також про харчування для спортсменів. Адже довелося виступати практично весь день. В першій частині дня проводились півфінали — це була тривала, монотонна, виснажуючи робота суддів і спортсменів — їх по черзі викликали на центр сцени для порівняння в обов‘язкових позах, при чому — кожного по кілька разів. Ввечері кращі спортсмени, які потрапили за рішенням суддів до фіналу, мають виступ перед повним залом глядачів із знову-таки порівняльною програмою, а також з довільним виступом під музику. Приємно, що учасників фіналу вітав особисто прем‘єр-міністр Словаччини.

— Які категорії були представлені на чемпіонаті світу?

— У федерації WFF цікавий підхід до розподілу спортсменів по категоріях. У більшості видів спорту розподіл відбувається по вазі учасників. У бодібілдінгу, на самому початку його виникнення 100 років тому і досі, у найстарішій федерації — розподіл по росту спортсменів. А тут — він за співвідношенням росту і ваги, так звані "мязеві класи". Їх тут пять у чоловіків: від "класичний боідібілдінг" і до "екстрім боді". Цей момент дуже правильний, на мою думку, бо він не стимулює на часто безглузду гонку за більшими об‘ємами мязів. Акцент роблять на пропорціях, рельєфі і позуванні. Набравши більшу масу, спорсмен переходить в категорію, де учасники теж мають пропорційно таку ж як і він велику масу. Тому можна перемогти не за рахунок неї, а тільки пропорціями та естетикою. А це і є головна ідея культуризму — гармонійний розвиток тіла, пропорції та естетика.

— Хто з суперників вас вразив своєю формою?

— Програма чемпіонату світу була розрахована на три дні. Ми виступали лише в останній день 10 жовтня, а тому загальної кількості країн і учасників я не знаю. Але, судячи з інформації на офіційному сайті федерації, було більше 190 учасників. Вразили просто неймовірним рівнем підготовки спортсмени з Ірану і Бразилії, а спортсменки — з Аргентини та Польщі. В Ірані цей вид спорту повністю фінансується країною. Тільки в одному Тегерані — 6000 фітнес-клубів, а тому конкуренція неймовірна. Всі іранські спортсмени позаймали призові місця у всіх категоріях. Сильні спортсмени були і з Бразилії та Польщі, а також місцеві словаки. Один з них, наприклад, отримав запрошення в професійний дивізіон федерації WFF.

— Після виснажливої підготовки та змагань спортсмени дозволяють собі розслабитися. Як робили це ви?

— На наступний день після змагань незабутнім був сніданок у готелі. Одразу скажу, що система "шведський стіл" — це мрія бодібілдера. Наїстись можна досхочу і вибір великий. А тут ще і хочеться нагадати смак картоплі, фруктів, випічки, чаю з цукром, а не цукрозамінником. Одним словом, хочеться надолужити, але не перегнути палицю. Мабуть, це невеличка компенсація за тривалі обмеження, адже і смак продуктів в цей момент відчувається краще.

— Чи маєте намір виступати і надалі?

— Далеко вперед в спортивному плані поки не заглядаю. Будуть люди, зацікавлені в тому, щоб підготуватись і виступити — то буду радий допомогти, як тренер та промоутер. А весною буду організовувати потужний міжнародний турнір у Львові. Поки підписаний з мером Андрієм Садовим меморандум про "Гран Прі світу". Наразі хочеться відновити сили та ще раз подякувати всім тим, хто вболівав та допомагав, підтримував та вірив. Наш результат — колективний.