Сергій Задорожний: "У "Ниві" є хороші футболісти з якими можна працювати на професійному рівні"
Новий головний тренер футбольного клубу "Нива" Тернопіль розповів про перші враження роботи із командою.
— Сергію Михайловичу, дев'ять років тому ви виступали у Тернополі як футболіст "Ниви". Які спогади залишились про той період кар'єри?
— Спогади у мене лише позитивні. Я провів у Тернополі хороший рік, тоді підібралася сильна команда і тренерський штаб. Саме тоді я вперше познайомився зі Степаном Рубаєм, якого запам'ятав як відповідальну та порядну людину. Забігаючи наперед скажу, що знайомство із ним зіграло чималу роль у тому, що я прийняв рішення очолити "Ниву" тепер. Загалом враження від міста Тернопіль та від місцевих вболівальників — приємні. Навіть сьогодні, коли клуб виступає на аматорському рівні, вболівальників навіть більше, ніж у ФК "Тернопіль", який виступає в Першій лізі. Я побував на останній грі проти "Агробізнеса" і був приємно вражений, як команду підтримують.
— Від моменту відставки попереднього тренера та вашого призначення пройшло небагато часу. Можна зробити висновок, що ви не довго думали над пропозицією "Ниви"…
— Так і було. Я вже говорив, що добре знаю Степана Рубая. А також давно знайомий зі спортивним директором клубу Саміром Гасановим, якому дуже довіряю. Самір Назімович мене запросив сюди, я провів переговори з керівництвом клубу і ми вирішили розпочати спільну роботу. Знаю, що мені буде не легко на початку, але в найближчій перспективі "Нива" матиме власну базу, футбольні поля і для розвитку клубу це найголовніше.
— Після роботи у дніпродзержинській "Сталі" у сезоні 2009/10 ви не тренували. З чим це пов'язано?
— Я перейшов на роботу футбольного агента. Доля тренера така, що можна довго чекати на пропозицію від якогось клубу. А відходити взагалі від футболу надовго не можна, бо потім повернутись важко. Увесь цей період допомагав футболістам працевлаштовуватися. Перебуваючи постійно на базі "Дніпра", пильно слідкував за роботою Хуанде Рамоса, потім Мирона Маркевича. Зараз клуб очолює мій товариш Дмитро Михайленко. Весь процес становлення тієї команди мені довелося спостерігати на власні очі.
— Ви були на стадіоні під час останньої гри "Ниви" у чемпіонаті, а сьогодні уже провели тренування. Поділіться першими враженнями від побаченого.
— Відносно гри, то те що я побачив у виконанні футболістів "Ниви" — непогано. Тим паче, що протистояли лідеру чемпіонату. В "Агробізнеса" і футболісти більш досвідчені. У нас в заявці — переважно молодь. Вважаю, що "Нива" дала справжній бій "Агробізнесу" і на полі не було різниці між першою та дев'ятою командою. Мені сподобалося відношення наших футболістів до цієї гри.
— Чи знайомі ви загалом із рівнем аматорського чемпіонату України?
— Практично ні, але вважаю, що особливої різниці між чемпіонатом області, аматорським чемпіонатом та Другою лігою немає.
— Після невдалого старту у другому колі, шанси "Ниви" на попадання у четвірку суттєво зменшилися. Чи бачите ви потенціал у команди, що дозволить показати максимальний результат у всіх матчах до завершення сезону?
— Дійсно, положення команди у таблиці дуже важке. Я бачу, що у "Ниві" є хороші і перспективні футболісти з якими можна продовжувати працювати на професійному рівні. І ми будемо це робити. Звичайно, що для Другої ліги нам будуть потрібні кілька новачків — без цього не обійдеться.
— Футболістом ви виступали на позиції захисника. Чи може це означати, що акцент буде робитись саме на захисному футболі?
— Хоч я і захисник, але мені імпонує атакувальний футбол. Як кажуть, кращий захист — це напад. Я хочу щоб наша команда атакувала, накривала суперника на їхній частині поля, а не відсиджувалася позаду.
— Гра якої сучасної команди вам імпонує?
— Зараз мені дуже подобається гра "Наполі". Подобається робота головного тренера Мауріціо Саррі. У нього дуже хороший підбір футболістів.
— Знаю, що раніше ви виступали у складі ветеранської команди "Дніпра". Досі ще виходите на поле?
— Так. І ось цієї неділі я мав грати за "Дніпро" проти ветеранів запорізького "Металурга", але у зв'язку із роботою в "Ниві" зіграти не вдасться. Надіюсь, це на щастя.
