Ростислав Волошинович: "У ФК Тернопіль хочу показати свою кращу гру"
Новачок ФК Тернопіль Ростислав Волошинович усього кілька тижнів, як перебуває в таборі тернопільської команди. Однак за короткий час встиг зарекомендувати себе з кращого боку. Так, за оцінками одного з найавторитетніших у країні інтернет-порталів, він увійшов до збірної першого туру, допоміг команді здобути кубкову перемогу в Плисках та був одним з найактивніших, забивши гол у миколаївській звитязі муніципалів. Чим не привід познайомити з цим неординарним гравцем?
— Народився я на Івано-Франківщині, у смт. Брошнів-Осада, — почав розповідь Ростислав Волошинович. — В 5 класі записався у футбольну секцію Рожнятівської ДЮСШ. Тренер у нашому селищі особливо дітьми не переймався, здебільшого юні футболісти були віддані собі на відкуп. Я сам спорудив біля власного помешкання ворота і тренувався.
— Як склалася твоя футбольна кар’єра?
— У чемпіонаті Івано-Франківської області (групі "А") виступав за юнацький склад команди Тужилів, а з 10 класу (хоча ще два роки міг виступати за юнаків) став грати за дорослу команду Карпати з рідного Брошнева. На перших порах колектив особливих успіхів не здобував, а з 2011 року пішов прогрес. З приходом нового тренера Василя Качура команда виграла групу "Б" і в найсильнішій футбольній лізі Франківщини з кожним роком покращували турнірні показники. У 2012 році були четвертими, в 2013-му — третіми, а цього сезону команда йде в лідерах чемпіонату, випереджаючи найближчого суперника на три очки.
— Чи були в тебе запрошення із професійних клубів?
— Одного разу, влітку 2012 року, їздив на перегляд до Кримтеплиці з Молодіжного. Там у мене не склалося. Хоча, як мені здавалося, все йде добре. Після тижневих тренувань тренер сказав їхати додому, взяти документи і повертатися — будемо підписувати контракт. При цьому обумовлювалося, що я гратиму в основній команді, яка тоді виступала в першій лізі. Але в підсумку виявилося, що мав грати в другій команді у чемпіонаті автономії. Я не погодився на такий варіант і повернувся додому, де продовжував виступати за Карпати та навчатися в Прикарпатському університеті на факультеті фізичного виховання і спорту.
— Як на тебе вийшли представники ФК Тернопіль?
— Після невдалих спроб закріпитися в Кримтеплиці для себе прийняв рішення у жодних професійних командах не виступати. Думав, для чого десь щастя шукати, коли тобі комфортно в рідному Брошневі. Але таки зимою 2014 року погодився поїхати на перегляд до ФК Тернопіль. Після двотижневих тренувань уже мав підписувати контракт, але керівництво Карпат не хотіло мене відпускати. При клубі тренував дітей, президент ФК працевлаштував мене, до того ж в основному складі команди був єдиним місцевим улюбленцем публіки. І, можливо, скажу не скромно, але був одним із лідерів команди. Так я залишився у Брошневі. Однак тренери ФК Тернопіль виявились наполегливими. Влітку ц.р. організували спаринг із Карпатами у Брошневі, щоб подивитися на мою гру. Тоді я був травмований і не планував виходити на поле. Однак Василь Івегеш попросив, щоб я зіграв. На обезболюючих уколах вийшов на останніх 20 хвилин другого тайму. За відведений час навіть забив гол, а брошнівська команда перемогла — 2:0. Очевидно, моя гра сподобалася тернопільським тренерам і вони після матчу вдруге попросили мене перейти до Тернополя. Я погодився, хоча одразу приїхати на тренування не зміг, бо захворів (лікував гайморит). Так я тільки за п’ять днів до першого офіційного матчу в Кривому Розі зміг повноцінно тренуватися з командою.
— Від журналістів ти заслужив похвалу в першому ж твоєму матчі на професійній арені…
— Раз вони так вважають, то, можливо, воно і так було. У матчі в Кривому Розі намагався бути ціпким у відборі м’яча, зробив кілька небезпечних проходів, на швидкості обігравав опонентів. Загалом і справді гра мені вдалася. Можливо тому, що дуже хотів показати себе з кращої сторони. Хоча, по правді кажучи, навіть не сподівався вийти в тому матчі на футбольне поле. Думав, за щастя, коли вийду на заміну хоча б на 20 хвилин, адже раніше криворізький стадіон "Металург" бачив лише по телебаченню, не кажучи вже, що ніколи не виступав на такому рівні. Для мене було цілковитою несподіванкою, коли оголосили стартовий склад і я в ньому був у числі одинадцяти. Старт матчу був дуже складний. Десь на п’ятій хвилині не знав, чи мені продовжувати гру, чи сходити з поля, адже дуже боліла голова, задихався, але потім "прорвало", увімкнулося друге дихання і я став грати у свою гру. Як виявилося, свою роботу виконав непогано.
— Чого хочеш досягти, виступаючи в Тернополі?
— Сподіваюся, в дебютному сезоні у першій лізі займемо місце, не нижче 10-го. Особисто я хочу показати кращу свою гру, щоб тренери, які повірили в мене, не були розчарованими. Зі своєї сторони, я робитиму все, щоб виправдати їхні сподівання.
— Як родина та колеги по брошнівській команді поставилися до твого переїзду в Тернопіль?
— Мати трохи турбувалася. Казала, що не треба їхати, адже в мене тут усе: робота, рідні, друзі. На що я відповів, що повинен спробувати, щоб потім усе життя не жаліти, адже перша ліга — це все-таки рівень. Сім’ї та дітей у мене ще немає, нічого особливо не тримало, а шанс такий випадає не завжди. Тому я погодився та підписав однорічний контракт із ФК Тернопіль.
З брошнівської ж команди, скажу відверто, ніхто, окрім рідного брата, мене ніхто не підтримав, хоча я душею в Брошневі, за них і нині, граючи в Тернополі, переживаю. На мої переконання, мовляв, ви що, не розумієте різниці між першою лігою і чемпіонатом області, ніхто не реагує. Вони кажуть, що Карпати ж обіграли ФК Тернопіль у товариському матчі. Зі своєї сторони скажу, що тернопільська команда приїхала до Брошнева на фоні великих навантажень, тому результат матчу для них не був на першому місці. Натомість про справжній потенціал цієї команди говорить той факт, що колектив виборов цьогоріч путівку до першої ліги та виступав у чвертьфіналі національного кубка.
— Як тебе зустріла тернопільська команда?
— Мене вразило, що команда в Тернополі дуже дружня. Хлопці підтримують один одного, допомагають, на полі підказують. Уже подружився з Віталієм Богдановим, Ігорем Мединським, Василем Чорним, Андрієм Кондзьолкою, Сергієм Русаном, Ігорем Курилом, Сергієм Атласюком. Та й загалом усім гравці в нас, як одна дружня родина.
— Ростиславе, для футболістів велике значення відіграють фінанси. Щодо грошей сильно втратив, переїхавши до Тернополя?
— Напевно, що так. Однак для мене гроші на сьогодні не головне, я хочу грати і зростати як футболіст.
БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ
— Ростиславе, на твій погляд, які в тебе сильні футбольні якості?
— Маю хорошу швидкість, непоганий дриблінг, один в один не цураюся обігравати суперників.
— На якій позиції тобі краще грається?
— У Брошневі виступав на позиції піднападника, у Тернополі ж дію відтягнутим півзахисником. Позиції трішки різняться, але за проведені матчі вже звик до нового місця на футбольному полі.
— Чи є у тебе футбольний кумир?
— Не буду оригінальним, але дуже подобається гра Ліонеля Мессі. Буває, коли його Барселона програє, у мене навіть псується настрій. Якщо брати українських футболістів, то це "динамівці" Андрій Ярмоленко та Денис Гармаш.
— За яку команду вболіваєш?
— З дитинства вболівають за київське Динамо. Навіть львівські Карпати, які ближчі до мене географічно і часто відвідую поєдинки за їх участю, не так близькі до душі, як київська команда.
— Хотів би пов’язати життя в майбутньому з тренерською роботою?
— Якщо відверто — то так. Мені ця робота дуже подобається. Але хотів би працювати не з дорослими, а з дітьми. Більше того, в цьому плані у мене вже є певний досвід. На третьому курсі став тренувати групу дітей 2002/03 р.н. при команді Карпати (Брошнів). Діти брали участь у багатьох змаганнях. Найбільшим досягненням вважаю цьогорічний виступ на турнірі "Шкіряний м’яч". У фіналі моя команда на стадіоні "Арена Львів" змогла посісти високу четверту позицію, програвши у матчі за третє місце львівським Карпатам (0:2). Водночас про тренерську кар’єру ще рано думати, адже ще не все сказав на футбольному полі.
ДОСЬЄ:
Волошинович Ростислав Зіновійович
Народився 23 травня 1991 року.
Місце народження — cмт. Брошнів-Осада, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська обл.
Вага — 65 кг.
Зріст — 178 см.
Перший тренер — Ковальчук С.М.
Амплуа — півзахисник
Виступав за: Прикарпатський торговий дім (Івано-Франківськ), Віза-Вторма (Івано-Франківськ), Кроно-Карпати (Брошнів-Осада), ФК Тернопіль.
Джерело: ФК Тернопіль
