У Теребовлі відбулось свято волейболу
Справжнє свято подарували численним уболівальникам цього популярного виду спорту учасники фінальних ігор чемпіонату України "Дитяча ліга" з волейболу серед юнаків 1999-2000 років народження, що пройшло у Теребовлі. А допомагали його створювати організатори цих представницьких змагань: Теребовлянська міська рада під керівництвом її очільника Сергія Поперечного, місцева ДЮСШ, обласна федерація волейболу, управління фізичної культури і спорту ОДА та інші зацікавлені структури.
Популярність того чи іншого виду спорту визначається передусім рівнем прихильності до нього уболівальників. У тому, що в Теребовлі по-справжньому люблять волейбол, можна було пересвідчитися, завітавши у місцевий спортзал "Колос", де, власне, і відбувалися фінальні баталії юнацького чемпіонату України. На окремих матчах (передусім за участю господарів майданчика) збиралося стільки шанувальників волейболу, що не усі могли вміститися в приміщенні спортспоруди.
Зауважимо, що обрати місцем проведення цих представницьких змагань старовинний райцентр Тернопілля, вирішили самі учасники фінальних ігор. Попри те, що були пропозиції грати, скажімо, у Києві, Запоріжжі, більшість представників команд віддали перевагу Теребовлі.
На церемонії відкриття фінальних протистоянь команди традиційно зустрічали запашними короваями та вручали презентаційні сувенірні пакунки від Теребовлянської міської ради. Усіх учасників змагань та уболівальників, які зібралися в спортзалі ЦФЗН "Спорт для всіх", вітали ансамбль української пісні "Трембовляни" (РБК) та ансамбль народного танцю "Любисток" (ТВУК). У не менш урочистій і емоційній обстановці відбувалося відзначення кращих команд і під час закриття фіналу чемпіонату України.
Якщо ж говорити про напругу боротьби на волейбольному майданчику, то вона була доволі високою фактично у кожному поєдинкові. І це цілком зрозуміло, оскільки головні призи чемпіонату України прагнули здобути вісім кращих юнацьких волейбольних колективів нашої держави: ОДЮСШ із Запоріжжя, ДЮСШ (Новоград-Волинський), ДЮСШ (Краматорськ), Локомотив (ДЮСШ №8, м. Харків), ОДЮСШ (Ужгород), команда з Києва, ДЮСШ (Прилуки) та господарі змагань — ДЮСШ з Теребовлі.
У підсумку напружених протистоянь на шляху до вирішального двобою юні теребовлянці зуміли здолати усіх своїх суперників. Найбільший же інтерес, звісно, викликав поєдинок за перше місце, у якому нашим юним землякам довелося протистояти сильній команді з Харкова.
Підтримати вихованців місцевої ДЮСШ прийшло стільки любителів волейболу, що у спортзалі не було жодного вільного місця. І юні спортсмени не розчарували своїх численних прихильників, переконливо здолавши харківських ровесників з рахунком — 3:0. Це була тріумфальна перемога, яка принесла команді Теребовлянської дитячо-юнацької спортивної школи те нелегке чемпіонське золото, дорога до якого вистелена ціною багаторічної праці усього колективу. Та найбільша заслуга у цьому здобутку належить, звісно, наставникові юних волейболістів — Михайлу Туркулі.
Розмову із тренером після завершення змагань провів Ярослав Гарай. Відповідаючи на запитання, завдяки чому такі представницькі змагання відбулися у районному центрі Теребовля, Михайло Григорович зазначив: "Насамперед тому, що зуміли тут, у невеликому містечку, створити доволі конкурентоздатну команду всеукраїнського рівня. На це пішло фактично три роки наполегливої праці і результат, як бачите, не забарився. Я прогнозував, що зможемо в 2016 році боротися за одне з призових місць, а зуміли вибороти чемпіонське звання. І це, вважаю, була заслужена перемога моїх підопічних".
— А хто ще, на вашу думку, посприяв тому, аби юні теребовлянці стали чемпіонами України, без чиєї допомоги, підтримки, сприяння неможливо було б провести фінальні змагання у Теребовлі?
— Підтримка уболівальників, яких у Теребовлі, як виявилося, дуже багато, була для хлопців суттєвим стимулом до перемоги, за що ми їм щиро вдячні. А головний тягар з організації змагань, забезпечення їх учасників усім необхідним взяла на свої плечі міська рада і передусім сам голова Теребовлі Сергій Іванович Поперечний. Незважаючи на незначні фінансові можливості, колектив нашої спортивної школи також, чим міг, сприяв проведенню цього представницького форуму. Треба віддати належне і Тернопільській обласній федерації волейболу. За активного сприяння першого заступника голови ТОФВ Ігоря Степановича Дутки, який очолює територіальне відділення Асоціації платників податків України на Тернопіллі, були придбані грамоти, медалі, кубки переможцям та призерам, кращим гравцям і тренерам фінальних ігор чемпіонату України.
— Кого б із своїх юних вихованців, Михайле Григоровичу, які доклали найбільше зусиль у боротьбі за чемпіонський титул, хотіли б відзначити?
— Волейбол — це колективна гра і кожен її учасник,звісно ж, докладає максимум своїх навиків, майстерності для успішного виступу команди. А тому й кожна перемога — це насамперед результат спільних зусиль. Якщо ж говорити про перспективних виконавців у нашій команді, то серед таких назвав би передусім Тараса Олексюка, Ярослава Савківа, Юрія Столяренка та й багатьох інших, які можуть стати висококласними гравцями.
Довідка: Михайло Туркула народився 3 грудня 1958 року в селі Деренівка Теребовлянського району. У 1982 році закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури, а 1990 року — Тернопільський державний педагогічний інститут, факультет фізичного виховання. Кандидат у майстри спорту СРСР з волейболу. 1983 року у складі волейбольної команди Збаразького цукрового заводу став чемпіоном Центральної ради ФСТ "Колос". Працював учителем фізичної культури у Збаразькій ЗОНІ № 3, тренером Збаразької ДЮСШ. З 1989 року — тренер ДЮСШ "Надія" при волейбольному клубі "Надзбруччя". У 1997-1998 році під його керівництвом збірна команда виграє першість України серед юнаків, 1999 році — перші кадетські ігри України. У 2000 році команда стає бронзовим призером юнацьких ігор, у 2002 - бронзовим призером молодіжних ігор України. У 2001 році команда ВК "Надзбруччя" посіла III місце серед команд вищої ліги. Три роки входив до числа кращих тренерів області. З 2002 року — головний тренер ВК Факел (Івано-Франківськ).
Відтак Михайло Григорович успішно працював тривалий час і в інших майстрівських клубах, де із своїми підопічними добивався високих результатів. Але кілька років тому знову повернувся до роботи з дітьми, передаючи їм свій великий досвід волейбольної майстерності у Теребовлянській ДЮСШ. Минуло не так й багато часу, як його юні вихованці піднялися на вершину спортивної слави.
