Олександр Ільющенков: "Мій кумир — Ігор Акінфеєв з московського ЦСКА"
Після кількох сезонів, проведених на лаві запасних, тернополянин Олександр Ільющенков отримав свій шанс і дебютував у Прем’єр-лізі.
Зараз Сашко вважається основним воротарем львівських Карпат. Про довге терпіння, а також про те, чи може бути дружба між воротарями, кіпер розповів уболівальникам на веб-конференції.
— Взагалі, у футбол я прийшов як захисник. Але то був дитячий футбол; одного разу не прийшов воротар і тренер поставив мене у ворота. Згодом я почав проситися в поле, хотів забивати голи, але тренер сказав, що це моє місце.
Щодо воротарської дружби, то скажу так. Коли ще грав у Ниві, то дружив з Миколою Вірковським. Зараз він хресний батько мого сина. У мене дружні стосунки і з голкіперами Карпат. Ми разом працюємо, тренуємося, жартуємо. Нічого поганого про Мисака чи Підківку сказати не можу. Романа Мисака я знаю довше, ми з ним живемо в одному номері під час заїздів. І взагалі, такого поняття, як «перший номер» у нас нема. Ми всі рівні».
У час коли я не грав в основі, то в оренду не просився. Справа в тому, що перехід до команди Прем’єр-ліги — це моя мрія. Тому я не хотів повертатися туди, звідки прийшов. Я вірив, що рано чи пізно отримаю шанс і вийду на поле в матчі Прем’єр-ліги. Щастить зі штангами? Я чесно з ними нічого не робив. Так просто виходить, але й самому цікаво. За ті кілька матчів, що я провів у вищій лізі, мене вже сім разів рятував каркас воріт.
Мій кумир — Ігор Акінфеєв з московського ЦСКА. За його грою дивлюся з насолодою. В Україні також є багато сильних воротарів, найбільше мені подобається Олександр Шовковський. У кожного воротаря свій стиль гри. Хтось кричить на захисників, аж розривається. Я так не роблю. Намагаюся підказувати спокійно, крики — то не для мене. Зрештою, з воротарями у мене чудове порозуміння.
Джерело: ФК Карпати
