Андрій Романович: "В наступному чемпіонаті будемо ставити перед гравцями більш серйозні завдання"
Інтерв'ю з головним тренером Галичанки-ТНЕУ та екс-наставником збірної України.
Одним з найбільш цікавих і драматичних матчів 10 туру у жіночій Суперлізі була перша гра в Запоріжжі, де місцева Орбіта приймала тернопільську команду Галичанка-ТНЕУ. Приїжджі волейболістки, програючи по ходу поєдинку (0:2) по партіях і (16:20) в третьому сеті, а потім (8:12) і (10:13) на тай-брейку, все ж зуміли довести справу до загальної перемоги і виграли матч з рахунком (3:2) . Після закінчення другої зустрічі, програної тернопільської командою в чотирьох партіях, нашому кореспонденту вдалося поспілкуватися з головним тренером гостей Андрієм Романовичем. Розмова вийшла досить змістовною, причому Андрій Васильович відверто говорив не тільки про своїх підопічних, а й про нинішню ситуацію в українському волейболі.
— У першій грі Галичанка-ТНЕУ здійснила, здавалося б, неможливе. Як вам це вдалося?
— Перш за все, хочу сказати, що у нас дуже молода команда. Найстаршій волейболістці, капітану команди Галині Щур всього 23 роки. Звідси граємо нерівно, окремі епізоди можемо провести на гарному рівні, а в ряді інших моментах здійснюємо велику кількість помилок. Тому головне наше завдання на цей сезон вчитися і ще раз вчитися, набиратися досвіду в Суперлізі, а вже в наступному чемпіонаті будемо ставити перед гравцями більш серйозні завдання.
— І все-таки, за рахунок чого тернопільській команді вдалося переломити хід того поєдинку і взяти два очки?
— По-перше, дівчата заспокоїлися і налагодили свою гру. По-друге, спрацювали заміни, які ми провели по ходу зустрічі. Зокрема, вдало увійшла в гру зв'язуюча Настя Ткаченко, яка відразу ж стала грати гостро. І, звичайно ж, по-третє, вся команда проявила характер і з честю вибралася з дуже важкої ситуації. Що ж стосується суперниць, то, на мій погляд, вони рано повірили в швидкий успіх, на якийсь час втратили концентрацію і увагу, чого було достатньо для нас, щоб змінити становище на майданчику на свою користь.
— А в повторному матчі вже не вистачило сил для ще однієї перемоги?
— Ні, чому ж. Орбіта дуже хороша команда і її тренери теж зробили певні висновки. Програвши нам першу партію, вони посилили свою гру і в другому сеті відігралися. А в двох останніх сетах йшла рівна боротьба, але в підсумку удача посміхнулася запорізьким волейболістки. Тут, до речі, і позначився досвід наших суперниць, наприклад, Поліни Лютикової, рослої і потужної нападаючої Орбіти, яка в кінцівках діяла дуже впевнено і завершувала атаки влучними ударами.
— Якщо говорити в цілому про нинішній чемпіонат в жіночій Суперлізі, щоб Ви могли відзначити?
— Що з восьми команд шість дуже пристойного рівня. Ігри між ними, в основному, проходять цікаво і можливі будь-які сюрпризи. Десь відстають рівненська і вінницька команди, остання, в чому через те, що втратила чотирьох провідних гравців (дві з них виїхали в Азербайджан) і це, безсумнівно, позначається.
— Ви зачепили тему відїзду гравців з нашого чемпіонату. Він як і раніше продовжується?
— І буде тривати, поки не прийдуть в український волейбол заможні люди з грошима. Я дуже радий, наприклад, за Запоріжжя, де зараз до керівництва командою прийшли саме такі люди, і, як результат, їм вдалося утримати у себе дуже талановиту 16-річну дівчину, Ольгу Скрипак, за якою вже уважно стежать із за кордону .
— А що ж Федерація волейболу України робить в даній ситуації?
— Можна сказати, зберігає нейтралітет. Поки Федерація нічого не може зробити юридично правильно і грамотно. Все продовжує залежати від клубу і його керівництва. Знайде клуб спонсора — можна утримати волейболістку, не знайде — вона їде. Так як порівнювати зарплату гравців у нас і за кордоном навіть некоректно.
— Як результат, у нас не набирається команд навіть на Вищу лігу, де їх залишилося всього шість учасників. Ви згодні?
— Зрозуміло. На жаль, ми втратили жіночі волейбольні команди в таких обласних центрах як Черкаси (тут було навіть дві команди), Одеса, Луганськ та інших. Тут були дуже сильні клуби, чемпіони країни, володарі кубка і учасники європейських кубкових турнірів. Дуже погано стоїть справа в нашій країні і з популяризацією волейболу через засоби масової інформації. Згадайте, коли показували матчі по загальнонаціональних каналах телебачення? Відповідь на це питання можна шукати довго. Добре, що самі клуби стали підключати до цього інтернет і транслювати там свої ігри.
— Андрію Васильовичу, давайте поговоримо з Вами про збірну, адже Ви були її наставником ...
— Збірна — це окрема тема і для мене дуже болюча. Я, чесно кажучи, не хочу навіть нічого коментувати, тому що, виходить, що я є, як би, скривдженою стороною. Наш тренерський склад, сформований мною, працював чесно і сумлінно, ми зібрали пристойну команду, добилися певного результату, пройшли в наступний тур європейського відбору, але нагорі було прийнято рішення поставити іншого тренера. При цьому ніяких толком пояснень не послідувало.
— Багато з тих питань, про які ми з Вами сьогодні говорили, піднімалися на звітно-виборній конференції Федерації волейболу України влітку минулого року. Був обраний новий склад Федерації. Щось змінилося, на Ваш погляд, за цей період?
— Я вважаю, що істотних змін в кращу сторону не відбулося. Все практично залишилася на тому ж рівні. Адже Федерація волейболу повинна працювати у двох напрямках — з клубами і з потенційними спонсорами. Так от, що стосується другої частини, то тут нічого не змінюється. Потрібні законодавчі акти щодо розвитку волейболу. Я згадую, як вже досить багато років тому щось подібне було в сусідній Росії і тоді російські гравці в пошуках клубів навіть приїжджали грати за Тернопіль. Але потім там був прийнятий закон, який докорінно змінив ставлення до спорту держави. Там стало вигідно вкладати гроші в спорт, у тому числі і волейбол. На жаль, але у нас все залишається як і раніше і поки ніяких зрушень у цьому питанні немає.
Джерело: sport.ua
