Аматорські імена: ФК Борщів

UA-футбол продовжує знайомити читачів з кращими любительськими командами України в своїй постійній рубриці "Аматорські імена".

На черзі — Тернопільська область, а саме — бронзовий призер минулорічного сезону  — ФК Борщів, що представляє однойменний районний центр.

У 2014 році формула проведення чемпіонату Тернопільської області, порівняно з сезоном-2013, зазнала кардинальних змін. Замість двох зон, що формувалися за територіальним принципом "Північ" і "Південь", торік чемпіонат об’єднали в єдину лігу, на старт якої вийшло лише 9 колективів. Про чемпіона Тернопільщини теребовлянську Ниву ми вже розповідали, а сьогодні мова піде про бронзового призера ФК Борщів.

У 90-их роках минулого століття борщівці були призерами обласних змагань, вважалися однією з найсильніших команд регіону. У 2000–их про футбол у місті, де за сивобородою легендою городяни втопили татарина в казані з борщем ( звідси й назва населеного пункту), забули — не знайшлося людей, які б підтримали місцеву команду. Лише у 2011 році футбол у Борщівському районі почав знову відроджуватися. Цьому слід завдячувати Анатолію Конику, який свого часу пограв у командах майстрів — чортківському Кристалі, стрийській Скалі, бережанській Лисоні; аматорських — Лімниця (Перегінське), Галичина (Брошнів), Пробій (Городенка), Буревісник ( Кам'янець-Подільський), Смотрич (Кам'янець-Подільський.) Є в його футбольній кар’єрі й зарубіжні колективи — Бєльци (Молдова), Сперанца (Молдова), італійський ФК Санджовезе. Після 10 років перебування в Італії Анатолій Михайлович повернувся на Батьківщину та почав опікуватися місцевим футболом. Сьогодні він президент і головний тренер ФК Борщів в одній особі.

— Напевно, це голосно буде сказано, що я є тренером і президентом футбольного клубу, — починає розмову Анатолій Коник. — Бо, як такого клубу, в класичному його тлумаченні, зі сталою інфраструктурою, в Борщові немає. Є лише ентузіасти своєї справи, які безмірно люблять футбол. Існує також непогана база: один із найбільших в області стадіонів, який вміщує 3500 глядачів та обладнаний пластиковими сидіннями; сучасна велика спортивна зала. Мені доводиться бути і президентом, і тренером, і адміністратором. Виконую найрізноманітніші функції. Але над створенням клубу ми працюємо.

— Анатолію Михайловичу, який нині стан справ у борщівському футболі?

— Я б так сказав, що ми на початку довгого та тернистого шляху у створенні футбольного клубу у Борщові. Сьогоднішній результат — третє місце у чемпіонаті області відповідає нашим можливостям. Але на досягнутому зупинятися не збираємось, у майбутньому ФК Борщів прогресуватиме. Маю бажання — стати з ФК Борщів чемпіоном Тернопільщини, адже ще жодного разу команди Борщівського району не здобували чемпіонського титулу. У сезоні 1994/95 ФК Прометей (Борщів) завоював срібні нагороди обласної першості, у 1995/96 роках виборов "бронзу", у 1996 /97 роках знову був другим. У той період я був граючим тренером Прометея. Потім, тривалий час, борщівський футбол перебував у повному занепаді. Не знайшлося, на жаль, у районі бізнесових структур та можновладців, хто підставив би плече допомоги місцевому футболу. У 2008 році я повернувся у Борщів та зайнявся відродженням місцевого футболу. У 2011 році заявили команду в чемпіонат області. І ось, після шістнадцятирічної перерви, знову стали обласними призерами.

— На чемпіонство замахнутися не вдалося?

— Чому ж? Могли стати й чемпіонами, але були матчі, в яких невиправдано втрачали очки. Наприклад, поступилися восьмій команді чемпіонату ДЮСШ (Тернопіль). Весь матч "возили" суперника, не реалізували з десяток гольових моментів, а у підсумку програли. Можливо цих очок не вистачило, щоб бути другими, адже "срібному" ФК Бережани ми поступилися двома заліковими пунктами, а чемпіон ФК Нива (Теребовля») випередив нас на шість очок. У минулорічному сезоні у деяких матчах нам відверто не щастило, фарт був не на нашому боці. У 2015 році перед командою стоятиме завдання — стати чемпіонами Тернопільської області. Самі розумієте, якщо буде результат, то тоді можна розраховувати на підтримку владних структур та спонсорів. Бо одному, повірте, важко утримувати команду.

— Чи виграв обласний чемпіонат від зменшення кількості команд-учасників?

— Минулого сезону, через відсутність стабільного фінансування, з обласної футбольної орбіти зникло багато клубів. Зміна формули проведення чемпіонату відбулася не від доброго життя. Але на Тернопільщини завжди були і є сильні команди та хороші футболісти. Такі міста, як Теребовля, Бережани, Заліщики, Чортків, Бучач уособлюють міць футболу області. Тішить й те що відразу два наші клуби представлені у першій лізі чемпіонату України.

— Хто нині захищає честь борщівського футболу?

— У нас молода команда, середній вік гравців — 22 роки. Команду сформували вихованці борщівського футболу. У нас є звідки запрошувати футболістів, у місті при ДЮСШ функціонує відділення футболу, де працюють кваліфіковані тренери. Лише трьох хлопців запросили з інших населених пунктів. Найдосвідченішим є 39 — річний півзахисник Віталій Коломієць, з яким я ще вигравав медалі чемпіонату області у складі Прометея. Свого часу Віталій пограв на професійному рівні у ФК Дністер (Заліщики) та Кристалі (Чортків), ставав чемпіоном України серед аматорів у складі ФК Лужани (Чернівецька область). У 2014 році Коломієць з ФК Креатор-Буд (Тернопіль) виграв ще й Кубок країни серед ветеранів (старших 35 років). За тернопільську Ниву свого часу виступали наші атакуючі гравці Ігор Вонс і Степан Матвійків. До речі, Степан, який чотири роки, залишався поза футболом, став кращим бомбардиром чемпіонату. Зазначу, що Вонс, разом із молодим борщівцем Іваном Бачинським, взимку доводитимуть тренерському штабу ФК Тернопіль та Ниви (Тернопіль), що вони здатні грати у першій лізі.

— За підсумками сезону, хто з футболістів заслуговує на добре слово?

— Захисники Петро Фаринюк і Василь Щур (капітан команди), півзахисник Віталій Михальчук, воротар Іван Матлак, який, як і Віталій Коломієць, став переможцем Кубку України у складі Креатор-Буду. Покладаємо великі надії на гравця захисної ланки - молодого та перспективного Артура Думанюка, з його батьком, Романом Думанюком, у 90-их я вигравав медалі чемпіонату області у складі Прометея. Впродовж сезону вся команда трималася гідно та заслуговує на похвалу.
— Як команда готуватиметься до нового сезону?

— Зараз футболісти індивідуально займаються у залі. А у 20-их числах вся команда збереться разом. Я до, слова, забороняю футболістам грати взимку у футзал, адже там інша специфіка, можна легко отримати травму. Плануємо провести низку спарингів. Можливо вдасться зіграти з ФК Тернопіль, з яким минулої зими провели п’ять спарингів.

— Розкажіть про період свого перебування в Італії?

— Мешкаючи у цій країні ще раз пересвідчився, що для італійців футбол більше, ніж гра. Вони його обожнюють, можуть говорити про найпопулярніший вид спорту на планеті і вдень, і вночі. В Італії мешкав з 1998 до 2008 року, неподалік Неаполя. Часто відвідував матчі за участю Наполі, двічі був на матчах національної збірної Італії. Чотири сезони відіграв за Санджовезе, який виступав тоді в четвертому дивізіоні італійського футболу. Займався також бізнесом. В Італії вдруге одружився, там у мене народилися діти. До речі, мій син Анатолій-Джуніор, якому 1 січня виповнилося 12 років, відвідує футбольну секцію, тренується разом з ФК Борщів та мріє бути футболістом.