Петро Бадло: "Відвертатися від суперника, боячись отримати травму — це не в моїх правилах"
Football.ua розповідає про вихованця тернопільського футболу і нинішнього капітана Актобе Петра Бадло.
— Я, можна сказати, народився на футбольному стадіоні і був приречений стати футболістом.
Це не був випадок вибору екстремального місця для пологів. Просто сімейство Бадло проживало у будинку, а практично за парканом був стадіон. Не дивно, що Петро і його брат-близнюк Ігор більшість часу проводили там і доросли до професійних футболістів.
Один час брати виступали в складі Кристала з Чорткова, хоча Петро завжди мав славу більш перспективного. Тому він встиг пограти в Україні за Дністер (Заліщики) та Покуття (Коломия) в зовсім юному віці, а також пробувався у складі головної команди рідної області — Ниві. У 1999 році футбольні шляхи братів остаточно розійшлося. Петро відгукнувся на пропозицію свого колишнього партнера по Дністру і Кристалу Петра Дідика і перебрався до Казахстану. Тоді взагалі багато футболістів із Західної України стали перебиратися в Казахстан, якщо не бачили шансу пробитися у команди Вищої ліги.
Дідика та Бадло пов'язує не лише спільна лінія у долі, але і придумана в їх адресу кричалка уболівальниками Тоболу: "Сегодня Кайрату не повезло, в защите играют Дидык и Бадло".
З 1999 року Бадло виступає в Казахстані і за цей час, можна сказати, став місцевою легендою. Він провів більше 200 матчів за вісім сезонів у складі Тоболу, після чого перебрався до Актобе. На початку цього року 37-річний Бадло після відходу головної легенди Актобе Самата Смакова був обраний капітаном команди. Ніякої формальності в цій ситуації немає, адже замінити Смакова в Актобе все одно що замінити Брежнєва — настільки великою фігурою для громадськості він був.
Втім, кращого варіанту, ніж досвідчений, шановний і завжди готовий повести за собою Бадло, в Актобе просто було не знайти. З новим тренером Володимиром Нікітенко він став провідним гравцем не тільки в роздягальні, але і на полі. Практично не пропускає матчів, незважаючи на свій далеко не юнацький вік.
Вболівальники Актобе Бадло називають просто Петя або деколи на український манер Петро. Повагу він заслужив своїм характером, умінням вести боротьбу на полі. Часом навіть відзначали, що для Бадло матч не вдався, якщо після його закінчення він не покидає поле з забинтованою головою.
— Розумієте, коли я виходжу на поле, я забуваю про все. Я не думаю про здоров'я, про те, чи отримаю я травму чи ні. Забуваю про картки. Я зосереджений на результаті, і у мене на поле одна мета — відібрати м'яч у суперника і почати атаку. І я завжди намагаюся віддаватися на всі 100%. Якщо немає сил, то граю через "не можу". А відвертатися від суперника і уникати контакту, боячись отримати травму — це не в моїх правилах.
Напередодні матчу минулого раунду Ліги Європи з ісландським Брейдабліком футболістів Актобе чекала неприємна погода з затяжним дощем. Бадло не став критикувати негоду, а, навпаки, зазначив, що на мокрому полі набагато легше виконувати підкати ...
Втім, Дядя Петя (це вже прізвисько всередині команди) бере не тільки своєю бойовитістю. Він справно забиває, незважаючи на позицію захисника, і завжди готовий підтримати атаку по своєму флангу. Зараз він переважно діє праворуч, хоча грав і зліва, а починав і зовсім на позиції опорного хавбека або персональщика. Лідер, як відомо, повинен відповідати рівню команди, а не тільки "пхати" партнерам.
Казахстан справно видає громадянство легіонерам з України, Росії та Білорусі, адже ліміт на легіонерів в місцевому чемпіонаті серйозний. Бадло майже 15 років виступає в тутешньому чемпіонаті, тому йому давно належить місцевий паспорт. Хоча Петро вже казахстанець і щиро полюбив свої команди Тобол і Актобе, з Україною його як і раніше пов'язує багато чого. Що й казати, якщо дружина і троє дітей Бадло живуть в Україні, а він сам від випадку до випадку їздить до Тернополя. Наприклад, останній раз був зовсім недавно, коли були паузи на матчі збірних і Актобе надав гравцям три дні вихідних.
— Де-де, а вдома краще.
Матч проти Динамо для Актобе і всього Казахстану стане великою подією. Для Петра Бадло ці матчі будуть удвічі важливими.
— Я з дитинства вболівав за Динамо, мріяв грати у складі киян, коли тільки починав займатися футболом. А тепер для мене велике щастя зіграти проти цієї команди.
Можна тільки уявити з якою самовіддачею Бадло буде діяти в цих матчах з Динамо.
