Збаразький гирьовик Микола Герас тріумфував на чемпіонаті Світу в Італії
Дві золоті та дві срібні медалі — такий здобуток Миколи Гераса на чемпіонаті світу, який нещодавно відбувся поблизу італійського Мілана, у місті Ванцачелло.
Загалом цей рік для збаразьких гирьовиків видався найурожайнішим. Завдяки нелегкій і наполегливій праці, великій організаційній роботі майстра спорту міжнародного класу Петра Багрія, а також небайдужим до цього виду спорту спонсорам, Збаражчина має ким пишатися. Без перебільшення, майстер гирьового спорту Микола Герас на разі є найяскравішою зіркою в гирьовому спорті не лише району, області, а й світу. У червні з Німеччини хлопець привіз два "золота" і рекорд світу. А 9-10 листопада в Італії ще раз довів, що є одним з безперечних лідерів-гирьовиків на планеті.
— Виступаючи в категорії до 60 кг, — розповів тренер Миколи Петро Багрій, — у вправі "двоборство" Микола став чемпіоном серед юніорів (вік до 22 років). Серед дорослих переможці визначилися у трьох вправах — поштовху, ривку і в сумі цих двох видів. Незважаючи на травму, отриману перед змаганням і в зв’язку з цим терміновою зміною методики тренування і техніки виконання вправ, хлопцю вдалося досягти високих результатів. Відставши у поштовху від переможця на чотири очки, від зайняв друге місце, а в ривку — приклав максимум зусиль і показавши свій кращий результат, став чемпіоном. Тож в сумі двох вправ він зайняв друге місце, поступившись чемпіону лише двома очками.
Щоб вибороти такі результати, Миколі довелось покращити свій особистий рекорд, до якого він готувався, на який спрямовував свої зусилля.
На жаль, коментує тренер, цих зусиль ніхто не хоче належно оцінювати, ні серйозно сприяти успіхам спортсменів.
— Потрібне адекватне ставлення держави, — відзначив Петро Федорович, — ті умови, які створюються для спортсменів в інших країнах, для нас виглядають фантастикою, а для Збаража — взагалі недосяжними. Умови, в яких займаються місцеві гирьовики, навіть важко коментувати. Свої надії ми покладаємо лише на щасливий випадок, що подарує нам серйозного спонсора, який би взяв під свою надійну опіку цей вид спорту. У нас є молоді хлопці, які вже зараз на рівні області складають потужну конкуренцію набагато старшим суперникам. У майбутньому їх "боятимуться" чемпіони як України, так і світу.
Це важливо, адже італійський чемпіонат засвідчив, що популярність гирьового спорту зростає як серед населення усього світу, так і спортивних функціонерів. Наприклад, для всіх була несподіванкою участь у цих змаганнях Албанії та Андори, Іспанії. Зацікавилась цим спортом і Австралія, яка надіслала лист у Міжнародну федерацію з проханням надати інформацію про цей вид і правила вступу у цю організацію.
Загалом чемпіонати світу, проведені в Греції, Німеччині, Італії, турнір в Польщі свідчать, що ці держави ставляться дуже серйозно як до олімпійських, так і не олімпійських видів спорту. Там відповідні і організація, і забезпечення усім необхідним, що дозволяє проводити змагання на найвищому рівні.
Дуже вагомий крок для популяризації гирьового спорту зробила Італія. Національний комітет цієї країни запросив Президента Федерації гирьового спорту Італії для роботи в комітеті неолімпійських видів спорту — а це ще один крок наближення до олімпійського виду. Цікавим є і той факт, що ця людина є українцем, який 10 років тому приїхав туди на заробітки, згодом вклав чимало зусиль у розвиток гирьового спорту. Його роботу оцінили і запросили в таку солідну організацію. Подібних кроків в Україні ніхто не робить, хоча гирі — наш національний вид спорту і наша збірна є лідером у світі. І приємно, що збаражани є частиною цієї збірної. Користуючись нагодою, хочу висловити вдячність усім керівникам організацій, приватним підприємцям, які профінансували нашу нещодавну поїздку на чемпіонат до Італії. Серед них — і благодійний фонд В.Клименка "Галичина-Волинь", Віталій Ломакович, Руслан Адамович, обласне управління фізкультури і спорту, обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Колос". Вважаю, що ми виправдали довір’я цих людей. Шість Миколиних медалей з чемпіонату світу за півроку — це достойний подарунок Збаражчині. Але чи відреагує на ці досягнення якимось чином місцева влада? Хотілось би дочекатись цього.
Джерело: Народне слово
