Дівчата мріють про перемоги
Віднедавна в очолюваному заслуженим працівником фізичної культури і спорту України Олегом Юзчишиним тернопільському "Інваспорті" відчутно активізувалася робота з розвитку ще одного популярного в народі ігрового виду.
Не помилюся, мабуть, коли скажу, що своєрідний волейбольний бум розпочався після того, як до роботи з учнями спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів і, зокрема, Тернопільської спецшколи-інтернату слабочуючих дітей приступив відомий у минулому гравець суперлігового Надзбруччя, який за останнє десятиліття цілком заслужено набув слави ще й самобутнього тренера, Петро Ніколюк.
Початок співробітництва, до речі, нагадав відоме українське прислів’я "Щастя з нещастям в одних санях їздить". Один за одним збанкрутували тернопільські чоловічі команди майстрів Будівельник і Поділля, заради яких Петро Романович повернувся з Мелітополя, де плідно працював із місцевим Торпедо. І вже невдовзі фахівець, який нині в розквіті сил, відчув: опікуватися лише студентським колективом Тернопільського національного педагогічного університету — надто мале для нього навантаження. Тож пропозиція навчити грі над сіткою охочих в "Інваспорті" була дуже доречною. Класичному варіанту волейболу, щоправда, аматорів за десяток-другий тренувань досконало не навчиш. Майбутні успіхи, вочевидь, попереду. А ось відшукати кілька дуетів для пляжного — цілком реальна справа. І вже після півроку регулярних занять сформовані з чотирнадцятилітніх школярок згаданого навчального закладу дві пари дівчат змогли на чемпіонаті України серед дорослих волейболісток із вадами слуху уникнути гіркої долі аутсайдерства — сьоме і восьме місця з тринадцяти команд.
Але задовольнитися поодиноким успіхом — не в характері тренера. Лише навчально-тренувальні збори, поєднувані з регулярною ігровою практикою, можуть суттєво допомогти дівчатам підвищити рівень майстерності. П’ятнадцятирічна уродженка Скалата Лідія Ваврикович і її на півроку молодша подруга Галина Винниченко з Ниркова Заліщицького району можуть про це зробити висновок уже з власного досвіду. Якщо на початку спільної праці з тренером не цуралися дорікнути Петрові Романовичу за великі навантаження, то два тижні тому, виборовши друге місце на традиційному турнірі дорослих в Іллічівську на Одещині, не могли не сказати наставнику, що такого успіху досягли лише завдяки йому.
Однак спочивати на лаврах, звісно, всі троє і не подумали. Бо головна мета дебютного для себе сезону — вересневий фінальний турнір Всеукраїнської спартакіади дітей з особливими потребами "Повір у себе". Хоч загадувати, як і всі спортсмени, категорично не бажають, але неважко здогадатися, що іншого завдання, окрім перемоги, перед собою не ставлять. Щасти вам, дівчата. Постарайтеся виступити якомога успішніше. Аби тренер на вас не сварився.
Джерело: Вільне життя
