У Тернополі вчетверте поспіль розпочалися курси підвищення кваліфікації для футбольних тренерів
7 лютого у лекційній аудиторії ТНПУ відбулося дебютне заняття четвертого за ліком курсу навчання тренерів для отримання "С"-диплому Федерації футболу України. Незмінним керівником цих курсів є Ярослав Богданович Боднар — голова науково методичного комітету ТОФФ. З Ярославом Богдановичем кореспондент sports.te.ua поспілкувався безпосередньо перед початком першої лекції.
— Ярославе Богдановичу, розкажіть про передісторію започаткування таких тренерських курсів?
— Федерація футболу України у відповідності до тренерської конвенції УЄФА затвердила на своєму виконкомі план проходження цих курсів, метою яких є підвищення кваліфікації тренерів дитячо-юнацького та масового футболу. До прикладу, головний тренер тернопільської Ниви Богдан Самардак свого часу відіграв на найвищому рівні українського футболу 5 років. Проте він не має відповідного диплому, а тому перебувати у технічній зоні під час матчів не може. Щоб отримати диплом найвищого зразка, тренеру потрібно пройти усі щаблі — від "С"-диплому — до "В" (дозволяє тренувати клуби Другої ліги), "А" (клуби Першої та Прем'єр-ліги) та "Pro"-диплому (міжнародний рівень). ФФУ узгодила усі деталі навчання із УЄФА і практично такі курси проводять в усіх країнах.
— Коли і як ці тренерські курси вдалося реалізувати у Тернополі?
— Оскільки я являюсь головою науково-методичного комітету Федерації футболу Тернопільської області, то ми швидко зреагували на рішення виконкому ФФУ. У 2012 році у нас були вже перші випускники. Тоді з 23-х слухачів завершили курси 16. У 2013-му з 19-ти завершило 15, а минулого року усі 16 слухачів успішно завершили курси. Тобто, на нашому рахунку уже три випуски тренерів.
— Хто уже встиг пройти ваші курси?
— У нас була ціла палітра тренерів, які працювали у аматорських колективах. Були тренери пенсійного віку. Приміром, під час останнього випуску слухачем був Ігор Михайлович Струк. Це людина, яка у 60-70 роки грала за бучацький Колос і вигравала всесоюзні змагання товариства "Колос". Ігор Михайлович, який працює у дитячому футболі, успішно пройшов наші заняття. Закінчив курси відомий на Тернопільщині і не тільки Віктор Данилишин. Тривалий час він виступав за чортківський Кристал, вінницьку Ниву і пограв навіть у Казахстані. Найперший випуск був для нас знаковим, адже 90 відсотків слухачів представляли теперішню тернопільську ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту.
— Чи багато ваших випускників наразі працюють у дитячо-юнацькому та аматорському футболі?
— Відсотків 60 працюють. Дивно та водночас приємно, що нашими слухачами були люди, які навіть не мали досвіду виступів у аматорському футболі. Проте мали бажання працювати. Знаю, що багато таких тренерів мають приватні групи по Тернопільській області і передають знання своїм підопічним. Зазначу, що у новому наборі тренерів вперше матимемо слухачку-жінку.
— У вашій біографії є також закордонний досвід…
— Три роки поспіль маю нагоду приймати участь у семінарах УЄФА за кордоном у складі делегації Федерації футболу України. Спочатку семінари проходили на базі мюнхенської Баварії у 2012-му. Наступного року вдалося побувати збірної команди Італії у Флоренції. А минулоріч ми перебували знову ж таки у Німеччині, але тепер на базі дортмундської Борусії. Як правило, на таких представницьких курсах перебувають делегації з 5-6 країн. Наприклад, у Флоренції головним лектором був всесвітньо відомий Аріго Саккі. Програма таких занять дуже й дуже насичена. Тому всю ту інформацію, яку я особисто отримав під час цих поїздок, стараюсь тепер передавати слухачам наших курсів.
— А чи є принципова різниця між тим, як працюють у Європі і у нас?
— Дійсно, різниця саме принципова. Візьмемо для прикладу дитячо-юнацький футбол. У Європі футболісти до 14-ти років не грають на результат і не грають на великих полях. Діти грають 5 на 5, 7 на 7, максимум 9 на 9. Тобто спершу їх навчають елементарних рухів футболу, а про тактику гри говорять набагато пізніше. У нас же найменші діти у чемпіонаті дитячо-юнацької футбольної ліги одразу ж починають грати задля здобуття результатів. Тренер апріорі думає про результат, адже з нього потім спитають директори футбольної школи чи батьки. У цьому принципова різниця.
Крім цього напів-професійні команди невеликих міст грають виключно своїми, доморощеними вихованцями. На нашому прикладі, це такі міста, як Чортків, Кременець. В жодному разі не хочу робити рекламу, але вважаю, що стратегічно правильно свою діяльність проводить футбольний клуб Тернопіль. Більшість його гравців — свої. Дає результати пронятинська школа №30, школа-ліцей №13. Загалом така тенденція робити ставку на доморощених гравців набуває в Україні все більшої популярності. До прикладу, львівські Карпати останнім часом залучають до команди своїх молодих виконавців.
— Якщо повернутися до тренерських курсів. Яка їхня структура?
— Програма курсів складається із трьох основних розділів. Це — теоретичний розділ (48 год.), практичний (24 год.) і оцінка знань (10 год.). Теоретичний розділ включає у себе такі підрозділи: теоретико-методичні основи футболу, система підготовки спортсменів дитячо-юнацького і масового футболу, види підготовки спортсменів, управління процесом спортивної підготовки, медико-біологічне забезпечення, підготовка, організація та проведення арбітражу. Практичний розділ включає розвиток фізичних якостей з урахуванням сприятливих періодів, проведення слухачами частини навчально-тренувальних занять і оцінка знань. Екзамен складатиметься із захисту конспектів, захисту контрольної роботи, письмового тесту з правил футболу, практичного і теоретичного іспиту. Навчальна робота буде проводитися у формі лекцій, методичних занять, практичних занять і самостійної роботи. Наші заняття відбуваються у лекційних аудиторіях педуніверситету, комп’ютерних класах та спортзалах. Я вдячний нашому ректору Володимиру Кравцю, який вітає проведення таких занять і безкорисно сприяє нам. Щодо практики, то проходитимуть її за змогою. Якщо це тренер у дитячо-юнацькій школі, то наші екзаменатори із задоволенням приїдуть туди і будуть оцінювати його роботу.
— Цього року плануєте нововведення у навчанні?
— Кожного року наші курси відзначаються певним креативом. Скажімо, у нас навчатиметься головний тренер Ниви Богдан Самардак, один з наставників ФК Тернопіль Анатолій Назаренко, та кілька гравців з команди-майстрів Першої ліги. З Богданом Самардаком я маю домовленість про проведення ним лекції. Запрошуватимемо представників Федерації футболу України, відомих футболістів. Планували запросити до нас Романа Григорчука, який часто приїздив додому на Івано-Франківщину. Але, оскільки він зараз працює за кордоном, то такої можливості не буде. Проте впевнено можу сказати, що слухачам буде цікаво й корисно на наших курсах.
— У попередні роки не всі ваші слухачі отримували тренерські дипломи. Чому так відбувалося?
— На жаль, це дійсно так. Вони навіть не були допущені до здачі іспитів. Одна із причин — це пропуски занять. Адже 10 відсотків пропущених занять не дозволяє слухачу бути допущеним до екзаменів. Друга причина — це банальна не готовність. Були й такі, яким просто було важко освоїти матеріали курсів.
— Останнім часом український футбол перебуває у певній кризі. Як, на вашу думку, вийти з такого положення?
— По-перше, важко говорити про окрему кризу у футболі, якщо загалом держава перебуває у економічній та політичній кризі. Але, звісно, вихід шукати потрібно. Я вважаю, що потрібно робити все, щоб через масовий футбол поступово торувати шлях до професійного футболу. Ще раз повернусь до ФК Тернопіль. Василь Івегеш, який теж має досвід виступів на високому рівні (Нива Тернопіль, Поділля Хмельницький), прийшовши у педуніверситет, говорив, що не потрібно шукати спортсменів десь на стороні. Робити з того "матеріалу", який є у наявності. У Тернополі є 30 шкіл, в області — 17 районів. Для чого шукати футболістів у сусідніх областях. Я вважаю цю політику правильно. Жодним чином не потрібно відмовлятися від гравців інших областей, але основний акцент повинен бути саме на своїх вихованцях.
Хочу додати, що у нашому футболі мають працювати професіонали. Не лише у Федерації футболу України, але й у регіональних федераціях, комісіях. Це мають бути люди, які грали у футбол, прагнуть вчитися і не зупинятися на досягнутому.
— На вашу думку, чи можуть тернопільські команди у найближчій перспективі претендувати на місце у найвищому ешелоні українського футболу? Мова йде про Прем'єр-лігу.
— Вважаю, що поки важко на це розраховувати. Дай Боже, щоб наші Нива та ФК Тернопіль успішно виступати у Першій лізі і черпали таланти з Тернопільської області. Тому, найближчих 2-3 роки, думаю, такого завдання ставити не варто. Хоча ми бачимо, що Федерація футболу запрошує команди з відповідною інфраструктурою. Але потрібно перш за все плекати певну клубну систему, щоб не вийти у Прем'єр-лігу і одразу ж її покинути.
sports.te.ua
