Богдан Семенець: "Хотілося б спробувати свої сили в більш іменитому клубі"
Свого часу вихованець бережанського футболу був списаний з тернопільської Ниви за профнепридатність. Однак пройшов час, і тепер тренери Ниви, очевидно, кусають лікті, адже Богдан у складі ФК Тернопіль із 15 забитими голами став кращим бомбардиром Другої ліги. Про футбольне становлення та змужніння Богдан Семенець розповів в ексклюзивному інтерв’ю для Номер один.
— Коли і де народився?
— Народився я в селі Котів Бережанського району. В батьків було три сини. Я — середущий. Ще є старший — Володимир, котрий теж подавав надії у футболі, а молодший брат Тарас навчається в педагогічному університеті і теж грає у футбол.
— Як складалося твоє становлення як футболіста?
— У футбол почав грати в школі під керівництвом тренера фізкультури Василя Федоровича Федоришина. Виступав на змаганнях між школами, потім — на призи клубу "Шкіряний м’яч". Василь Федорович, побачивши, очевидно, у мені непогані футбольні задатки, запропонував удосконалювати свою майстерність у бережанській ДЮСШ. Після 9 класу я стояв перед вибором. Особисто ректор Бережанського аграрного інституту Василь Павліський приїжджав додому і запрошував мене та старшого брата поступати у вуз та виступати за тамтешню футбольну команду. Але ми не пристали на цю пропозицію. Натомість батько Андрія Дубчака порекомендував тернопільський педліцей, де навчався його син. Головне, казав він, "покажи себе з кращого боку у двосторонці, забий два голи, і тебе візьмуть". Брат Володя перед самим набором зламав ключицю, я ж до Тернополя прибув без… спортивної форми. На щастя, тоді було два набори. Під час другого непогано себе зарекомендував, заробив пенальті, після якого було забито гол. Так з 2006 року я став навчатися в ліцеї (тепер ТНВК школа-ліцей №13 — авт.) у спеціалізованому футбольному класі, а після його закінчення вступив у педагогічний університет. Наразі закінчую 5-й курс, готую дипломну роботу.
— Ти дебютував у Другій лізі в 16 років…
— На той час Нивою керував Юрій Коваль. Тренером-селекціонером тієї команди був львів’янин Любомир Вовчук. Він мене побачив у поєдинку за ФК Зборів-Педліцей і порекомендував Юрію Григоровичу взяти до себе в команду. Під керівництвом Юрія Коваля я, будучи 11-класником, спочатку виходив на заміни (сперечався за право грати з місцевими вихованцями Романом Мельником та Назаром Лопушняком — авт.), а потім грав в основі.
— За Ниву молодий Семенець зумів навіть двічі відзначитися…
— Обидва голи забив у Тернополі. Перший — вінницькій Ниві. Була тоді мокра погода. Обігрався з кимось із партнерів у центрі поля і з кола штрафного завдав потужного, а головне — точного удару. У сітці була дірка, і м’яч вилетів за ворота. Пригадую, тоді коуч Ю. Коваль, посміхаючись, сказав: "Тобі, Богдане, виставлять рахунок за порвану сітку!". Другий гол забив хмельницькому Динамо в останньому турі чемпіонату. Вирішувалося, буде Нива другою чи третьою. За рахунку (1:1) я вийшов на заміну. В одному з епізодів хмельничани невдало винесли м’яча від власних воріт, якого я підхопив і, не зближуючись, з кута штрафного майданчика завдав удару. М’яч від штанги залетів у ворота. Цей гол приніс Ниві перемогу.
— Чи не важко було працювати з досвідченим наставником Юрієм Ковалем?
— Для мене, хлопця з села, який нічого не бачив, нічого не знав, було важко адаптуватися до тренувань професійного тренера. Але загалом вважаю Юрія Григоровича кваліфікованим тренером, який багато дав мені у професійному рості.
— За яких обставин залишив Ниву?
— Тоді нашим завданням був вихід у Першу лігу. Після того, як команда не виконала його, Коваля звільнили. Прийшов Віктор Ряшко, змінилась політика в команді. Разом з ним прийшли нові гравці, і мене, як "молодого", звільнили. Тоді я повернувся у ФК Тернопіль.
— У муніципальній команді одразу не став основним і пішов на пониження у… Бережани.
— У 18 років я не потрапляв до основного складу ФК Тернопіль. Сидів на лавці, бо були сильніші футболісти: Ціх, Чорний, Клекот, Дубчак, Годований, Козелко тощо. У ті роки мені потрібно було набиратися досвіду, граючи ігри, і щоб я не засиджувався, мене віддали в рідні мені Бережани, де я виступав в основному складі, чимало забивав. Провівши там другу половину чемпіонату, я повернувся в Тернопіль більш досвідченим. І вже фактично з 2010 року став його основним гравцем.
— Щойно завершився дебютний для ФК Тернопіль сезон у Другій лізі. Яким він видався для тебе?
— Почали чемпіонат вкрай невдало. Після двох стартових поразок — (0:3) у Черкасах (Славутич) і (0:2) в Тернополі (Єдність) — навіть розглядався варіант, якщо команда програє в Стрию, вона може знятися зі змагань. Фарт був на стороні ФК Тернопіль. Команда тоді подолала Скалу (2:0), і далі справи пішли на краще. Спершу було виконано головне завдання на сезон — потрапити до шістки кращих, у підсумку ж посіли досить високе як для дебютанта 4 місце у турнірній таблиці.
— За рахунок чого вдалося так гідно провести сезон, адже в команді не було "зіркових" гравців, зимою не вдалося виїхати на підготовчі збори?
— Найперше — за рахунок великого бажання. І це не лише моя думка. Навіть фанати Ниви у своїх коментарях писали: "Якби гравці Ниви мали таке бажання, як футболісти ФК Тернопіль, то команда до Першої ліги вийшла б з першого місця". До того ж не останню роль у професійному футболі відіграють фінанси. Так, у нашої команди ставки були не великі, натомість хорошими були преміальні.
— В останньому матчі сезону на твоєму рахунку покер. Партнери допомагали, щоб ти став кращим бомбардиром?
— Перед матчем в Овідіополі у трьох футболістів, у тому числі і в мене, було по 11 забитих голів. Один з них пропускав гру, відповідно відзначитися не міг. Єдиним моїм конкурентом був П. Кондратюк з Десни. У команді ми домовились, що коли буде нагода пробивати пенальті, то партнери довірять цю місію мені. І коли так сталося, то спершу я навіть відмовлявся це робити, позаяк Сергій Атласюк у попередньому матчі двічі був влучним з "точки". Однак партнери настояли. Як виявилось, у поєдинку з Реал Фармом мені довелось тричі пробивати пенальті. Під час виконання першого удару влучив у сітку воріт лише після добивання. Натомість у двох інших спробах був точним. А ще один раз вдалося відзначитися з гри.
— Ти став кращим бомбардиром ліги. Чи були команди і гравці, проти яких тобі було важко грати?
— Десна і Нива — це дві команди, воріт яких я не зміг вразити. Не випадково ці колективи підвищились у класі. Що ж до опонентів, то важко було сперечатися з оборонцями Миколою Лазориком (Нива) та Андрієм Федоренком (Десна).
— Свого часу тренер Ниви хотів бачити Семенця у своїй команді, чув, що запрошували тебе в київський Арсенал…
— На сьогоднішній день особисто до мене ніхто не звертався з подібними пропозиціями. Можливо, відповідні контакти були з керівництвом клубу, але мені про це нічого не відомо. Хоча зимою на мене виходили представники Кримтеплиці, але далі слів питання не посунулося. Звичайно, хотілося б спробувати свої сили в більш іменитому клубі, однак до лютого 2014 року я зв'язаний контрактом з ФК Тернопіль.
—У твоїй кар’єрі є бронза студентського чемпіонату Європи…
— За рік до того команда педагогічного університету наробила галасу в Європі, ставши чемпіоном континенту. В склад тієї команди мене не взяли, бо був ще замолодим. Натомість на наступний рік вже поїхав на першість. Щоправда, там основним гравцем не був, бо в атакувальній ланці виблискували Ігор Пердута та Ігор Мединський.
— Команда з педуніверситету вигравала та була в призах на "Європі", але впродовж довгих років не може здобути першості у всеукраїнській студлізі…
— Кілька років поспіль у фіналі поступаємось суперникам (здебільшого у серії пенальті) або, як цьогоріч, несподівано програємо чемпіонство в регулярному сезоні землякам з кременецького Буревісника. Важко знайти логічне пояснення цьому. І старші студенти не могли стати кращими в Україні, і нинішнє покоління наступає на ці ж граблі.
— Сьогодні ти входиш у число кандидатів до студентської збірної України, яка в липні гратиме в Казані (Росія) у всесвітній Універсіаді…
— Так сталося, що у мене на 13 липня заплановано весілля. Натомість у Казані футбольні змагання відбуватимуться з 5 по 17 липня. Наразі обговорюється можливість моєї участі в Універсіаді лише в групових змаганнях (до 10 липня). Остаточно ж буде визначено, поїду я чи ні на Універсіаду, під час останнього тренувального збору в Черкасах.
БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ
— На твою думку, який забитий тобою гол був найважливішим і найкрасивішим?
— Красивим видався гол, який я забив Скалі ударом "ножиці". А щодо важливості, то, мабуть, це був м'яч, забитий за ФК Тернопіль у Херсоні. За рахунку (1:1) в компенсований час вдалося відзначитись, тим самим команда перемогла (2:1).
— У футбольній кар'єрі завжди грав на вістрі атаки?
— У Ниві виступав на позиції лівого півзахисника. За ФК Тернопіль доводилось грати навіть правим захисником. Загалом же, найбільш комфортно грати у нападі.
— У ФК Тернопіль ти граєш разом зі своїм братом Тарасом…
— Так склалося, що я з братом поки що не грав разом у Другій лізі. Хоча певний час виступаємо разом у студентській лізі.
— Чи дошкуляли тобі травми?
— У 2012 році на фоні втоми (Друга і студентська ліги) під кінець року мав проблеми з пахом. Але пройшов курс уколів — і все минулося. А загалом серйозних травм не було.
— Не цураєшся грати за команду рідного села?
— Коли маю час, залюбки відгукуюсь на прохання односельчан з ФК Котів. Свого часу допоміг команді рідного села здобути першість району та виграти суперкубок.
БІОГРАФІЯ
Богдан Семенець
Народився — 27.11.1990 р.
Місце народження — с. Котів, Бережанського району.
Перший тренер — Василь Васильович Буняк.
Амплуа — нападник.
Виступав за команди — Інтер-гол (Бережани), ДЮСШ (Тернопіль), ФК Зборів-Педліцей (2008), Нива Тернопіль (2007/08), ФК «Бережани» (2009), ФК Тернопіль (2010/13), Шляховик Запитів, Львівська обл. (2012).
Досягнення — бронзовий призер чемпіонату Європи серед студентів (2010), чемпіон Тернопільської області (2010/11), володар кубка області (2010), володар Суперкубка області (2010/12), кращий бомбардир Другої ліги (2012/13, 15 голів), кращий бомбардир студентської ліги (2012/13, 13 м’ячів), кращий бомбардир чемпіонату області (2010, 11 м’ячів).
