Петро Бадло: "Про своє рішення очолити Ниву не шкодую"

На жаль, перше інтерв’ю для УФ новопризначеного наставника Ниви позначилося негативним лейтмотивом — невиїздом тернопільців до Харкова.

— Петре Климентійовичу, кілька годин тому (розмовляли пізно ввечері в суботу. — Є.Д.) на сайті Геліоса з’явилося повідомлення, що гості прислали лист, у якому йдеться, що Нива не приїде на поєдинок. Це остаточне рішення клубу?

— Наскільки мені відомо, так. Якраз завершилося вечірнє тренування, після якого планували вирушити на Слобожанщину. Однак нікуди не їдемо, бо немає коштів. Як попри те, ще старалися знайти гроші, та нічого не вдалося вдіяти. Відтак, скоріше за все, в понеділок у Харкові нас не буде.

— Як реагуєте в такій ситуації? Тим паче, минуло всього три тижні, як очолили команду.

— Ну а як тут можна реагувати? Негативно. Для мене це — дико! Проте на даний момент я не можу нічого змінити. Це не від мене залежить. Якби був президентом ФК, щось би вирішував. Судячи з усього, власники клубу не виділяють коштів, отож усе дійшло до невиїзду. Розмовляв із керівниками, поки що не можемо знайти грошей. Ситуація не гарна. Утім, що поробиш? Таке життя. Від цього нікуди дітися. Скрутне становище в країні, скрутне становище й у нас.

— Що керівництво говорить, окрім того, що в Харків команда не їде?

— Про наступні матчі не мовилося. Сьогодні дізналися про проблему, відтак кинули всі сили, щоб її нівелювали. Цілий день телефонували, агітували та вмовляли всі інстанції, щоби знайшли можливості для виїзду. Я старався, як міг, але мої слова нікого не переконали. Сумно це все…

— За час, що ви працюєте в клубі, ця ситуація прогнозувалася чи була несподіваною?

— Для мене це було неочікувано. Коли прийшов, знав, що в клубі тяжка ситуація, проте сподівався, що невдовзі все налагодиться. У нас є люди, котрі займаються пошуком фінансування. Мені зразу сказали, що моя справа — готувати футболістів у фізичному, технічному й тактичному плані, а все інше мене не стосується. Такий розподіл обов’язків мене влаштовував, адже люблю й знаю, чим займаюся все життя. Шукати кошти — це не для тренера. Проте виходить, що зараз потрібно теж бути в курсі й займатися цією справою. Хоча, знову ж таки, це — не моя функція. Керівники сказали, що ніхто нікуди не їде, значить, усі продовжують працювати вдома.

— Якщо вдруге не вирушите на виїзний матч, то працювати вдома вже не матиме сенсу.

— Так-так. Знаю, що за цим слідує дискваліфікація. Саме це намагався пояснити іншим, але безуспішно. До того ж, дорога до Харкова — далекий маршрут, на який потрібно чимало коштів. Якби гостьовий матч був неподалік, то могли би поїхати на своїх автомобілях у день зустрічі.

— Коли дізналися рішення керівників, чи не промайнула думка, що опинилися не в тому місці, не в той час?

— Я залишаюся оптимістом. Про своє рішення очолити Ниву не шкодую. Я сюди прийшов, аби створити боєздатний колектив, який вирішуватиме будь-які завдання на полі. Наголошую: не в бухгалтерії, не по за стадіоном, а саме на полі! Моє завдання — готувати команду. Цим займатимуся до останнього подиху. До прикладу, сьогодні ми знали, що ввечері автобус нас не відвезе до Харкова, проте все одно проводили тренування. Уважаю, що ми займаємося не для когось, а насамперед для себе.

— Отож завтра ваші підопічні продовжать працювати, а все, що вам залишається, — чекати останні новини?

— Так. Повірте, якщо за ніч знайдуться гроші, готові зранку заскочити в автобус і вирушати на гру з Геліосом. Навіть у понеділок поїдемо, якщо буде можливість. Утім, поки це все мої сподівання.

— А як діятимете у випадку, коли грошей вистачатиме лише на мінімальне (проживання, харчування, дорога), але ніхто не отримуватиме зарплатню? До слова, таке не рідко буває.

— Ладен працювати безкоштовно! Я фанат своєї справи.

— І багато футболістів поділять ваше ставлення до ситуації?

— На жаль, іще не бесідував із кожним футболістом, чи готовий той чи інший трудитися безоплатно. Такі запитання ще не ставив хлопцям. Отож відповідатиму лише за себе.

— Перейдемо до суто футбольного. Чи реально з нинішнім складом гідно виступати, займаючи при цьому далеко не останнє місце в лізі?

— Я не те, що так думаю, я впевнений у цьому. Мої підопічні заслуговують більшого. Непросто буде боротися за чільні позиції, проте остання сходинка — точно не їхній рівень. Щоматчу моя команда претендує на перемогу. Якщо бачили поєдинки з Динамо-2 та Полтавою, то розділите моє бачення. Ми нічим абсолютно не поступилися ні киянами, ні полтавцям. Більше того: якби реалізували свої можливості в нападі, то розжилися би заліковими пунктами. Дві поразки ні про що не свідчить. Головне — команда грає, показуючи добротний футбол. Помічаю, що гравці поступово прислухаються до мене й починають робити на полі те, що від них вимагається. Отож маємо потрібних виконавців. Це мене тішить.

— Наскільки відсотків команда наразі реалізувала свій потенціал?

— Думаю, в обороні краще зіграли, бо бажання було шалене. Хоча не обійшлося без тактичних помилок. Утім, прагнення зробити все правильно було безмежне. Зараз працюватимемо над тим, аби гравці менше допускалися промахів у захисті й нападі. Останньому приділяємо особливу увагу, бо скласти "кубик-рубик", який забезпечуватиме забиті м’ячі складніше.

— За три тижні звикли з новою роллю тренера?

— Звичайно.

— Проглядав фотографії з останніх тренувань: ви брали активну участь у роботі з підлеглими. Однак, кажуть, що новим наставникам, насамперед, потрібно «вбити в собі гравця», щоби швидше адаптуватися в новій іпостасі. Чи погоджуєтеся?

— Більшою мірою. Проте ніхто на забороняв брати участь у тренуваннях і бути з командою. Схиляюся до думки, що тренер повинен бути всередині колективу, бути частиною сім’ї. Багато речей потрібно відчувати. Хоча погоджуся, що на всі дії потрібно дивитися з боку, тобто об’єктивно. Та навіть підказувати щось гравцям легше тоді, коли ти займаєшся разом із ними.

— Наостанок: яким бачите розвиток ситуації, що склалася в Ниві?

— Маю надії, що керівники й власники ФК задумаються над долею футболістів, їхній сімей. Отож тернопільський клуб не зникне із футбольної мапи та не зніметься із чемпіонату. Сподіваюся, вони знайдуть у собі сили виділити кошти, щоби підтримати команду. У такому випадку колектив віддячить результатами й доведе, що може виконувати будь-які завдання. На мій погляд, гравці мають потенціал для серйозної мети.