Про нас
увійти

Андрій Романович: "Олександру Биценко бережемо для ключових матчів"

категорія: Волейбол | дата: 26 11 2012
Андрій Романович:

Головний тренер Галичанки-ТНЕУ і національної збірної Андрій Романович поділився враженнями про матчі з Хіміком. Крім того, він висловився про майбутнє тернопільського волейболу, а також про матеріальну сторону спорту в Україні    

— Чого ми чекали від цих ігор, так все і вийшло. Хімік є Хімік — на сьогоднішній день це найкраща команда України, команда підготовлена, збалансована у всіх лініях. Складно було розраховувати на те, щоб завоювати в Южному хоча б одне очко, тим більше граючи на майданчику Хіміка, тим більше після його осічки в Сєвєродонецьку. Ні Голотов як тренер, ні Хімік як команда два рази так не помиляються. На очки тут не розраховували — я реаліст у цьому відношенні. Взагалі, в цьому сезоні ми робимо акцент на тому, що боремося самі з собою і своїми помилками. Намагаємося, перш за все, стабілізувати гру кожної волейболістки. З іншого боку, можна було припустити, що команда, не розраховуючи на результат, зіграє більш розкуто. Але авторитет Хіміка як команди, рівень його гри не дали показати хоча б те, чому діти вже навчилися. Ні керівництво, ні я як тренер не робимо катастрофи з цих поразок. Ми продовжуємо цілеспрямовано працювати, робимо висновки, вчимося. Негативний результат — теж результат, який дасть поштовх для подальшої роботи, для того, щоб рости далі.

— У цих матчах трохи грала одна з лідерів команди Олександра Биценко. З якої причини?

— Саша перший матч чемпіонату з Керкінітідою відіграла на рівні екстра-класу, набравши 27 очок, а головне, показала себе справжнім лідером, і це в свої 16 років. На жаль, дають про себе знати її старі травми, які тягнуться ще з Запоріжжя, де вона займалася волейболом до переходу в Галичанку. Тому ми бережемо Сашу — це талановита дитина і, якщо зі здоров'ям буде все нормально, Україна отримає в майбутньому гравця екстра-класу. Вийшовши сьогодні в кінцівці третьої партії, вона провела корисний відрізок для команди — десь забила, десь зблокувала, десь грамотно накотилася, тобто показала себе як цементуючий гравець, який своїми діями дає потужний поштовх в лінії. Звичайно, в ключових для нас матчах вона буде грати, а поки — лікування, відновлення і дорослішання. Поки що вона вчиться не забивати, вона вчиться думати, вивчає тонкощі волейболу.

— Трохи відвернемося від гри. Два тижні тому пішов з життя президент Галичанки-ТНЕУ та ректор ТНЕУ Сергій Юрій. Як це може відбитися на команді, якій він приділяв стільки уваги?

— Це дуже велика втрата не тільки для волейболу, але і для тернопільської громадськості, в першу чергу для університету. За ті десять років, протягом яких він був ректором, він провів неймовірну роботу у вузі і відносно навчальної частини, і в організаційному відношенні, і в плані благоустрою, зробивши з Тернопільського національного економічного університету вуз європейського рівня, який має контакти по всьому світу. Сергій Ілліч свого часу був волейболістом, любив цей вид спорту, і не тільки його. Університет при ньому розвивався в спортивному відношенні. Студенти нашого вузу гідно представляли країну на Всесвітній Універсіаді, серед них є чемпіони світу, призери Олімпійських ігор. На базі вузу існують три професійні команди: ми граємо в Суперлізі, у Вищій лізі — чоловіча баскетбольна і жіноча гандбольна. Це в першу чергу заслуга особистості (тяжко зітхає) ...Але життя триває. І ми всі чекаємо, що буде далі. Якщо на посаду керівника вузу прийде послідовник Сергія Ілліча, хтось із проректорів, вони продовжать його справу як його учні хоча б щодо однієї команди, та й у спорті взагалі. На жаль, життя зараз таке, що ні в чому не можна бути впевненим до кінця. Керівництво університету запевнило нас, що зробить все можливе, щоб, принаймні, до кінця сезону, фінансування збережеться в тих же обсягах, що й раніше. Що буде далі, залежатиме від того, хто стане ректором. На жаль, у нас в Україні все залежить від імен від персоналій. Ми пішли від радянської системи фізкультури і спорту, але не прийшли до європейської системи — кажучи по-простому, "болтаємося" десь посередині. Точно також, як ми не можемо визначитися, куди ми йдемо: на захід, чи на схід і залишаємося ні з чим. Росія, наприклад, вже давно йде по європейському шляху розвитку фізкультури і спорту. Ще Борис Єльцин видав закон про благодійність і спонсорство в сфері спорту — спонсори стоять у черзі до провідних клубів, і не тільки до них, в будь-якому виді спорту. У нас, на жаль, спорт, окрім персоналій, нікому не цікавий. Таким чином, ми втратили безліч команд європейського класу — таких як черкаський Круг, як одеська Джінестра. А це команди-легенди нашого волейболу. Те, що вони канули в Лету, це просто нонсенс. Таких речей не можна робити, хоча з іншого боку, не спортом єдиним — в країні багато інших проблем. Але над усіма проблемами треба працювати. Якщо будемо губити все по черзі, залишимося ні з чим.

Джерело: ВК Хімік

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook