Чемпіонка Світу Олена Підгрушна зустрілася з студентами рідного університету (+ ФОТО)

11 квітня у актовому залі ТНПУ відбулася зустріч студентів вузу з випускницею цього навчального закладу — Оленою Підгрушною.

Навчатися у ТНПУ відома біатлоністка почала у 2003 році, а через 5 років закінчила магістратуру із червоним дипломом. Тепер вона продовжує навчання у аспірантурі Львівського державного університету фізичного виховання.

Чемпіонка привезла разом з собою кілька нагород, здобутих протягом останнього сезону. Спочатку Олена розповіла про свої успіхи, а потім студенти мали змогу задати своє запитання відомій землячці.

— На початку цього сезону з нами почав працювати новий тренер — Володимир Королькевич, — розпочала промову Олена Підгрушна. — Влітку, при розмові з ним, він сказав, що я цього сезону легко зможу посісти місце у десятці кубка Світу. Я тоді сприйняла це як жарт, адже у попередньому сезоні навіть не увійшла у тридцятку. І ось сезон завершено, у мене на руках диплом, який засвідчує що я посіла восьме місце у заліку. У це було важко повірити, і спочатку, про таке не мріялося і таке навіть не снилося. Нас, біалоністів, постійно запитують: коли ви почнете готуватися до Олімпійських ігор? На що ми відповідаємо: "до наступної Олімпіади ми готуємося одразу після фінішу останньої гонки попередніх Ігор, тобто це надзвичайно довга і витривала робота". Враховуючи, що у нас протягом сезону є кубок Світу, чемпіонати Світу та Європи, а це — порядка 35-ти міжнародних стартів.

"Як проводите свій вільний час?"

— Раніше я вже говорила, що зараз у мене вкрай бракує часу, тому навіть не вдається зайнятися улюбленою справою — вишиванням. З приходом нового тренера, ми почали інтенсивніше займатися і після тренувань не вистачає ні фізичних, ні моральних сил щоб займатися ще чимось. Буває прийдеш після тренування, зробиш три хрестики до нової картини, відкладеш її і просто переміщаєшся у горизонтальне положення. Звісно, що певний вільний час у нас є, адже тренуватися цілодобово ми не можемо. В залежності від ситуації, ми тренуємося 3-4 години. Той час який залишається, йде на перегляд фільмів в інтернеті або спілкування з сім'єю чи коханою людиною.

"Як вдається поєднувати змагання з особистим життям?"

— Напевне, вже всі знають, що незабаром на мене чекає весілля з нашим народним депутатом Олексієм Кайдою. Я вже звикла до того, що ми не бачимося так часто, як би того хотілося. Але завжди знайдеться вільна хвилинка, щоб по телефону поспілкуватися з коханим, оскільки більшість сезону я перебуваю за кордоном.

"Які секрети успіху Олени Підгрушної?"

— Я вже неодноразово говорила, що перш за все це наполегливі тренування. Багато чого залежить від тренера і звісно ж від самого спортсмена. Якщо у спортсмена немає бажання, то ти його не змусиш показувати якість результати. І навпаки, якщо спортсмен дуже хоче, то його зупинити неможливо. В дитинстві в мене склалася така ситуація, що через стан здоров'я я була звільнена від уроків фізкультури. Напевне зараз всі вважають це жартом, але це реальність. І коли я завітала в районну поліклініку, то сказала що запізнююся на тренування. На що лікарі здивувалися, адже я була на обліку у лікарні і будь-яка фізкультура мені була просто заборонена. Але, закінчивши факультет фізвиховання і ставши заслуженим майстром спорту, я зробила висновок, що фізкультурою мені все таки можна було займатися.

"Яка країна найбільше сподобалася під час етапів кубка Світу?"

— В загальному моя улюблена країна — це Австрія. Там дуже красива природа.

"Скільки часу займає проходження вами кордону, адже везете з собою зброю?"

— Це дуже довготривалий процес і до виїзду за кордон ми готуємося кілька місяців. В команді є певні люди, які цим займаються, подають офіційні запити у ті країни, які приймають.

"Які стосунки між біатлоністками у команді?"

— У нас команда, порівняно, невелика: шість дівчат та чотири чоловіки. Практично протягом року всі ми тримаємося разом, тому, звісно, дружимо. Навіть якщо виникають якість суперечки, то стараємося швидко їх згладити. Представники інших команд говорять, що у нас дуже хороший мікроклімат у команді.

"З ким Олена Підгрушна найбільше товаришує у команді?"

— Так склалося, що найбільше товаришую з тим, з ким живу. Раніше жила з Наталією Бурдигою, ми підтримували один одного. А тепер у команду прийшла росіянка Марія Панфілова і я живу разом з нею.

"Чи спілкуєтеся з іноземними спортсменами та журналістами? І якою мовою?"

— Так, з суперниками спілкуємося, але певний мовний бар'єр присутній. Склалося так, що спортсмени розбиваються на такі групи — англомовні, німецькомовні, російськомовні. На трасі ми всі конкуренти, але за її межами — колеги та друзі. Щодо інтерв'ю, то доводиться користуватися послугами перекладача. Є спортсмени, які знають німецьку чи англійську мови і можуть відповісти на питання кореспондентів. Після змагань нас запрошують на прес-конференцію, де також спілкування відбувається кількома мовами. В цьому випадку теж допомагають перекладачі. Що стосується мене, то трішки соромно, що я досконало не володію англійською і важко спілкуватися з іноземцями.

"Яка гонка вам найбільше подобається?"

— Раніше мені тренер говорив, що моя гонка — це індивідуальна, адже там чотири вогневі рубежі. А оскільки я завжди краще стріляла, ніж бігала, то вона давалася мені краще. А цього сезону мене інколи не вистачало на чотири рубежі, тому краще давалися два — у спринті. Саме у спринтерській гонці я і стала чемпіонкою Світу.

"Що кажуть спортсменам, які провалюють свій етап в естафеті?"

— В командах по-різному буває. У нас, приміром, тренери стараються підтримати, налаштувати на нові старти. Бувало, що я теж провалювала свій етап, але тренери говорили: "Нічого, це не остання гонка, завтра буде краще". Кожен спортсмен бере якись урок, як з успішної гонки — так і з проваальної. Всі ми вчимося на чужих помилках.

"Якого результату плануєте добитися на Олімпійських іграх у Сочі?"

— Останнім часом абсолютно всі запитують про Олімпіаду. Тому тренери заборонили мені часто говорити про це. Адже, якщо зациклювати увагу лише на одній події, то психологічно можна перегоріти і нічого не вийде. По суті — на Олімпіаді ті ж траси, ті ж спортсмени. Тому робити різницю між Іграми та звичайними стартами на чемпіонаті чи кубку, не варто. Наступний сезон мені хочеться провести, як мінімум, не гірше за минулий.

"Хто з викладачів вам найбільше запам'ятався у студентські роки?"

— Доволі каверзне запитання. Я не можу виділити когось конкретно, адже всі викладачі запам'яталися по-своєму. В когось було краще, в когось гірше відношення до студентів, але загалом всі викладачі були хорошими. Когось виділяти буде неправильно. Про кого можу сказати, так це про свою першу вчительку. Ось вона мені дуже подобалася.

"Чи є у вас талісмани чи забобони?"

— Талісманів немає. Я не є забобонною людиною.

"Скільки інвентарю потрібно спортсмену вашого рівня на один сезон? І яка вартість підготовки?"

— Вартість підготовки я не знаю, адже це надзвичайно велика сума. Можу розповісти по інвентарю, починаючи з гвинтівки. На виготовлення нового прикладу і ремонт старого я витратила 2000 євро. Одна пара фірмових лиж коштує порядка 400-450 євро, а таких лиж у мене 20 пар. Одна пара біатлонних палок коштує 160-180 євро.

sports.te.ua