Валентин Залізняк: "З кожною грою набираємо оберти"
Захисник "Ниви" розповів про перші кроки у футболі, досвід виступів у юному віці за "Інгулець" та "Арсенал", а також про те, чого хоче досягнути разом із тернопільською командою.
— Валентине, пригадай як відбулося твоє знайомство із футболом.
— З 6-ти років я розпочав заняття у тернопільській ДЮСШ. Сказав батькам, що хочу займатися футболом і вони відвели мене у секцію.
— Чи має хтось у сім'ї спортивний досвід?
— Мій тато щотижня для власного задоволення грає у футбол, але професійно спортом ніхто не займався.
— За тернопільську ДЮСШ у чемпіонаті дитячо-юнацької футбольної ліги України ти відіграв два сезони, після чого переїхав до Дніпра. Як це відбулося?
— У Дніпрі мав знайомих, які запропонували спробувати свої сили у місцевому УФК Дніпро (училище фізичної культури — прим.). Я вирішив спробувати, адже це був вищий рівень. От в один момент зібрав речі та поїхав на перегляд. Більше двох тижнів до мене придивлялися та врешті запропонували залишитися.
— Першою серйозною командою для тебе став "Інгулець-2". За яких обставин опинився там?
— Це був 2015-ий рік. Ми щойно стали випускниками УФК, а мій тренер запропонував поїхати у "Інгулець" на перегляд. Зі мною у Петрове поїхав також Джаба Фхакадзе. Тоді ще "Інгулець" виступав на аматорському рівні. Нас обох вирішили залишити. Там я відіграв близько року.
— Важко було молодому гравцю пробитися до основи тодішньго "Інгульця-2"?
— Тоді вже у команді грали досвідчені футболісти, мужики. Звичайно, на перших порах стати основним було майже нереально. Проте я регулярно виходив на заміну, старався доводити тренерському штабу свої здібності.
— Незабаром "Інгулець" перейшов у професійний футбол, але ти команду покинув. Чому?
— Почали приїздити багато нових футболістів, яких брали у команду фактично без перегляду. Були гравці з академії "Шахтаря" та інших провідних клубів. Відверто кажучи, й сам не мав бажання залишатися у Петровому. Тому поїхав на перегляд у київський "Арсенал".
— Якими були успіхи у столиці?
— Рік відіграв у чемпіонаті України U-19. Спочатку теж виходив лише на заміни. Але згодом довів своє місце у основі. По завершенні контракту, покинув "Арсенал".
— Варіантів залишитися не було?
— У U-19 я уже не підходив по віку. І лише згодом до регламенту внесли зміни, згідно із якими три гравці 98 року народження все ж мали право виступати у чемпіонаті. Але повертатися уже було пізно.
— Попередній сезон ти провів вдома, виступаючи у команді ДЮСШ Тернопіль у Першій лізі U-19. Певний час був і капітаном команди. Як оціниш цей період?
— У команді було чимало нюансів, пов'язаних із тренерським штабом. Проте я не шкодую, що рік провів у команді. Я мав ігрову практику, регулярно тренувався. Та й інших варіантів фактично не було. Якби їх мав, то, можливо, і не перейшов би у ДЮСШ.
— Минулого літа ти уже перебував на перегляді у "Ниві". Чому не підійшов тодішньому наставнику Сергію Задорожному?
— Довший час я виступав на позиції правого захисника. А Сергій Задорожний хотів бачити мене у центрі півзахисту. У контрольних іграх на новій позиції я трохи розгубився і не показував того рівня, який був потрібен команді. Тренер пропонував мені залишитися у команді і просто тренуватися, з перспективою потім підписати контракт. Проте для себе вирішив, що просто тренуватися без ігрової практики не те, що мені було потрібно на той час.
— Останнім часом побутує думка, що ефекту від молодіжних чемпіонатів фактично немає. Граючи з однолітками, футболісти не прогресують, як, скажімо, перебуваючи у дорослих командах. Що ти думаєш з цього приводу?
— Завжди краще тренуватися зі старшими футболістами і, відповідно, сильнішими. Тоді і росте твій рівень. Якщо лише тренуватися з молодшими, то прогресу не буде.
— Розкажи як відбувалася твоя друга спроба закріпитись у "Ниві"?
— Директор клубу Дмитро Андрієшин регулярно відвідував наші ігри у чемпіонаті U-19, запрошував на перегляд у "Ниву". Після останньої гри сезону я сам йому зателефонував і наступного дня уже тренувався з командою. І фактично з цього розпочався мій перегляд, я пройшов з командою збори і, як наслідок, підписав контракт. Відбулася розмова із тренером, який сказав, щоб я тренувався, доводив своє місце в стартовому складі.
— Цього разу позиція на полі для тебе більш звична — тренери бачать тебе саме на фланзі.
— Так, мені довподоби грати флангового оборонця. Спочатку мене пробували і на фланзі півзахисту. Але позиція правого або лівого захисника для мене є найбільш оптимальною.
— В основі ти дебютував у виїзному матчі проти "Поділля". А за тиждень вимушено заміняв Андрія Герта на лівому фланзі оборони. Відчував мандраж перед виходом на поле у Тернополі?
— Звичайно, перша домашня гра в основі. Потрібно було доводити, що я не дарма отримав цей шанс. Мандраж минув, коли віддав перший точний пас.
— Старт "Ниви" у новому сезоні не можна назвати вдалим. З чим пов'язуєш невиразний початок?
— Мабуть, нам не вистачило часу, щоб зігратися. Все таки новий тренер, нові гравці. Зараз уже набагато краще розуміємо одне одного. З кожною грою набираємо оберти. Вдалося двічі перемогти. Сподіваюся, що у подальшому ми не будемо зупинятися.
— "Нива" уже зіграла з більшістю суперників у чемпіонаті. На твою думку, є фаворити у групі А?
— Явних лідерів наразі немає. Всі команди практично рівні. І якщо дивитися у турнірну таблицю, то кожна з десяти команд має шанс вийти у Першу лігу.
— Що тобі відомо про наступного суперника — "Полісся"?
— Хороша команда, яка має у складі досвідчених футболістів. Проте ми можемо їх перемогти, тим паче за підтримки наших уболівальників.
— Які цілі ставиш перед собою у "Ниві"?
— Прогресувати, ставати сильнішим і з "Нивою" вийти у Першу лігу.
