Про нас
увійти

Збараж приймав Всеукраїнський турнір з вільної боротьби

категорія: Єдиноборства | дата: 07 11 2012 | переглядів: 918
Збараж приймав Всеукраїнський турнір з вільної боротьби

Перший Всеукраїнський турнір з вільної боротьби "Хто ти, майбутній олімпієць", запроваджений з ініціативи тренера Збаразької ДЮСШ, президента районного борцівського клубу "Чемпіон", голови районного відділення Національного олімпійського комітету Петра Короля відбувся минулої суботи, 3 листопада, у залі ЗОШ №1.

Випробувати свою спортивну майстерність з’їхались до Збаража хлопчаки 10-15 років з Тернопільської ДЮСШ, львівських клубів "Лідер", "Спартак", з Рівного, Дубна, Шумська. Відкрила турнір та привітала юних борців, їхніх тренерів, батьків начальник відділу у справах сім’ї, молоді і спорту Збаразької РДА Наталія Заваденко. Організатор змагань Петро Король висловив сподівання, що перемоги цього турніру для багатьох його учасників стануть першою сходинкою на шляху до олімпійських вершин.

Тож до випробувань сили й характеру хлопчаки підійшли у піднесеному настрої. Правда, напружені поєдинки внесли широке розмаїття в емоційну палітру їхніх відчуттів. Переможцям додалось бадьорості та ейфорії, у когось — очі були на мокрому місці, а дехто у розпачі покидав залу, не дочекавшись оголошення результату. У перервах між "боями" діти поділились своїми враженнями і переживаннями.

— Я уже боровся, — похвалився наш земляк шестикласник Андрій Жезняк, — із п’ятьма суперниками — 4 рази виграв, один програв. Буду мати третє місце. Загалом у мене вже 11 медалей. Раніше я частіше мав перші місця. А коли перейшов у іншу вагову категорію, стало важче вигравати. Найбільше люблю змагатись у своїй школі — №2. Але і їздити також цікаво, у нових містах знаходжу нових друзів, знайомлюся з новими суперниками. Хотів би, щоб сьогоднішній турнір став традиційним у Збаражі. І взагалі, щоб тут було більше змагань. Адже вдома вигравати легше. Правда, коли батьки не бачать, особливо мама. Вона так за мене переживає, що і я в той момент починаю забагато хвилюватися, а це не допомагає, а лише заважає зосередитись на поєдинку.

В Олега Павлишина, мабуть, протилежна ситуація. Його мама Юля також не могла стримувати бурхливих емоцій, дивлячись, як хлопець виборює призове місце. Проте мамина віра в нього допомогла перемогти.

— Це моя перша перемога — радіє Олег, — я не так давно займаюсь, — трохи більше півроку. На змаганнях у Шумську і Дубно був третім. Сьогодні нарешті відчув, як чудово бути першим. Зрозумів, що і я також можу перемагати, що для цього треба багато тренуватися. Вигравати дуже нелегко, але я постараюсь це робити і далі, щоб мною пишались і мама, і дядько, які за мене вболівають.

Сашко Розмайран, шестикласник ЗОШ №1 досить спокійно сприйняв своє третє місце.

— Я зовсім не розчарований, — зізнався хлопець, — адже у мене були дуже сильні суперники. Звичайно, хотілось би досягти більшого, але, сподіваюсь, що наступного разу мені в цьому пощастить.

На відміну від Сашка, десятирічний Максим Маняк із Шумська зовсім не переймається зайнятим місцем.

— Боротьбою займаюся чотири роки, — каже хлопець — Настільки полюбив цей вид спорту, що для мене не грає ролі, чи переможу я, чи ні. Адже важливо у змаганнях набувати досвіду, отримувати задоволення від самої боротьби. Чим сильніший суперник, тим більше азарту в поєдинку.

Тобто кожен з учасників змагань мав свою мету і свою планку.

Очевидно, найвищою вона була у переможців. Серед збаразьких борців найкраще виступили шестеро учасників змагань — Олександр Гоменюк (вагова категорія 23 кг), Андрій Ткач (28 кг), Олег Павлишин (31 кг), Максим Безпалько (47 кг), Олександр Михальський (50 кг), Олександр Петрук (73 кг), які стали чемпіонами змагань. На другу сходинку п’єдесталу пошани піднялися Олександр Мельник з Вишнівця (категорія 23 кг), Іван Крушанський (31 кг), Олександр Бебко (33 кг), Максим Лойко (37 кг), Юрій Ткачук (42 кг), Володимир Михайловський (54 кг), Олександр Петровський (73 кг). Бронзовими призерами змагань стали Андрій Жезняк (28 кг), Олександр Розмайран (37 кг).

 

— Організація турніру — чудова, — відзначив старший тренер і директор Львівського клубу "Лідер" Володимир Чаковський. Такі міні-турніри для маленьких дітей є дуже потрібними і важливими. Особливо для тих, які беруть участь у змаганнях вперше. Діти після 4-5 сутичок починають усвідомлено боротися, відчувати справжній азарт, смак боротьби. В цей час тренер має бути великим психологом, педагогом, щоб не дати вихованцю розчаруватися, змусити його повірити у свої сили.

На цьому турнірі, як і на інших, добре виступили ті діти, які на тренуваннях багато працювали, з творчим підходом, ті, що ставили перед собою високу мету. Якщо є бажання, то й будуть перемоги, здолаються будь-які перешкоди — як у спортивній, так і життєвій боротьбі. Тобто боротьба — чудова школа життя.

Займаючись спортивною боротьбою, хлопці віддають свій час на корисну справу, їм уже ніколи вештатись вулицями, шукати пригод на свою голову. Вважаю, місцевим батькам дуже пощастило, що тут у Збаражі є борівський клуб, який дає молоді здоров’я, сили, виховує хлопців справжніми чоловіками і патріотами.

Тож гріх їм не скористатися такою чудовою можливістю і не віддати дітей сюди на заняття.

Завершився турнір у Збаражі врученням кубків, медалей, грамот, різноманітних призів володарям "золота", "срібла" та "бронзи".

Серед пам’ятних подарунків було і цікаве видання — спеціальний проект "Олімпійської арени", де цікаво з красномовними фотоілюстраціями представлено зірок Олімпійського спорту України 1994-2008 років. Прочитавши її, юні спортсмени обов’язково загоряться прагненням0 до перемог над суперником, над труднощами, над собою.

Джерело: Народне слово

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook