Андрій Пушкар: "На життя заробляю лише армреслінгом"

Уродженець Тернопільщини Андрій Пушкар виборов одразу дві золоті медалі чемпіонату Світу. Йому не знайшлося рівних у боротьбі і на одну, і на другу руку, хоча на чемпіонат Світу до Бразилії з'їхалися всі найсильніші.

— На чемпіонаті світу зібралося майже 650 учасників зі 45 країн світу, — розповідає Андрій Пушкар. — У моїй ваговій категорії понад 110 кілограмів було 22 учасники. Я без проблем переміг усіх своїх опонентів і на праву руку, і на ліву. Скажу більше: на останніх п'яти чемпіонатах світу, де є допінг-контроль, я не програв ще жодного двобою!

— Що у вашому виді спорту відіграє більшу роль — техніка чи сила?

— Якщо не буде сили, то техніка не допоможе. Ну і хоч би який дужий ти був, без техніки ця сила нічого не варта.

— Як відбуваються ваші тренування?

— Я живу у провінційному містечку Кременці на Тернопільщині, у приватному будинку. На першому поверсі облаштував спортзал, де працюю над собою тричі на тиждень по півтори години. Крім того, там же треную дітей.

— Вправи виконуєте якісь особливі?

— Зрозуміло, що є спеціальні вправи, але виконую і базові. Переважно треную верхній корпус — м'язи передпліччя, які відіграють основну роль, кисті, біцепс, трицепс.

— Ваш вид спорту вимагає спеціальною харчування?

— Я виступаю в суперважкій вазі, і мені дотримуватися дієт не треба. Нині я важу 125 кілограмів. Намагаюся вживати високобілкову їжу, а також багато овочів та фруктів. Менше мучного і жирного. У першій половині дня споживаю більше вуглеводів, а в другій — більше білків. Велика м'язева маса вимагає білкового "пального".

— Що можна їсти у день змагань?

— Вранці — легенький сніданок. І все. Я волію боротися голодним, тоді роблюся злішим і швидше розправляюся зі суперниками. (Усміхається).

— Армрестлінгом бодай раз у житті займався кожен. Та навіть після однієї сутички болить рука. Як ви витримуєте навантаження на турнірі, де суперники змінюються один за одним?

— У мене теж руки болять, я ж не робот! (Усміхається). Моя порада аматорам така: перед підходом до столу слід добре розігріти руку і хоча б трохи знати техніку боротьби. Бо коли ви знаєте, куди тиснути, травм не буде. Армрестлінг — статичний вид спорту і від цього досить травматичний. Та якщо травмований м'яз можна вилікувати за кілька днів, то травмована зв'язка мучитиме вас півроку.

— Ви згадали про допінг. Чи на всіх змаганнях вас перевіряють на наявність заборонених препаратів?

— На чемпіонатах світу і Європи — так. Але є ще комерційні змагання, де допінг-контролю нема. Скажімо, у червні в Москві проводився такий турнір із призовим фондом 114 тисяч доларів. Там я посів друге місце, у фіналі програв уродженцю Кривого Рогу, а нині москвичу Денисові Ципленкову. Здоровенний чолов'яга. У нього 145 кілограмів сухої м'язевої маси, від грудей тисне 300 кілограмів. Одне слово, монстр!

— Відчувається, коли ваш суперник "накачаний" допінгом?

— Практично ні. У нас основну роль відіграють зв'язки, а не м'язева маса. А сухожилля допінгом не "накачаєш". Тож можна борогися і без препаратів. Але слід мати хорошу генетику і від природи міцні зв'язки.

— Армрестлінгом ви заробляєте собі на життя?

— Так. Лише ним. Я професіонал, їжджу на комерційні турніри. А з моїми титулами організатори не лише мене радо запрошують, а ще й оплачують перельоти та проживання. Плюс займаюся тренерською роботою.

Джерело: Галичина спортивна