Віктор Мацикур: "Моя мрія — перемогти на чемпіонаті світу серед ветеранів!"
Сьогоднішній мій співрозмовник — веселий, цікавий і захоплюючий. Спілкуючись з ним, ви ловите себе на думці, що він, напевно, якийсь кавеенщик. Те, що він ніяк не пов’язаний з індустрією розваг — видає його атлетичне тіло. Вся річ у тому, що він… не зовсім звичайний. Чемпіон світу з пауерліфтингу, президент федерації бодібілдингу і фітнесу Тернополя, головний тренер нововідкритого фітнес-центру преміум-класу "Максимус". І це лише частина його звань і титулів. Якщо говорити простою мовою, то це та людина, яка допоможе вам стати красивими, стрункими та підтягнутими на довгі роки.
Про усвідомлення та важливість здоров’я у нашому житті , чому потрібно навчитись тримати себе в залізній дисципліні та про особливості тренерської роботи розмовляємо сьогодні з Віктором Мацикуром.
Як все починалось
Я почав займатися в старших класах школи — умов ніяких, знань ніяких; максимум інформації, яку я міг отримати — це фільми в головній ролі з Арнольдом Шварценеґґером, він тоді надихнув ціле покоління і мене також. Я пригадую тренажерні зали того часу: в 80-х роках це, як правило, були підвали з дуже примітивним обладнанням і туди ходили займатися переважно вельми цікаві люди.
Але я по своїй природі стратег — люблю розраховувати найдрібніші кроки, тому відразу зрозумів для себе: потрібно "копати" в цьому напрямку — читати відповідну літературу, шукати людей, які досягли успіхів у цій галузі, пробувати багато чого самому на практиці і таке інше. В той час мені дуже поталанило — першим спортивним клубом, в який я записався, був клуб «Аякс», тренером в якому був Ярослав Кривий (тоді він був президентом федерації культ-туризму Тернополя). Пам’ятаю, мене приємно вразило, у якій чудовій фізичній формі був цей чоловік.
Отже, я розпочав тренування, досягнув певних результатів і тоді сформувалась думка, що варто подумати про професійний спорт — вже пора спробувати себе у змаганнях і почати виступати самому. На той час у мене за плечима був серйозний стаж — 10 років регулярних занять. Цьому також посприяло особисте знайомство з президентом федерації бодібілдингу Кіровограда Сергієм Сікачем, саме він зацікавив мене вже іншою стороною цього спорту — змагальною. Перші змагання, котрі я побачив, відбулися у Рівному. Повноцінний і потужний комерційний турнір з хорошим призовим фондом та зірками цього спорту в Україні. Тоді я лише допомагав хлопцям гримуватися (коли все тіло спортсменів покривають специфічною фарбою, ви могли це бачити на рекламних проспектах), але вперше в житті я побачив вживу, як виглядають змагання як за лаштунками, так і ззовні. Тоді для мене це стало переломним моментом. Цілий рік я готувався, вже було достатньо інформації, знань, вмінь для повноцінного старту. 2004 рік став моїм проривом. Я виступав в Одесі, Кузнецовську Рівненської області, тоді я брав участь в двох чемпіонатах та кубку України і непогано дебютував. Після цього я вже став регулярно брати участь у змаганнях. Кілька разів виступав на міжнародних турнірах у Великобританії, Австрії, Литві, Латвії, Росії, брав участь у чемпіонатах Європи і світу, де отримував нагороди. В 2006 році мені вдалося потрапити на чемпіонат світу в США. Саме там, у Лас-Вегасі, я завоював золото у розділі "жим лежачи" у своїй ваговій категорії. До слова, до Лас-Вегасу я поїхав разом з своїм вихованцем Федором Хашаловим, який теж здобув золоту нагороду в цьому ж розділі, але в іншій ваговій категорії. Два рази на сцені піднімався український прапор, два рази звучав національний гімн, і нас з Федором аж розпирало від гордості: за самих себе, за свою країну, що бодай таким чином ми змусили багатьох людей подумки звернутись до місця на карті і ще раз поглянути, де ж та Україна знаходиться.
Після трьох років активних занять спортом я перейшов на тренерську роботу. Звичайно, я не залишаю занять. Тренуюся так само інтенсивно, як і колись. Але тепер вже маю іншу мрію: в 50 років виграти чемпіонат світу серед ветеранів.
"О спорт, ты жизнь!"
Бурхливий розвиток науково-технічної революції дав людині багато можливостей, одна з яких — вивільнення часу, оскільки вагомий шмат фізичної роботи взяли на себе машини. Відповідно, багато м’язів нашого тіла, які віками допомагали людині заробляти на хліб, стали незадіяними. Але ж у нашого тіла величезний фізичний потенціал. Більшість сучасних людей живуть по схемі "дім — робота (в більшості випадків це сидіння за комп’ютером у напівзігнутій позі) — дім". Ще один "бич" нашого часу — нерегулярне і незбалансоване харчування. В результаті людина мало рухається і на додачу отримує цілий гамуз проблем, пов’язаних з неправильним харчуванням. Тому вже у 30 років більша половина населення має хронічні хвороби.
З іншого боку, зараз спостерігається велика увага до спорту — він вже давно потроху "перекочував" у індустрію розваг, почав давати людині відпочинок, емоції, з’явилися спортивні кумири. Взагалі, останні десятиліття дали величезний поштовх для розвитку різних видів спорту. Якщо раніше ми могли по телевізору побачити лише футбол, то сьогодні вже є спеціалізовані телеканали, де можна відстежувати будь-який вид спорту. Так створилася своєрідна мода на такі речі. Сьогодні гарна фізична форма — це вже синонім успіху. Люди потроху починають розуміти, що підтягнуте треноване тіло — це не лише красива оболонка, це запорука здоров’я на майбутнє. Хоча бувають інші ситуації. Іноді люди приходять в цей спорт внаслідок перенесених болячок і хвороб, як би смішно це не звучало. Після затяжних хвороб людина вже змушена контролювати своє харчування, свою вагу, змінити малорухомий спосіб життя. Цілком імовірно, що при певній інтенсивності та за умови правильного виконання вправ під керівництвом досвідченого тренера ви отримаєте гарні результати за досить невеликий відрізок часу. Усвідомлення цього стає першим кроком до побудови красивої фігури. Інша річ, що є люди, котрим це треба, а є такі, котрі цього поки що просто не усвідомлюють. Іноді до тренера приходять з настільки "запущеними" випадками і час вже настільки втрачений, що постає питання: як так зробити, щоб не було гірше. Тут вже важливо «закріпитись» на цій стадії і не дозволити хворобі розвиватись далі.
Чим корисний бодібілдинг? Тим, що у цьому виді спорту дуже грамотно і правильно розраховані тренажери, сама методика передбачає збалансовані рухи в суглобах, повні амплітуди. Це забезпечує низький природній травматизм, що автоматично дозволяє нарощувати особисті результати до 40-50 років. Відповідно, є люди, які готові ділитися цими результатами — вони хочуть виступати, тому категорія ветеранів на чемпіонаті світу може нараховувати повноцінну команду в 20-30 учасників. Я кажу ветеранів, тому що у будь-якому професійному спорті в 30-40 років ти вже ветеран. Можливо, для більшості читачів це буде відкриттям, але це так. Де ви бачили сорокарічних футболістів або тридцятирічних гімнастів? Після перетину цього вікового рубежу майже всі вони перестають виступати. Як правило, вони тренуються і знаходяться в гарній фізичній формі, але результати вже не ті. Тому, повторюсь: бодібілдинг дає таку можливість: показувати чудові результати навіть після досягнення віку «спортивної пенсії».
Про внутрішню екологію
Внутрішня культура починається з усвідомлення, яким ти хочеш себе бачити через кілька років. При позитивному уявленні виникає цілком природнє бажання привести «в порядок» свою фігуру — гарна фігура починається з порядку "в животі", а "порядок в животі" починається з порядку в холодильнику, а порядок в холодильнику — з порядку в голові, адже потрібно добре продумати, які продукти купувати, щоб в результаті отримати збалансоване харчування, яке, в свою чергу, не зашкодить, а принесе користь організму. Ось такий замкнутий цикл виходить. Якби всі люди задумувались над тим, що вони їдять, то половина лікарів залишилась би без роботи (сміється).
Насправді, все "працює" в комплексі: фізичні навантаження, збалансоване харчування і взагалі стиль життя. Більшість життя спортсмени та й взагалі, люди, котрі слідкують за своїм здоров’ям, мають чіткий режим роботи і відпочинку та володіють залізною самодисципліною.
Про тренерську роботу
Завдяки своїм тренуванням, певним досягненням і дуже непоганим результатам, разом з обізнаністю в цій галузі до мене цілком природньо прийшло усвідомлення того, що цей досвід варто передавати далі — стати тренером. На початках люди в спортзалі приходили до мене і радилися, як і що краще робити. Але це були лише поради. І тут я зрозумів, що тренувати може лише та людина, яка має досвід сотень тренувань інших людей, який вона вміє аналізувати, виховала кількох чемпіонів і має практичні навики відновлення після травм. Лише після цього вона має право називатись тренером.
Перший раз отак системно я почав працювати в 1997 році. На той момент я вже займався цим спортом 10 років. Моя схема роботи з клієнтами достаньо гнучка — я до кожного маю свій індивідуальний підхід і ми разом розробляємо систему, яка допомагає людині наблизитись до омріяного ідеалу. Наприклад: для клієнтів, які дуже зайняті протягом дня і мають нерегулярне харчування (як правило, це бізнесмени), програма зовсім інша, ніж, скажімо, для молодих мамів, котрі хочуть схуднути і повернути гарну фігуру після пологів, бо тут треба звернути увагу на зовсім інші речі. Важливо ще також відчути психологічний настрій людини, з якою працюєш. Тому мої стосунки з людьми базуються лише на таких речах.
Взагалі, я вважаю, що людина, яка хоче стати інструктором, має мати (в ідеалі) педагогічну освіту, обов’язково попрацювати з дітьми, показати свої власні непогані результати. Така людина має пройти випробування спортивним досвідом, має мати власні гарні змагальні результати, і, наостанок — для мене є дуже важливою відданість цій справі. Лише коли людина пройшла всі ці щаблі — вона має повне право називатись тренером, я так вважаю. До речі, з усіма людьми, з котрими я працював, я намагався встановити стосунки "вчитель-учень", в хорошому розумінні цього слова, бо я не люблю слова «клієнт», воно не відображає усієї суті того, чим я займаюсь. Дуже з багатьма людьми ми стали по життю хорошими друзями. Приємно бачити, як люди міняються. Іноді до мене на тренування вже ходять цілими сім’ями. Я радий, що допомагаю людям змінитися, стати кращими.
Поради молодому поколінню
Як ветеран спорту, можу сказати одне: сучасне покоління майже нічим не відрізняється від своїх попередників — ті ж самі проблеми, ті ж самі питання, що хвилюють. Питання лежить в іншій площині, проте Ви маєте більше можливостей для реалізації своїх ідей та самих себе.
Дуже важливо знайти в житті свою дорогу і рухатися в цьому напрямку. Хтось вже з дитинства бачить себе бізнесменом, науковцем або спортсменом. Потрібно багато працювати, перш ніж від цієї професії буде якась віддача. Неможливо отримати результат, нічого в нього не вклавши. Також треба не забувати, що здоров’я — обов’язковий атрибут людини на будь−якому етапі життя. Якщо Ви це усвідомите і почнете працювати над цим якомога раніше, то це Вам повернеться сторицею.
Джерело: Молодь
