Сергій Атласюк: "ФК Тернопіль — це моя рідна команда, яка дала мені все в футболі!"
ФК Тернополь, вибивши з кубка України Ворсклу звернув на себе чималу увагу. Маленька команда, граючи у Другій лізі зуміла дійти до стадії 1/4 фіналу розіграшу кубка. Це вже велике досягнення для тернопільського футболу, честь якого у чвертьфіналі будуть захищати дві команди із цього краю — Нива і ФК Тернопіль. Журналіст ukrainefootball.net поспілкувався з одним із лідерів ФК Тернопіль Сергієм Атласюком і дізнався за рахунок чого ця команда здійснила такий великий подвиг.
— Сергій, поділитесь секретом успіху ФК Тернопіль в матчі 1/8 фіналу кубка України? За рахунок чого, ваша команда зуміла вибити з дистанції шосту команду УПЛ Ворсклу?
— Ми дуже серйозно готувалися до гри з Ворсклою, хотіли проявити всі свої кращі якості в грі проти такої команди. Секрет успіху в нас один, і це всі відзначають, це наша команда, це наш бійцівський дух, в нас колектив однодумців, які розуміють все з пів слова, як на футбольному полі, так і в житті. Нам все одно з ким ми граємо, чи це команда Другої ліги, чи представник УПЛ ми виходимо на поле тільки за перемогою. З деякими гравцями ми граємо вже 10 років разом.
— Як вважаєте, рахунок основного і додаткового часу справедливий, або по сценарію гри, що складався, Тернопіль міг уникнути серію пенальті?
— Ми боялися пропустити швидкий гол, тоді все могло бути по-іншому. Але сталося навпаки, ми забили перші, і виграли перший тайм, де задача була не пропустити, ми як могли стримували атаки Ворскли і самі намагалися атакувати. Щодо пропущеного гола, то мені буквально сантиметра не вистачило перехватити простріл з флангу. Після забитого гола Ворскла заспокоїлася, думала на класі нас обіграє. Гадаю нічия в основний час закономірний результат. Щодо пенальті, після фінального свистка ми вирішили хто має пробивати, і домовилися, що б не сталося, ніхто нікого ні в чому звинувачувати не буде. Звичайно ми переживали, бо до цього ми виграли лише одну серію післяматчевих пенальті, на чемпіонаті Європи серед студентів в півфіналі в збірної Німеччини, де стали чемпіонами в 2009 році. До того програли два фінали універсіади, і два фінали студентської ліги по пенальті. Я мав пробивати. Добре, що наш воротар Плетиницький Микола вирішив не тягнути довго, і не дав мені навіть підійти до м’яча.
— Чи не вважаєте Ви, що «Ворскла» вас просто недооцінила і грала як-небудь, більше думаючи про більш важливий недільний матч чемпіонату з Металістом?
— Думаю недооцінка нас з боку Ворскли була, після важкої гри проти Дніпра вони думали, що обіграють нас на одній нозі, але вже по ходу гри Ворскла намагалася врятувати ситуацію, на другий тайм вони випустили високого Яховіча, де всі довгі передачі адресували на нього, було дуже важко грати з ним головою, вони випустили на фланги швидких Кривошеєнка і Ребенка, але ми намагалися стримувати їхні атаки. Щодо гри з Металістом, то я бажаю їм успіхів.
— Перемога над основним складом полтавської команди, яка нині демонструє дуже симпатичний футбол, що означає особисто для Вас?
— Звичайно, перемога над таким іменитим суперником це подвиг для нашої команди. Якщо ми ставимо перед собою завдання вихід до Першої ліги, то ця перемога додасть нам впевненості в іграх чемпіонату. Для себе особисто було приємно грати проти такої команди, при переповнених трибунах, заодно перевірити свої сили на фоні команди Прем'єр-ліги.
— Сергій, дві тернопільські команди пробилися в чвертьфінал кубка країни. Такого раніше ніколи не було, да і вряд-чи хтось міг чекати щось подібне. Це прорив футболу в Тернополі, або збіг обставин?
— Останнім часом в Тернополі дійсно такий футбольний бум. По-перше, це дві професійні команди. По-друге, було тернопільське дербі, по-третє Нива вийшла до Першої ліги і щотижня вболівальники мають змогу побачити великий футбол. Нива і ФК Тернопіль, кожна з цих команд йде своєю дорогою. Так, я грав в Ниві в 2009 році, коли ми виходили в Першу лігу, але з часом я повернувся в ФК Тернопіль, це моя рідна команда яка дала мені все в футболі! А футбол зараз такий непередбачуваний, що в 1/4 фіналу лише чотири команди ПЛ, нехай це буде збігом обставин.
— Чи сподіваєтеся Ви, що показавши себе з найкращого боку в грі з Ворсклою, Вас запримітять тренери УПЛ, і взимку, зокрема Ви отримаєте пропозицію одного з клубів еліти українського футболу?
— Ми багато грали товариські матчі, з командами УПЛ, і офіційні ігри з першоліговими та командами із УПЛ, і бачили що можемо з ними грати та перемагати, що вони такі самі футболісти, як ми. Звичайно, офіційні матчі відрізняються від товариських, тому тут грали з подвійною відповідальністю та віддачею, щоб потім совість не мучила, що не повністю виклався на полі, тай вболівальники додавали мотивації та сил. Звичайно, хотілося попробувати свої сили в вищих лігах, надіюся ми ці завдання виконаємо з нашою командою.
— Тернополю тепер ніхто не страшний в розіграші національного кубка? Кого б хотіли бачити своїм суперником в чвертьфіналі кубка України?
— Так, нам дійсно все одно з ким грати, як випаде жереб, так і буде. Що до побажань, то звичайно хотілося б когось з грандів українського футболу.
— Преміальні за перемогу над Ворсклою і виходу до 1/4 фіналу керівництвом клубу вже сплачені? Сума сильно відрізняється від тієї, яку ви отримуєте за перемоги в Другій лізі?
— Преміальні, вони може смішні в порівнянні з командами ПЛ, але це найбільші преміальні, що нам платили в ФК Тернополі. Суми називати не буду. Перед грою ми запитали в Василя Петровича (головний тренер тернопільської команди — ред. А.М.) про преміальні за прохід, він сказав суму, ми навіть не стали заперечувати, якби знали що пройдемо то вимагали б таку саму але в доларах, думаю він би погодився. Після гри з нами повністю розрахувалися. Але, це як охрестили в Тернополі була гра року, може для когось це була гра всього його життя. Ми не мали права програти, в той день за нас було все. І ніякі преміальні не стояли на кону, перше це було визнання!
