Василь Івегеш: "ФК Тернопіль і Нива між собою не ворогують"
З-поміж чотирьох новачків першої ліги у вболівальників та преси від тернопільських "муніципалів" було найменше сподівань.
Ще б пак, на відміну від інших виходців із другої ліги, ФК Тернопіль не став серйозно перебудовувати склад, запрошувати досвідчених та статусних гравців або ж змінювати свою ігрову філософію. Багато хто взагалі зневажливо відгукувався про команду-дебютанта першої ліги — мовляв, "тим, хто грає у спрощений футбол з акцентом на морально-вольові якості, не вдасться витримати марафон більш високого за класом дивізіону". Проте ми, наприклад, завше звертали увагу на тернополян і говорили про їхні безсумнівні плюси. І ФК Тернопіль не розчарував: і на більш високому рівні не загубився, за підсумками першого півріччя залишаючись серед претендентів на медалі. Головний тренер "містян" Василь Івегеш в інтерв’ю нашому сайту розповів про секрети успіху ФК Тернопіль.
— Василю Петровичу, якщо чесно, самі очікували, що ваша команда наскільки вдало виступить у прем’єрному сезоні на першоліговому рівні?
— Ми дуже хотіли вийти на цей рівень — знали, що в другій лізі залишиться не так багато команд, та й рейтинг у першої ліги вищий. До цього переходу ми готувалися. Але все одно – того, що будемо аж на четвертому місці, не чекали. Нам передрікали, що ми будемо пасти задніх, адже ми молода команда, "необстріляна". Тому й ми десь спершу старалися взяти максимум очок, щоб від низів відірватися. Але хлопці, та й ми з ними, придивлялися до інших, освоювалися на цьому рівні — тому в підсумку й підтягнулися до лідерів. Але от як зараз у другому колі зберегти це все — над цим і думаємо тепер усі.
— Одна з версій такого прекрасного старту новачків першої ліги (три з четвірки лідерів — ті, хто ще недавно у другій лізі грали) така: у другій лізі в минулому сезоні підібрався сильний склад учасників, було багато матчів, тож ви усі разом і "вкотилися" в новий сезон на піку форми за рахунок дуже короткого літнього міжсезоння. Правильно мислю?
— Я завжди слідкував за другою лігою, ми давно туди прагнули. Так от, коли дві групи другої ліги об’єднали, вона стала такою сильною, як ніколи до того. Я, чесно вам скажу, боявся за нашу команду, тому що серед наших конкурентів були дуже фінансово сильні клуби. Тому наш сезон у другій лізі вийшов наскільки напруженим, ми наскільки на жилах його пройшли, що по ходу сезону багато додавали, й у підсумку за короткий літній період зуміли влитися у першу лігу. Так що, ви праві — це дійсно так. Я говорив і з Жабченком, і з Мазяром — ми всі погоджуємося, що після такого тяжкого сезону в другій лізі наші команди й у першу вдало зайшли.
— Влітку ФК Тернопіль посилився значно скромніше, ніж інші клуби. Не було змоги, чи не було бажання?
— Якщо б мені сказали — "ви йдете у першу лігу, тож запрошуйте гравців", то була б одна справа. Але ми — клуб бюджетний, у нас дуже скромні, мінімальні зарплати. Тому нашим бажанням було зберегти людей, уберегти команду від якихось закулісних ігор, позафутбольних. А також — додати молодих гравців, яких ми підпускаємо потроху.
Звісно, можна було б багато майстрів узяти. Зараз до мене дзвонять, пропонують того або іншого відомого і досвідченого футболіста — але вони не звикли за такі гроші грати! Тому такі люди, мені здається, тільки заважали б нашому колективу. А нашим завданням було самоствердитися, довести свій рівень тим, хто в нас не вірив. Радий, що це у нас вийшло.
— З-поміж молодих добре розкрився Волошинович, а коли чекати подальшого прогресу від юних Дорі і Тракала?
— Волошинович стартонув у нас здорово. Прийшов до нас із чемпіонату області, але з перших матчів почав грати в основному складі. Але з часом, вважаю, далося взнаки те, що він не був з нами у другій лізі та не проходив великі збори. Пішло кілька помилок, потім – пошкодження… Але все одно — він сказав мені: "Петровичу, я ще останнього свого слова за ФК Тернопіль не сказав!" Думаю, і далі буде прогресувати — він здібний футболіст, і ми віримо, що він ще себе покаже.
Та ж сама історія з Богдановим — він би навіть краще зіграв, якби не травма. Навіть не знаю, що з тими травмами робити! У мене більше травм на тренуваннях, ніж у грі! І Богданов, і Чорний через це вилетіли.
Щодо молодих. Дорі приїхав до нас із Закарпаття, вступив до нашого університету (як ви знаєте, нам небажано брати гравців з інших областей — тільки хіба тих, хто в ТНПУ вступив). Так от, це молодий, перспективний хлопець. Здорово почав, але через велике бажання практично в кожній грі "хапав" картки, а в Чернівцях навіть був вилучений. Але я вам скажу одне: який там потенціал! Я ще такого не бачив! Стометрівка, "човниковий" біг, гра вгорі — аби тільки був здоровий і продовжував прогресувати, я з нього хорошого гравця зроблю.
Та й взагалі — той же Тракало наймолодший у другій лізі, а ним уже Прем’єр-ліга цікавиться. Коли перед останніми турами у нас кількох гравців дискваліфікували, грали молоді Соколовський, Кривий. І той же Соколовський добре себе проявив. Мене тішить те, що нам нема чого десь далеко когось шукати — є свої, і якщо я можу на такому рівні, як перша ліга, виставити молодих — значить, недарма ми всі тут працюємо. І коли мені тепер гравців із дублів прем’єр-лігових пропонують, то я відповідаю, що вони тут більше не додадуть, ніж там могли б. А ми будемо працювати над своєю молоддю, у якої є серйозний потенціал.
— Так, дійсно, в окремих матчах вам було дуже нелегко з кадрової точки зору. Якщо чесно, чи такі молоді гравці, як той же Тракало, дебютували б за інших обставин, коли у вас не було б проблем з основними?
— Я вам скажу, що ми навмисно склад комплектуємо саме таким чином. Ми розраховуємо на те, що у нас молоді обов’язково матимуть шанс себе проявити. А ще ж у нас є студентська ліга — і там теж стоять максимальні завдання! У мене без ігрової практики за першу команду жоден гравець не гратиме. Через товариські матчі не здобудеш такої інформації, як через офіційні, календарні ігри. Тому я слідкую за нашою молоддю в студентських змаганнях, там бачу, який у кого прогрес.
— Як вам вдається розриватися на два фронти — перша, друга ліга і студентська ліга?
— Ми з Назаренком працюємо уже не перший рік, і студентський футбол дав нам путівку в майбутнє. Ми стали чемпіонами Європи, бронзовими призерами серед вузів. Ми – єдина українська команда, яка має такі успіхи в студентському футболі. Тому ми прекрасно розуміємо важливість таких змагань. Подивіться, як грають у багатьох чемпіонатах Європи — у них недільний цикл включає по два офіційних матчі. І у нас так: посеред тижня граємо на студенти, в кінці тижня — на професіонали. Без цього ритму я вже не уявляю собі нашої команди. Інколи, коли немає студентської ліги, ставлю товариський матч – і все одно не те! Тобто, виходить так, що наші гравці ніколи не випадають з ігрового тонусу. І ми, тренери, кожен день в роботі, кожен день в круговерті. І ось перше півріччя в студентській лізі ми завершили на першому місці, хоча нам було важко, бо дехто із лідерів ФК Тернопіль уже завершив навчання. З першої команди на студенти у нас грають 14 чоловік, і бачили б ви їх! Земля під ними горить, так хочуть себе проявити і пробитися в першу лігу. Тож це наша система, ми її налагодили, і в такому ритмі працюємо.
— А скільки матчів за сезон ваші гравці-лідери грають у цих двох турнірах?
— У нас, до слова, ще й ліцей є, де ми юних гравців готуємо — там змалечку діти вчаться правильно розраховувати свої сили, грати повний сезон. Якщо футболіст не зіграв 50-60 матчів за рік – у нього не буде прогресу. Тому на дорослому рівні найменше – це 40 ігор. Ми в кінці року завжди сідаємо з нашими тренерами, рахуємо нашу статистику. Так от, звичайний футболіст у нас грає по 60 матчів на рік, а такий, як Курило — і по 85. Дякувати Богу, він всюди встигає.
— І як при таких навантаженнях відновлюєтеся?
— Йдемо в сауну, а якщо за день-два ігри — то в аквапарк. Змушую їх по дві години відновлювальним процедурам приділяти. Сидимо в воді, і я з ними сиджу — виходити не можна, тільки голови виглядають.
— Завдяки бронзовим медалям другої ліги та гарному півріччю в першій лізі, добре себе проявила низка ваших гравців — і не лише Богданов, Курило і Семенець, про яких багато говорили й раніше, а ще Дубчак, Русан, Атласюк і багато інших. Як збираєтеся їх утримувати? Чи є уже якісь конкретні пропозиції?
— У Русана, Плетеницького, Семенця є. Але у нас були підсумки нещодавно, і всі гравці дали слово, що залишаються. Розумієте, як би там не було важко — наш клуб старається людяно ставитися до гравців і все виконувати, про що говорилося. За всі роки нам було важко фінансово, але спершу ми розрахувалися з приїжджими, потім — з одруженими, а зараз — і з молодняком. Мене це дуже радує, тому що раніше до січня-лютого у нас завжди були невеличкі борги, а зараз, завдяки керівництву, ми вирівнялися, і все здорово. Тому усі на місці, усі готові працювати. Усім роздана програма підготовки. 21 січня виходимо з відпусток, плануємо грати на традиційному нашому зимовому Кубку ректора. А раніше шарпати їх, виходити — нема сенсу. У нас на західній Україні люди релігійні, тому свята усі повинні провести в родинному колі. А поки що під наглядом моїм і Назаренка наші хлопці працюють без навантажень — тобто, грають в "дир-дир" і після ігор в лазні паряться.
— ФК Тернопіль відомий також як і завзятий кубковий боєць, і хоча цього разу до Чорноморця дійти не вдалося, але Олександрії ви лише по пенальті поступилися. Розраховували й цього року привезти до міста Прем’єр-лігу? Що побачили в грі своїх підопічних проти більш досвідчених, висококласних суперників? Рівень витримуєте?
— Тут, у Тернополі, нам взагалі ледь не Прем’єр-лігу пророчать — довелося окремо виступати, пояснювати. Грати, звісно, із такими командами можна, але, розумієте, український футбол не встигає за Динамо та Шахтарем. Якби це в кожному клубі грало лише по три легіонери, а решта — свої, ще можна було б якось змагатися. А за таких умов, що в Прем’єр-лізі грають такі дорогі гравці, всім іншим дотягнутися до того рівня важко — і не лише в ігровому плані, але й у організаційному, фінансовому. Чорноморець вийшов проти нас із сімома легіонерами на полі і сімома в запасі, і ми билися з ними. А якщо взяти Гірник-Спорт, Олександрію — дома ми з ними достойно грали, а на виїзді це зіграло з нами злий жарт. Або виїхали в Кіровоград — а там купа преси, мікрофони, про Прем’єр-лігу запитують… От десь підняли трохи шапки — а нам забили перший, другий, третій… Тому тепер, навчені, трохи вчимося проти таких суперників від оборони грати. Там можна хіба що одне очко набрати, або десь відбитися.
— Здається, ви трохи занадто самокритичні. Хто розуміється в футболі, ніколи не скаже вашій команді кривого слова, тому що знає, що таких випадків, щоб команда практично одним складом за кілька років з аматорів через другу лігу пробилася в першу – дуже мало, практично не буває. А от що скажете відносно матчів проти ваших недавніх суперників по другій лізі, адже саме по них можна судити про ваш прогрес?
— Самі бачите, як ми грали із Гірником-Спортом, Гірником, дніпродзержинською Сталлю. Це були дуже напружені поєдинки гідних команд, у яких важко грати кожному без винятку. З Жабченком билися надзвичайно, внічию зіграли. З Дніпродзержинськом був дуже напружений матч, вважаю, ми досягли успіху. А от із Гірником ми нічого не змогли зробити — 0:3. Вважаю, що десь зіграли свою роль «підводні течії», недалеко було дербі. Напередодні матчу з криворіжцями у нас відразу кілька гравців вибуло, та ще й по ходу тієї зустрічі двох футболістів вилучили! Вдев’ятьох, ясна річ, уже важко було грати, а добротна команда гостей свою справу довела до кінця.
— Десь, напевно, тиснула на вас і та безпрограшна домашня серія, яку обірвали криворіжці. Адже, напевно, у вашій команді всі знали про неї?
— Знали, звісно, та й уся преса писала, що ми не програвали два роки на своєму полі. Взагалі, гру з Гірником не можна брати як показову - для нас вона вийшла нетиповою, та й, дивіться, ви ж знаєте, яка атмосфера зазвичай після таких матчів. А у нас винуватили болільники суддю, вони його оточили, ми дві години не знали, як його вивезти із стадіону. Люди просто не розуміли, як можна було за такі звичайні ситуації вилучити відразу двох наших гравців… Але ми не будемо нікого судити, все пройшло — рухаємося далі.
— У вас цього року було два матчі, які й ви, і Самардак, напевно з радістю замінили на два будь-яких інших поєдинки — хай із лідером, хай із будь-яким іншим найнезручнішим суперником. Маю на увазі міські дербі, які в Тернополі виходять дуже скандальними. Раніше ми вже поговорили з головним тренером Ниви, він сказав, що не має жодних непорозумінь з вами й вашим клубом. Так звідки ж така ворожість у матчах між сусідами, яким, здавалось би, нічого ділити?
— То, знаєте, місцеве дербі — про нього багато говорять, що там сталося, чия вина в тому, що другий тайм таким вийшов… Пішли якісь натяки, чому? Ми товаришуємо із Самардаком, нормально працюємо. А звідки така нездорова атмосфера? Точно не від футбольних людей. Ми з Нивою ще в другій лізі змагалися, приходило на наші матчі по кілька тисяч народу — на полі точилася серйозна боротьба. І зараз точиться — ви бачите, скільки у цих матчах травм, голів, навіть воротар наш забивав.
Але з того часу чомусь заповзялися на нас болільники Ниви — як тільки дербі, то відразу кричать "Івегеш — такий, футболісти — перетакі…" За що? Якби це наші фанати були, ми б до них підійшли й просили б їх припинити, бо на стадіоні діти. Вуха в’януть від такого "вболівання". І головне — все це пішло не від футболу.
Ми з Самардаком у хороших стосунках, команди між собою не ворогують, а чому це все закулісне пішло — я не знаю звідки воно, і сподіваюся, що конфронтація ця зникне. Врешті-решт, ми ж також ішли Ниві на поступки. Якби ми не перенесли їм гру в другому турі, то й команда могла зникнути. Ми б на себе такий гріх не взяли, тому пішли назустріч землякам. Хотілося б, щоб ніхто не додавав у наші матчі з Нивою якихось нездорових емоцій. Ми свою справу робимо, вони — свою.
Гравців усі хочуть забрати надурняк, хоч на їх підготовку ми витрачаємо не один рік
— Якщо говорити особисто про вас, як вам дався цей складний рік? Вірили, що ФК Тернопіль зодягне бронзові медалі другої ліги та замахнетеся ще й на першолігові?
— Ми всі почали у це повірили, коли обіграли Славутич у Черкасах. Напередодні ми програли у Білій Церкві, я дав хлопцям "наганяя" — мовляв, забудьте тепер про шанси! Покажіть, що ви футболісти! І вони послухалися, завдяки голу Богданова ми переграли Славутич на чолі з відомим головним тренером Бакаловим, який працював раніше і в Прем’єр-лізі. Ось після цієї перемоги у нас усе пішло, як по накатаному.
— Яку дату, взагалі, можна вважати початком вашої команди? Звідки починається ФК Тернопіль — зі студентських турнірів, з обласних?
— О, то це дуже давно. Ми з Назаренком давно починали. Ще десь 2001 року на базі Тернопільського педагогічного ліцею у нас були інтернатні групи з двома футбольними класами. Звідти пішло багато наших гравців. Набрали ми два класи, вели їх, вели – бачимо, що йде. Одні попрацювали — інших набираємо. А коли прийшов випускний клас — ми вирішили ще з цими хлопцями попрацювати, уже на базі університету. Щороку до цієї команди додавали небагато людей — по парі чоловік. Хтось ішов, хтось лишався із мужнів. Одне можу сказати – зараз в області грає багато наших вихованців, а дехто – як той же Пердута — і до Прем’єр-ліги доріс. У Пронятині, де у нас база, та при ліцеї у нас є 70 чоловік, котрих ми готуємо, і в тому числі — й Чорний, Клекот, які також уже мають тренерську практику. От так потихеньку й працюємо. Колись було важче, пізніше стало ліпше. Росли усі разом – їли, як-то кажуть, з однієї миски, спали на двохярусних ліжках. Але нам добре, бо ми всі разом.
— Пам’ятаю, десь пару років тому ми з вами спілкувалися, і ви казали, що був такий кризовий момент, коли керівництво навіть думало знімати команду з другої ліги…
— Так, ми тільки почали — програли на кубок в Херсоні, поїхали в Черкаси — 0:3. Думаю, Плиски обіграємо — і тут не вийшло. Уже загроза така й була, боялися, що ми не потягнемо другу лігу. Вирішальною стала гра в Стрию — поїхали ми туди з червоними очима, але їх, як-то кажуть, "бахнули". А далі вже обіграли Оболонь-2, вирівнялися й повірили у свої сили. Пішла справа, почали виживати…
— Наступного року наближається Всесвітня Універсіада, а ваша команда традиційно делегує туди гравців. Уже є якась інформація з приводу студентської збірної України та її перспектив?
— Ведеться мова уже зараз, що на базі ФК Тернопіль буде формуватися студентська збірна України. А ще є варіант, що десь нам допоможе молодіжна збірна (головний тренер — Сергій Іванович Ковалець). Щоб не було так, як у Казань ми поїхали "мальчиками для битья", а щоб замахнутися десь на першу трійку. Тому зараз керівник студентського футболу Олег Первушкін хоче, щоб ФК Тернопіль взяв участь у всеукраїнському зимовому турнірі імені Олега Макарова, щоб продивитися склад, визначитися з ним. Брати участь в міжнародних турнірах — це велика честь і відповідальність. Пам’ятаю, після попереднього турніру ми відразу з поїзда, повертаючись, відправлялися на гру чемпіонату…
— У ФК Тернопіль, як виходить із нашої розмови — справжня "фабрика футболу". Які очікування у вас від команди і клубу? Адже, складається таке враження, вам би невеличкого інвестора — і вже можна було б штурмувати справжні вершини…
— Для нас усе те, що зараз відбувається — це і є справжні вершини. Зростає команда, зростає і клуб. Працюємо на майбутнє. Все одно ж повинні бути зміни в Україні! Має стабілізуватися фінансова ситуація, мають десь повірити в наших футболістів, а не тільки легіонерів. Якби ж вірили у наших — то такі гравці, як Семенець, Куліш, Кірієнко грали б у Прем’єр-лізі, чи не так?
ФК Тернопіль буде старатися радувати земляків своєю грою. Як би там не було, будемо завше триматися біля лідерів. Звісно, нам непросто. І так хлопці повірили мені на слово, вчинили з командою чесно, коли я просив їх залишитися хоча б на час дебюту в першій лізі. Дехто з них уже переріс наш рівень, можливо, колись доведеться з ними й попрощатися. Аби ж виручити за футболістів гроші — то це й десь наші проблеми б вирішило. А у нас усі, знаєте, хочуть гравців надурняк, хоч у їх підготовку й вкладено багато коштів і зусиль. Ніхто ж не каже: "Нате вам за гравця, закрийте десь ваші борги й проблеми". Ніхто ж не думає, що на підготовку хорошого футболіста ми можемо витратити й до 14 років…
Джерело: Football.ua
