Ігор Яворський: "Мені вже багато разів дзвонили зі США, Австралії, Нової Зеландії з пропозиціями переглянути футболістів"

Одинадцять українських футболістів та двоє тренерів вирушають до далекої Канади, де працюватимуть на благо клубу з Торонто Атомік Селектс.

Найбільший український клуб у Канаді з усіх сил торуватиме шлях до найвищого рівня — чемпіонату МЛС. Саме таке завдання перед нашими футболістами та тренерським штабом поставив президент канадського клубу, українець Ігор Прокіпчук.

До слова, президент клубу з Торонто в одному зі своїх інтерв’ю зізнався, що вирішив створити клуб три роки тому після трагічної загибелі своєї доньки Тетяни, оскільки дівчина завжди підтримувала свого молодшого брата Матвія під час футбольних матчів. Буква "Т" на логотипі команди — на її честь.

Кореспондент поспілкувався з відомим українським тренером Ігорем Яворським, який і очолюватиме клуб, що для української діаспори в Торонто мав би стати рідним.

— Ігоре Петровичу, за нашою інформацією, ви вже мали б бути в Канаді, однак залишаєтеся в Україні. Чому перенесли свій рейс?

— Ми чекали на робочі візи футболістів. Хлопцям, які летять до Канади, потрібна була допомога, тому залишився ще на тиждень в Україні. На щастя, візи всім відкрили, тому впевнено можна сказати, що в Канаді буде українська команда. Я та мій помічник Анатолій Цебрій летимо 8 лютого, а футболісти прилетять 20-го. Хочеться подивитися, в яких умовах житимемо та працюватимемо ми та футболісти, тому летимо швидше.

— Чи довго думали над пропозицією?

— Ні, адже хочеться працювати в хорошому клубу. На жаль, самі розумієте, яка ситуація нині в Україні. Пропозиції були, однак про них говорити вже немає сенсу. Коли думаю над якоюсь пропозицією, завжди цікавлюся, в яких умовах житимуть та працюватимуть футболісти, чи вчасно отримуватимуть зарплату, чи матимуть хороші поля для тренувань, чи їх буде забезпечено всім необхідним. У командах першої ліги такі моменти виникали завжди.

Вирішив спробувати себе в іншій країні, і це рішення остаточне. Звісно, боляче покидати Україну, коли розумієш, яка нині ситуація в ній.

— Чи додала думок виїхати в Канаду складна ситуація не тільки в нашій країні, а й в українському футболі загалом?

— Хочеться працювати та приносити користь клубу. Річ тут зовсім не в грошах. Хтось думає, що в Канаді нам платитимуть мільйони. Це — абсурд і неправда. Насамперед у Канаді хочеться довести, що наші тренери й футболісти нічим не гірші, ніж зарубіжні. На жаль, чомусь до наших тренерів не такий кредит довіри, як цього хотілося б. Чомусь їх часто звільняють після двох-трьох поразок, а іноземці мають кредит довіри. Яскравий приклад — робота у Дніпрі Олега Протасова й Хуанде Рамоса.

— Як узагалі у вас виник варіант після Ниви полетіти на роботу до Канади?

— 2012 року вже був у Канаді. Грали матч ветеранів діаспор України та Польщі, де познайомився з президентом Атомік Селектс Ігорем Прокіпчуком. Ще тоді ми розмовляли про те, щоб я очолив його клуб, запросив українців тощо. Утім зізнаюся: цю розмову не сприйняв серйозно, адже подумав: де Україна, а де Канада… Тепер ми повернулися до розмови з Прокіпчуком і дійшли порозуміння про нашу співпрацю.

— Чи встигли з ним уже обговорити всі умови вашої роботи?

— Домовилися дуже просто: все, що належить до тренерської роботи, — моє. Йшлося про дорослу команду, юніорів та дітей. З молодіжними командами мені допомагатимуть тренери, які вже там працюють. Я стежитиму за їхньою роботою, допомагатиму їм. Знаю, що зараз говорять про те, щоб ще двоє українських тренерів перебралося до цього клубу для роботи з дітьми та юніорами. Прізвищ наразі назвати не можу. Я очолюватиму тренерський корпус усієї академії Атомік Селектс.

2012 року був у Канаді й уже проводив тренування для дітей. Їм було цікаво. Зізнаюся, це дуже важливо, адже, коли їм цікаво, вони бачать перспективу потрапити в першу команду.

— Наскільки ви знайомі з рівнем футболу в канадській першій лізі? Чи реально буде виграти чемпіонат і підвищитися у класі?

— Наразі не особливо знайомий з тими командами, з якими нам доведеться грати. Незважаючи на це, завдання президента, на мою думку, є реальним. Звісно, все може трапитися, але максимальне завдання є правильним. Повірте, для цього ми зробимо все. Прагнутимемо піднятися в чемпіонат, який є вищим за своїм рівнем.

Важливо, щоб кожен наш футболіст зумів себе показати. Не відкидаю варіанта, що кожному в житті може пощастити. Маю на увазі те, що в Канаді та США є зараз потужні клуби, тому дуже хотілося б, щоб українці потрапили на олівець тренерам з цих команд. На мою думку, це реально, оскільки такі футболісти в нашій команді будуть.

— Чи знайомі з можливостями тих футболістів, які вже чекають на нового тренера в Канаді?

— Якщо місцеві гравці будуть сильнішими за тих, кого я привезу, то, звісно, вони гратимуть. Цікаво, що мені вже багато разів дзвонили зі США, Австралії, Нової Зеландії з пропозиціями переглянути футболістів. Деяких гравців ми запросимо на перегляд, а деяких ні. Самі розумієте, що переглядати невідомого футболіста, який грав, скажімо, у другій лізі свого університету, немає сенсу. Нехай люди приїжджають за свій рахунок, ми їх обов’язково переглянемо. Якщо вони нам підійдуть, клуб певні обов’язки візьме на себе. Багато агентів телефонують і просять, щоб усе оплатив клуб. Ми відмовляємо, адже це чималі витрати.

— У Торонто проживає дуже багато українців. На вас та ваших футболістів, мабуть, покладають великі надії…

— Однозначно. Аж самому цікаво, скільки людей приходитиме на наші матчі… Усе залежатиме від того, наскільки вдало ми гратимемо. Знаю, що в Канаді футбол більш силовий, а ми постараємося показати суперникам більш комбінаційний і технічний. Якщо нам усе вдасться, то глядачі обов’язково прийдуть, особливо українці.

— Чи вистачить часу, щоб сформувати команду-лідера першої ліги?

— Кістяк команди ми фактично маємо. А саму команду зліпимо вже на місці. Головне для нас, щоб ті українці, які прийдуть на наші матчі, нам аплодували. Хочемо здобути їхню любов.

— Які умови будуть у команди для тренувань та ігор?

— Є критий манеж зі штучним покриттям, є поля зі штучним та натуральним покриттям. Щодо ігрового поля, де ми гратимемо матчі, то клуб його орендує. Стадіон у Торонто розраховано приблизно на 25 тисяч уболівальників. До речі, місцеві фанати якраз і ходять на матчі Торонто, ця команда нині лідирує в чемпіонаті МЛС. Рівень цього клубу є серйозним. Скажімо, він може купити футболіста вартістю 7 мільйонів євро. Наш клуб буде трішки іншим (сміється).

— Чи вірите, що в майбутньому буде дербі в МЛС між Атомік Селектс та Торонто?

— Якби в це не вірив, я б туди не їхав.

— Чим клуб забезпечить українських футболістів?

— У кожного футболіста буде контракт. Щодо побутових умов, то клуб зніме будинок для гравців і домовиться з шеф-кухарем. За це все футболісти платитимуть самостійно, звісно, зі своїх зарплат та преміальних.

— І наостанок, мабуть, для вас несподіване запитання. Не дай Боже, треба буде терміново повертатися в Україну і йти захищати свою землю...

— Вважаю, це обов’язок кожного нормального чоловіка. Я вже ходив до військкомату, але там мені сказали, що пенсіонерів нікуди не беруть (сміється). Ми готові приїхати в будь-який час. Знаю характер наших футболістів. Більшість із них — вихідці із Західної України. Вони — патріоти. А додому, дасть Бог, повернемося в листопаді. У нас дуже багато роботи.

За матеріалами Вголос