Василь Івегеш: ФК Тернопіль переріс рівень чемпіонату області
Футбольний клуб Тернопіль під керівництвом спеціаліста Василя Івегеша тричі поспіль виграв обласну першість з футболу. За словами тренера, перед сезоном команда не розраховувала на перемогу.
Не багато в історії тернопільського футболу знайдеться команд, які тричі поспіль здобували перемоги в чемпіонаті області. Наприкінці 40-х – початку 50-х таких результатів досягало тернопільське Динамо, у 60-ті – на початку 70-х – бучацький Колос, у 90-х – хоростківська Зоря. І ось до цих славетних команд цьогоріч долучився ФК Тернопіль, який по праву вважається найсильнішим аматорським футбольним колективом Тернопілля XXI ст. Про те, як вдалося вибороти футбольний хет-трик, розповів головний тренер ФК Тернопіль Василь Петрович Івегеш.
– Як вдалося ФК Тернопіль вкотре стати чемпіоном, адже команду перед сезоном покинули її лідери Ціх, Дубчак, Клекот?
– Своїми результатами останніх років ми привчили вболівальників, що ФК Тернопіль бореться тільки за перші місця. Хоча цьогоріч нам було дуже складно, адже, як ви зазначили, ми втратили кількох ключових виконавців, тому зверталися до керівництва клубу та міста сильно нас не карати, якщо будемо, скажімо, другими чи третіми, адже створювали практично нову команду. Та все ж завдяки духу, характеру, стилю команди та щоденній каторжній праці нам вдалося відстояти завойовані в минулі роки позиції.
– Але ж якийсь секрет має бути, адже у вас зібрані не найтехнічніші і не найталановитіші футболісти.
– Можливо, але якщо інші команди тренуються тричі на тиждень, то ФК Тернопіль – двічі на день, при цьому не дивимося ні на сніг, ні на дощ. А тренувальний процес розпочинаємо у середині січня і в постійному режимі працюємо аж до кінця року, відповідно ми більш функціонально готові, а тому не випадково фініш сезону пройшли на одному диханні та заслужено святкували чергову чемпіонську звитягу.
– Ви згадали про стиль гри ФК Тернопіль. На кого рівняєтесь?
– За 10 років, відколи я та мій найближчий помічник Анатолій Назаренко прийшли в команду, нам вдалося виробити свій стиль гри, який не міняється з роками. Це "динамівський" стиль – довгі передачі, флангові простріли, силова боротьба, швидкий перехід від оборони до атаки. До нього прилаштовуються зовсім молоді футболісти з інтернатної групи ЗОШ №30, ліцеїсти та студенти педагогічного університету (загалом під загальним керівництвом Івегеша і Назаренка знаходиться понад 100 футболістів – авт.). Відповідно там не складно замінити когось з лідерів команди, адже їм на зміну приходять футболісти, які знають нашу тренерську філософію.
– Коли ви повірили, що і цього року переможете у чемпіонаті?
– Це сталося в Заліщиках, коли ми ще на попередньому етапі переграли тамтешній, добре укомплектований та фінансово міцний Дністер. А все стало на свої місця після вдало проведених виїзних поєдинків у Бережанах (3:0) і Збаражі (2:1).
– У чемпіонаті ФК Тернопіль програв тричі, однак одна з цих поразок стоїть особняком – від ФК Борщів із розгромним рахунком 2:5. Що сталося тоді з командою?
– Тренуючи команду роками, побачив, що наприкінці літа у футболістів простежується спад у грі. Тому зважаючи, що ФК Борщів не претендував на вихід до фіналу першості, вирішили зіграти з шістьма молодими футболістами (17-18 років). При цьому наша молодь билася до останнього, навіть програючи (0:2), вдалося зрівняти рахунок (2:2), але, напевно, господарям більше хотілося перемогти, та й, відверто кажучи, фортуна була на їхньому боці.
– Як оцінюєте виступ команди в кубку області. Чи не вважаєте, що у ФК Тернопіль арбітр вкрав перемогу?
– До фіналу пробилися не випадкові команди. Більшість спеціалістів вважають, що ФК Тернопіль більше заслуговував виграти кубок. Та тим і цікавий футбол, що він не передбачуваний. Скажімо, у 2010 році ті ж команди теж зійшлися у фіналі обласного кубка, і тоді краще грали "спиртовики", але нам вдалося на останніх хвилинах вирвати перемогу. Так що вважаю цьогорічний успіх марилівчан закономірним.
– В аматорському футболі ви з командою повигравали практично все, але вже який рік не можете підкорити українську студентську лігу…
– Коли ми виграли зональний турнір студентської ліги та ще й вибороли право приймати фінал чотирьох у Тернополі, то вже підсвідомо тренери і футболісти бачили себе в Туреччині, куди на європейську студентську першість потрапляли чемпіони України. Більше того, один тернопільський багатіїв пообіцяв нам організувати чартер до Стамбула. Але не так сталося. По-перше, у виконавчого директора клубу Ярослава Колісника, котрий мав займатися організаційними питаннями, померла матір. Ці клопоти я взяв на себе, отож менше уваги приділяв команді. По-друге, нам відверто не пощастило як у півфіналі, так і у матчі за третє місце. В обох поєдинках за нічийного рахунку отримуємо право на пенальті, яке не реалізовуємо, натомість у післяматчевих пенальті програємо. Однак ми впали духом, зібралися, як слід налаштувалися на новий сезон 2011/12 і, як підсумок, перше коло у своєму дивізіоні завершили на першому місці. Відповідно знову націлилися потрапити до фінальної частини, а там, запросивши наших студентів – гравців професійних клубів Годованого, Пердуту, Мединського, будемо вкотре підкоряти студентську лігу, а з нею здобувати путівку на європейську першість в Іспанію.
– Кого з футболістів-чемпіонів за підсумками сезону варто відзначити найбільше?
– Однозначно, відкриттям сезону став ліберо ФК Тернопіль Ігор Курило. Слова вдячності заслуговує Ігор Козелко. Йому Дністер пропонував втричі більшу платню, але він вибрав саме нашу команду, бо в нас є постійний тренувальний процес. Він до нас пройшов у другому колі попереднього етапу і спершу не показував тієї гри, якої від нього очікували. Але у фінальній частині продемонстрував найкращі якості, відзначався голами практично в кожному матчі, ставши справжнім лідером команди. А ще хочеться виділити капітана команди, мою праву руку на футбольному полі Андрія Кондзьолку. Також варто подякувати молодим 17-18 річним Сороцькому, Пастернаку, Грушицькому, Бойчуку, котрі доповнили наших "стариків" (так ми по-доброму називаємо 22-23-річних футболістів), відповідно за рахунок сплаву молодості і досвіду нам вдалося рівно пройти всю турнірну дистанцію чемпіонату.
– Сьогодні багато точиться розмов про зміну аматорського статусу ФК Тернопіль на професійний. Коли ми побачимо команду в другій лізі?
– У керівництва міста є такі плани. Ми вже подали попередню заявку на проходження атестації для участі у змаганнях професіоналів. Плануємо створити своєрідну піраміду з трьох колективів: перша команда гратиме у другій лізі (при цьому ми не будемо конкурентами Ниві, яка очікувано боротиметься за першу лігу, а чим зможемо, будемо їй допомагати. Для прикладу, зупинити якогось конкурента). Друга команда виступатиме у студентській лізі, адже ми і далі плануємо плідно працювати з педагогічним університетом. Третя, укомплектована із гравців до 22 років, виступатиме в чемпіонаті області.
– Тобто гегемонія ФК Тернопіль в обласному чемпіонаті завершилася, ви йдете далі…
– Ми переросли обласну першість. Те, що я зараз скажу, може комусь здатися зарозумілим. Але так воно є: якщо у чемпіонаті є ФК Тернопіль, то не цікаво іншим командам брати в ньому участь. Відповідно, хочеться себе спробувати на більш високому рівні, адже хлопці на це заслужили, плюс у нас вже й інфраструктура на відповідному рівні (стадіон, база, очікується придбання автобуса), натомість в області нехай за чемпіонство змагаються Марилівка, Бережани, Збараж, а ми через чемпіонат області готуватимемо кадри для першої команди.
– Років сім тому, коли ви стояли на початковому етапі створення ФК Тернопіль, на запитання про ваші мрії, ви сказали, що хочете побачити своїх футболістів по телебаченню. Нині ваші хлопці постійно з’являються на телеекранах, захищаючи кольори клубів прем’єр- та першої ліги. Які нині мрії у Василя Івегеша?
– Мрію побачити свого вихованця в футболці збірної України! І вірю, що так воно і буде. Свого часу гравці плакали, пропускаючи суперникам по 5-8 м’ячів, але тоді я їм сказав, що, важко працюючи, ми ще Європу підкоримо. Можливо, тоді це були слова, щоб підняти дух футболістів, але пройшло 5-6 років і ми стали чемпіонами Європи серед студентів. Отож нічого неможливого не буває.
Джерело: Номер один
