Курило: "Здам сесію в університеті, а тоді — знову на футбол!"
Оборонець ФК Тернопіль Ігор Курило проаналізував разом із Football.ua 2013 рік для свого клубу і для себе особисто
Для центрального оборонця тернопільського муніципального клубу 2013 рік стане незабутнім: він взяв участь у Всесвітній Універсіаді, захищаючи кольори України, а зі своїм клубом дістався до чвертьфіналу кубку країни й зайняв третє місце на проміжному фініші другої ліги, потрапивши, до слова, й у список 33 найкращих футболістів першої ліги другої половини 2013 року. Ігор Курило про успіхи говорить скромно, проте великі надії покладає й на наступний рік. Там на його команду очікує інтригуючий кубковий жереб та завершальна частина друголігового марафону, де ФК Тернопіль також сподівається бути серед найкращих.
– Ну, ось і закінчилося важке півріччя. Чи задоволені ви в ФК Тернопіль місцем своєї команди на проміжному етапі? Могли собі уявити, що ваша команда дістанеться чвертьфіналу кубка й буде боротися за найвищі місця в лізі?
– Так, я задоволений місцем команди в таблиці, а особливо задоволений нашим виступом в Кубку України. Хоча старт міг бути для нас кращим, все у нас вийшло. Правда, трохи зіпсувала нам настрій остання гра сезону в Херсоні. Але не може не тішити те, що ми все одно знаходимося серед лідерів другої ліги.
– Особисто тобі нинішній сезон чим запам’ятається? Який момент стане найбільш пам’ятним?
– Звичайно, передовсім, кубкові ігри, особливо, з двома полтавськими командами! Приємно також, що мені вдалось відзначитися дебютним голом в Кубку України.
– Чемпіонат починався для вас не надто переконливо. Чому на старті не вдалося взяти максимум очок? Справа у тому, що частина гравців і тренерів відлучалася на Універсіаду, і десь не вистачало сил і емоцій, щоб перемкнутися на чемпіонат?
– Те, що частина гравців була на Універсіаді, звичайно, впливало на результат, адже ми, тільки прилетівши в Київ, відразу ж відправились в Миколаївську область на дебютну гру, яка відбувалась наступного дня. Втрату очок на старті можна також пояснити тим, що ми знайомились з новими командами, адже формат змагань другої ліги цього року змінився і багато команд перетнулися між собою вперше.
– Як оціниш нововведення із об’єднаною другою лігою? Які міста Східної України здивували? Де найліпші стадіони й поля в лізі?
– Те, що дві ліги об’єднали, безсумнівно, підвищило рівень турніру, адже не секрет, що Східна Україна є багатшою, там більше спонсорів, які вкладають гроші в футбол. Але мене здивувало те, яка мала відвідуваність на Сході країни. У нас люди набагато активніше відвідують матчі. Стадіон який мені найбільше, запам’ятався? "Машинобудівник" у Карлівці.
– Це той, де поїзди проходять неподалік арени? Гаразд. Повернемося до теми вболівальників. Ваша команда – одна з найвідвідуваніших, і це попри те, що є ще один клуб у місті, який грає у більш високій лізі. Завдяки чому здобуваєте любов фанів?
– Любов фанатів можна завоювати, на мою думку, тільки тим, що в кожній грі ми викладаємось на всі 1000000%. Ну, і важливо те, що ми всі місцеві, а людям цікавіше вболівати, наприклад, за свого сусіда по дому, ніж за того, хто приїхав звідкись грати в Тернопіль.
– Інша сторона сусідства з Нивою – поле, яке ви розділяєте з цією командою, зношується, і вам доводиться грати в важких умовах. В якому матчі з полем вам було найважче?
– Я би не сказав, що в Тернополі таке вже аж погане поле. За це хочеться подякувати людям, які його готують для нас. До того ж, наш стиль гри "британський": перевага надається подачам, грі головою, так що якісь газону не дуже вливає на нас. Гірше би було грати, коли б був сильний вітер і не виходили наші закидання в штрафну і подачі з флангів:)
– Твій колега по обороні Атласюк забив стільки м’ячів, що йде серед провідних бомбардирів. Чому ти не забиваєш стільки? При тому, що маєш такий могутній удар…
– Сергій має феноменальне гольове чуття: все десь засуне ту свою голову і заб’є:) До того ж, він виконує пенальті. Моє ж першочергове завдання – не допускати голів в наші ворота. Маю надію, що свої забиті голи я приберіг на другу частину сезону:)
– Гру Тернополя деякі суперники іменують "однотипною" або "примітивною". Погодишся?
– Та хай собі вважають, головне, щоб ця гра приносила нам потрібний результат. Особисто я би не сказав, що наша гра є вже аж такою примітивною. Ті, хто це говорить, хай подивляться за своєю грою.
Також дивує поведінка деяких людей, наприклад, тренера херсонської команди, який не проявив поваги до нашої команди і особисто до нашого тренера…
– Хто із суперників найбільше здивував? Проти яких суперників грати найважче?
– Так щоб сказати, що хтось здивував, не можу. Всі команди другої ліги рівні.
– Ваша четвірка оборонців – найстабільніша в лізі. Ви відіграли практично без замін вже півтора сезони. А коли вона формувалася? Ви разом граєте ще з студентських, аматорських часів?
– Степан, Андрій і Сергій (Клекот, Дубчак і Атласюк, – прим. Football.ua) грають разом вже більше 10 років, тому розуміють одне одного з півслова. Я радий, що мені вдалось "влитися" до їхньої когорти.
– Що найважче було при переході з того рівня до другої ліги? Швидкість гри, мислення різна у цих дивізіонах?
– Звичайно, на перших порах нам було важко, адже швидкості в другій лізі трошки вищі,але ми багато працювали і нам вдалося на диво швидко добитися того, що ми почали грати на рівні з цими командами і навіть перемагати їх. У цьому неоціненна заслуга наших тренерів Василя Петровича Івегеша та Анатолія Петровича Назаренка.
– Який у тебе план на зиму – кудись плануєш поїхати на відпочинок? До коли відпустка, коли і де будуть проведені збори?
– Збори у нас починаються 20 січня. Планів, як таких, у мене на зиму нема: потрібно здати сесію в університеті, побути з родиною, з’їздити в село на свята до бабці, яку давно не бачив:)
– Як оціниш для себе особисто 2013 рік? Чого чекаєш для своєї команди в 2014-му?
– 2013 вважаю вдалим і надіюсь, що 2014 буде ще кращим.
– Цього року ти в складі студентської збірної України виступав на Всесвітній Універсіаді. Який сувенір привіз із Казані?
– Сувенірів з Казані не віз. Хіба що екіпіровку, яку нам там видали. Але роздав її майже всю друзям, лишив собі на пам’ять лише ігрову футболку.
– Виступати за свою країну для тебе – справа честі?
– Для мене велика честь виступати за збірну своєї країни. В дитинстві я міг про таке тільки мріяти. Можна сказати, що одна з моїх мрій збулась:)
– До речі, спостерігачі із молодіжної збірної за тобою, випадково, не стежать?:)
– Я не знаю,стежать чи не стежать – мені про то ніхто не повідомляв:) Але, звичайно, хотілося б зіграти не тільки за студентську збірну України…
– Розкажи наостанок трішки про себе.
– Футболом я починав займатися з дитинства. Першим моїм тренером є Володимир Михайлович Васильчишин, у якого я займався з 7 років в рідному місті Зборів. Після цього в 7 класі я переїхав в Тернопіль до тренера Василя Олександровича Матвійківа, у якого тренувався до закінчення школи. Далі я вступив до педагогічного університету і пов’язав своє життя з командою ФК Тернопіль. Моєю улюбленою командою є Динамо (Київ) – за них я вболіваю з дитинства. Улюбленим гравцем був Андрій Шевченко. Зараз, правда, моїм улюбленим гравцем є партнер по команді Андрій Кондзьолка:) А моїми найкращими друзями є всі гравці нашої команди. Також хотілось би сказати велике спасибі моїм батькам, братові, які завжди мене підтримували і вірили в мене.
