Інтерв'ю новачка тернопільської Ниви Андрія Кругляка

Андрій Кругляк у інтервю 2012 року розповів про свою футбольну кар'єру від київського Динамо до кременчуцького Кременя, який був однією із останніх команд футболіста

Від Києва до Кременчука. Історія футболіста в одному інтерв'ю.

У його кар'єрі були моменти, коли його називали другим Андрієм Шевченком. Але футбольна доля замість баталій у Лізі Чемпіонів закинула його в Кременчук, де йому доведеться знову підтверджувати свій талант, але вже в іграх чемпіонату України у 2 лізі. Сам Андрій сподівається, що це лише тимчасовий епізод у його кар'єрі, проте місто Яготин вже навряд чи стане відомим, як батьківщиною не одного, а двох великих футболістів (Андрія Шевченка та Андрія Кругляка).

Дитячий футбол

Не можна сказати, що я цікавився футболом з раннього дитинства, більшою мірою навіть був до нього байдужий. Просто одного разу, коли я навчався у першому класі, мій однокласник умовив мене піти з ним на тренування. На тому тренуванні вийшло так, що не вистачало однієї людини для двохсторонки і тренер запросив мене пограти. Я довго відмовлявся, оскільки з собою не було навіть спортивного взуття, але мене все ж умовили стати хоча б на ворота. Сам того не помічаючи, я зіграв цей тренувальний матч з таким бажанням, що тренер звернув на це увагу і сказав, що б я приходив і далі. Потренувавшись рік з хлопцями на рік старше, оскільки тоді набору 1986 року народження ще не було, потім я перейшов у групу свого віку, де мене визначили нападником.

Виступаючи в різних дитячих турнірах, я багато забивав, а перед тим, як перейти в Динамо забив за половину сезону 29 голів. Сергій Величко забрав мене в академію Динамо, тоді я вчився вже в 6 класі.

Динамо-3 та Динамо-2

Я перейшов до Динамо взимку і практично відразу був турнір у Севастополі, де брали участь найкращі команди пострадянського простору. На тому турнірі я став кращим гравцем команди, забивши 5 голів. Погравши при Величко ще роки три, я потрапив до Динамо-3, у віці 15 або 16 вже точно і не пам'ятаю. Дебютував у 2-й лізі у грі з Енергетиком (Бурштин), вийшовши на 20-ть хвилин на заміну. Тоді в Динамо-3 грали Худжамов, Оберемко, Воробей, Максимов. Тут я затримався недовго і Онищенко забрав мене в Динамо-2. Як зараз пам'ятаю, що тоді це сталося так швидко: середня школа, Динамо-3 і вже Динамо-2. У Динамо-2 я дебютував у 16 ​​років, замінивши Олександра Мелащенко у грі проти київського ЦСКА. Тоді в Динамо до молодих і перспективних гравців було особливе ставлення і в цьому віці я вже отримав власну трикімнатну квартиру в Києві, плюс трирічний контракт з клубом. Багато в чому це стало можливим завдяки моєму вдалому виступу на меморіалі Гранаткіна за юнацьку збірну, після якого мною зацікавився московський Спартак. Але Ігор Михайлович Суркіс вирішив залишити мене в Динамо.

Динамо

Головним тренером першої команди тоді був Йожеф Сабо, який досить швидко став підпускати мене до основи. Разом з Лисенком, Дедечко і Романчуком, я був заявлений на відбіркові матчі Ліги Чемпіонів. Але, на жаль, перед зборами я отримав травму (розтягнення задньої поверхні стегна) і на збори з першою командою я не поїхав. Відновлюючись після травми, почав грати за дубль, Динамо-2. Потім, коли я начебто вже і набрав колишню форму, Динамо залишив Сабо і прийшов Дем'яненко, якому потрібно було відразу давати результат і в такій ситуації молодим гравцям особливої ​​довіри з його боку не представлялося.

Металург (Запоріжжя)

Коли Динамо очолив Дем'яненко і стало зрозуміло, що ігрової практики у першій команді у мене не буде, надійшла пропозиція від В'ячеслава Грозного, який працював тоді в запорізькому Металурзі. Мене і Алієва віддали в оренду, з правом викупу. Грозний пообіцяв мені з часом дати шанс у першій команді. Все йшло нормально, за дубль я забив 8 голів, тренувався з основою і регулярно був у заявці на матч першої команди. Потім, коли закінчилася оренда, я для себе вирішив, що якщо Грозний залишиться в Запоріжжі, то залишуся і я, оскільки реально був шанс грати у Вищій лізі. Але Грозний пішов, а нова мітла, як відомо ... Я в повернувся в Київ, де грав рік за Динамо-2.

Металург (Лієпая)

Потім Буряк, який був селекціонером в Динамо, запропонував мені поїхати до Литви в команду Маріса Верпаковскіса. Я вирішив, що так буде краще, є шанс пограти в єврокубках. Там я пробув рік в оренді, зіграв за команду 22 матчі, 4 з яких в кубку УЄФА, де забив один гол. У чемпіонаті посіли друге місце, виграли кубок Прибалтики.

Арсенал (Київ)

Повернувся в Динамо я на психологічному підйомі, з думками, що тепер все буде нормально. Буряк сказав, що є пропозиція оренди від київського Арсеналу. Власником Арсеналу тоді тільки став Вадим Рабинович і я не став відмовлятися від такого шансу пограти в вишці. Але знову безглузда травма (розтягнення пахових зв'язок), за два тижні до старту чемпіонату. Арсенал виграв на старті пару ігор, в нападі забивав тоді Євген Селезньов, також був і Деметрадзе, праворуч грав Данішевський. Потрапити в основу в такій ситуації, після травми було важко. Я грав тільки за дубль, а в першій команді був лише на заміні. По закінченні оренди знову повернувся в Динамо, у дубль до Володимира Мунтяна, де грав в компанії з Рибкою, Хачереді, Ярмоленко, Лисенко, з якими ми виграли першої місце серед дублів.

Агенти і команди

Коли закінчився контракт з Динамо свою справу зробили агенти, яким я довірився, замість того, що б поговорити з Ігорем Суркісом про можливі варіанти в Динамо або оренди в іншому клубі. Агенти почали мене катати по різних командах: Карпати, Іллічівець та інші ... там не підійшов, там ще щось і так далі. Для психології гравця це не дуже добре. Так я опинився в Дністрі (Овідіополь), пограв там 2-3 місяці, після чого пішов. Поїхав до Азербайджану в Сімург, де знову мені все зіпсувала травма. Під час гри з Динамо (Тбілісі) на штучному полі пошкодив бічну зв'язку стегна і автоматом поїхав додому, бо травмований гравець нікому не потрібен, хоча повинен був залишатися в цій команді довше. В Україні потрібно було знову набирати форму, я був у вінницькій Ниві, де за 12 ігор тренер жодного разу не поставив мене в склад, потім виявився  у Прикарпатті, а після у чернігівській Десні. Потім, знову таки за свою довірливість, послухав агентів, які обіцяли відправити мене до Ізраїлю. Варіант для 25-річного футболіста непоганий, якби все було так, як вони обіцяли.

Кремінь

У Кременчуці я опинився, багато в чому завдяки моєму товаришеві Василю Климову, який умовив мене приїхати сюди. У мене були пропозиції від ФК Полтави і краматорського Авангарду, але я вирішив поїхати до Кременчука. Тут, після першого ж тренування Юрій Чумак запропонував мені залишитися. У Кремені взимку я отримав фізичні навантаження, яких давно не мав, що дозволило набрати практично оптимальну форму. Можна сказати, що я знову потрапив у свій струмінь, у мене стало багато чого виходити з моїх, так би мовити, кращих часів, чому я дуже радий. Також мені приємно грати в місті, в якому так люблять футбол і свою команду.

P.S.

Кремінь хороша команда, з хорошим тренером, але я збрешу, якщо скажу, що хочу затриматися тут надовго. Моя мрія знову повернутися в ту обойму, в якій я раніше був і все таки заграти, тепер уже в українській Прем'єр-Лізі. У Кремені мені дають грати і я буду робити все, що б допомогти команді домогтися виконання поставлених перед нею завдань. Також я буду намагатися своєю грою якнайкраще нагадати про себе і, рано чи пізно, я впевнений, мені дадуть шанс спробувати свої сили, наприклад в Ворсклі.

Джерело: ФК Кремінь