Володимир Мариновський: "Сьогодні український футболіст — у дефіциті"
Жартома називаємо "шевченками" хлопчиськів, які ганяють м’яча попід вікнами багатоповерхівок, або на сільських імпровізованих футбольних полях. І, може, хтось із них сягнув би у майбутньому слави кращого бомбардира і колишнього капітана збірної України Андрія Шевченка, якби хлопців по-спражньому навчити азів футболу. І ще один важливий факт: футбол для українців — наймасовіший, найулюбленіший вид спорту. Але чи приділяється зараз його розвитку належна увага? Чи є шанс виховати висококласних футболістів на кшталт Шевченка, Лужного, Реброва, Ващука?… Розмовляю про це з головою Тернопільської обласної федерації футболу та віце-президентом федерації футболу України Володимиром Мариновським.
— Президент федерації футболу України Анатолій Коньков та новообране керівництво ФФУ найперше звертають увагу на розвиток масового і дитячо-юнацького футболу. Такі нові завдання зараз постали і перед регіональними федераціями. Масовий футбол — це чемпіонати районів, чемпіонат області, чемпіонат серед дитячо-юнацької футбольної ліги на рівні міста, області, району, турніри на призи "Шкіряного м’яча". Маємо задіяти якомога більше дітей, молоді. Адже сьогодні займатися футболом — найдешевше. Не йдеться про виховання "шевченків" на футбольному полі біля річки. Просто треба нормального м’яча, розмітку, сітку на ворота. Такі елементарні речі можна організувати на території кожної сільської ради. І потрібний тренер, який був би ознайомлений з правилами гри, мав відповідну освіту, міг навчати хлопчиків і дівчаток правилам гри. Ми ведемо мову не лише про хлопчачий футбол.
Щодо масового футболу, то в нас є райони, де в чемпіонаті бере участь тридцять-сорок команд. У менших районах — по дванадцять команд. В середньому на першість району грає двадцять п’ять — тридцять команд. А доплюсуйте сюди уболівальників! Тому футбол — це гра номер один.
— Володимире Миколайовичу, щоб серйозно розвивати певний вид спорту, у даному випадку футбол, потрібна програма, допомога з боку держави.
— Федерація футболу підготувала державну програму розвитку футболу на 2014-2018 роки. Документ подали до Кабміну. Розраховуємо на підтримку з боку Глави держави. Президент пообіцяв Анатолію Конькову, що зі свого боку докладе зусиль, аби програму затвердили, щоб це був закон для виконання на всіх рівнях влади.
— Можливо, тоді й поліпшиться матеріальна база?
— Дуже на це сподіваємось. Бо нині не можемо похвалитися, що у нас вдосконалена матеріальна база. Так, є кращі школи, академії, де навчають футбольної майстерності. У деяких областях непогана матеріальна база. На жаль, Тернопільщина до таких не належить. Хоча, треба зазначити, протягом двох минулих років стадіони в районах, при допомозі місцевої влади, привели до нормального стану.
Потрібно пам’ятати: хороші результати отримаємо тоді, коли буде якісна матеріальна база, професійні тренерські склади, поінформованість та пропаганда з боку федерації футболу України.
— Футболіст — це професія. І якщо дитина належним чином займатиметься цим видом спорту, то може забезпечити собі гідне майбутнє.
— Не всі потраплять до збірної, бо туди відбирають з цілої держави лише двадцять п’ятеро кращих гравців. Але є багато клубів, які потребують футболістів. Сьогодні український футболіст — у дефіциті. Зокрема, команді Прем’єр-ліги знайти серйозного українського гравця важко. Заявляю про це відверто. Тому, потрібно працювати, починаючи із загальноосвітніх шкіл, ДЮСШ, академій футболу.
У Тернополі стосовно цього — все гаразд. Маємо дві професійні команди. Хлопчикам, які закінчують ДЮСШ, є на кого рівнятися.
— Ви сказали, що український футболіст зараз — у дефіциті. І розуміємо: спорт, у тому числі, футбол — це комерція. Та все ж, можна сподіватися, що в перспективі українці превалюватимуть у вітчизняних клубах?
— Це є наша мета, щоб якомога більше українських футболістів грали у вітчизняних професійних клубах і щоб було менше куплених гравців. Але треба дивитися правді у вічі: поки що ми до цього не готові. Зараз співвідношення — сім до чотирьох. Семеро — чужих, четверо — своїх. Це — забагато. Існують проблеми з підтримкою національної збірної.
Тому, ще раз наголошую, ми повинні серйозно ставитися до розвитку дитячо-юнацького футболу. Не виховаємо професійних гравців з дітей, які в сандалях або черевиках копають гумового м’яча. Вони повинні проходити теорію, мати якісні футбольні поля, класи фізичної підготовки, зали, щоб тренуватися у погану погоду. І треба думати, хто повинен виховувати тренерів.
Зараз стало модним, не на щастя, а, на жаль, відкривати приватні футбольні школи. Там нерідко працюють два-три тренери, які не завжди мають дипломи, що засвідчують право займатися з дітьми. І не завжди ці тренери — футболісти. Закінчили, в кращому випадку, факультет фізвиховання. І навчає штангіст дітей футбольних азів. Батьки повинні знати, хто займається з їхніми дітьми. Якщо до нас, у федерацію, звертатимуться за коментарями, порадами, завжди допоможемо. У нас є гідні та достойні тренери.
На Тернопільщині, у ДЮСШ, працює сотня тренерів. Але коли ми виставляли команди з юнацькими складами, виявилося, не кожен район може виставити команду, бо нема дітей. То що там робить п’ять тренерів? За що отримують зарплату? Адміністрації від освіти варто звернути на це увагу. Бо обласна чи районна федерація може допомагати, рекомендувати, але не впливати.
Або таке. У нас є керівники, які протягом року не бувають на стадіоні. То про який розвиток футболу в цьому районі і виховання "шевченків" можна говорити? Ще один приклад. Кошти для футбольних потреб чомусь може знайти Зборів, Підгайці, а для багатших районів — це проблема.
— Хочеться бачити чесну гру. Натомість інколи лунають нарікання на арбітрів. Результат — розчарування…
— Проблеми із суддівством у нас є! Заявляю це, як віце-президент і голова комітету етики та чесної гри федерації футболу України. Існують проблеми з договірними матчами, некоректною поведінкою футболістів на полі. Некоректно висловлюється дехто з президентів футбольних клубів — як другої, першої, так і Прем’єр-ліги. Є багато питань щодо стосунків і серед команд аматорської ліги. Тому зараз комітет, який я очолюю, готує звернення до вболівальників, президентів футбольних клубів, тренерів, футболістів щодо поведінки та виконання кодексу етики і чесної гри. Ми разом повинні боротися за чистоту у футболі, щоб не було розмов про підкуп футболістів, договірні матчі, "допомогу" з боку окремих суддів. Федерація спільно з клубами повинна зробити все для того, аби звести ці негативні явища до нуля.
— Етики і культури поведінки нерідко бракує і уболівальникам. А через особливо агресивних страждають клуби.
— Поламані стільці, образи, бійки користі нікому не приносять. У Тернополі, також виникали прецеденти, благо, стільцями, як у Севастополі, не кидалися. Помилки в арбітражі, чи поведінка тих, або інших футболістів інколи доволі дратує, проте це не означає, що треба вибігати на поле, кидати фаєри, стільці, чи облаяти суддю. Безслідно таке для клубу не минає — штрафують. У багатьох клубах і без того з фінансами не все гаразд. Тому, хотів би звернутися і до футболістів, і до вболівальників: не створюйте зайвих проблем.
— І про національну збірну. Коли грають наші хлопці, хто б де не був: в Україні, чи за кордоном, вболіваємо, хвилюємось. Можемо очікувати гарних результатів від команди? Виправдає надії тренер збірної Михайло Фоменко?
— Гадаю, нам Бог послав Михайла Івановича Фоменка. До його приходу команда знаходилася внизу турнірної таблиці. Зараз у національної збірної з’явилися шанси. Великі сподівання покладаємо на гру у Львові. На "Арені-Львів" відбудуться матчі синьо-жовтих відбору до чемпіонату світу 2014 року проти команд Сан-Марино — 6 вересня та Англії — 10 вересня. Понад п’ятсот тернопільських уболівальників поїдуть підтримувати нашу збірну.
Джерело: Наш День
