Віталій Шумський: "Найцікавішим матчем можна назвати нашу дуель із Дніпром у Тернополі"
Колишній півзахисник Віталій Шумський згадує один із найкращих сезонів Ниви в історії Незалежної України.
— Той сезон є для мене особливо пам’ятний, бо саме тоді я вперше став гравцем основного складу своєї команди. Спочатку виходив на заміну, потім закріпився у стартовому складі. Дуже приємно згадувати про підтримку тернопільських уболівальників. Кожен матч збирав повні трибуни, які гнали нас уперед. Навіть після ігор люди не йшли додому, а збиралися на площі, поруч із стадіоном, і обговорювали перипетії матчу. Нині таке здається фантастичним.
Спочатку Нива переживала певні фінансові труднощі. Проте призначення на президентський пост Володимира Пантелеймоновича Коваля кардинально змінило ситуацію. Зарплатні, можливо, були не надто високі, але виплати були стабільними. Думаю, що того сезону Нива була найнизькооплачуванішою командою вищої ліги.
Велику роль у нашій команді відігравав головний тренер. Я уважно слідкував за кар’єрою Леоніда Буряка, бо пам’ятав ті часи, коли він був одним із найкращих футболістів колишнього Союзу. Пригадую, приїхав на тренувальну базу в Гаї, постукав у двері, зайшов у кабінет, дивлюсь, а там Леонід Буряк і Володимир Мунтян. Приїхав додому, повен вражень. Кажу мамі: "Уявляєш, із Буряком сьогодні розмовляв…"
Після розмови з Леонідом Йосиповичем у мене подвоїлося бажання виступати за Ниву. До речі, коли ми відпрацьовували нові технічні прийоми на тренуваннях, то часто доводилося працювати з ним у парі. У Буряка був прекрасний довгий пас. Я, на жаль, таким умінням не володів. Тому мені було ніяково, якщо я робив неточну діагональ. Леонід Йосипович мене завжди тактовно заспокоював.
Того сезону я забив один м’яч, який досі прекрасно пам’ятаю. Після подачі від кутового прапорця я вдало зіграв на підборі — пробив у правий нижній кут метрів із 20-ти. Зауважу, що судді виконували свою роботу загалом об’єктивно, хоча у виїзних матчах без допомоги господарям не обходилося.
Мабуть, найцікавішим матчем можна назвати нашу дуель із Дніпром у Тернополі. Тоді ми зіграли внічию — 2:2. У складі дніпропетровців на поле вийшла ледве не половина збірної України. Андрій Гашкін оформив дубль, а Юрій Максимов зрівняв рахунок на останніх хвилинах.
До речі, ми жодного разу не програли вдома. Більше того, наша команда 6 разів перемагала суперників із рахунком 3:0. Думаю, що це — рекорд того сезону.
За матеріалами ukrfootball.ua
