Олександр Воробей: "Пройти школу Кварцяного — це великий досвід для мене!"
Воротар ФК Тернопіль Олександр Воробей став одним з героїв матчу з Черкаським Дніпром. Молодий 21-річний голкіпер на прохання клубної прес-служби розповів про перипетії поєдинку та познайомив з кількома штрихами своє футбольної біографії.
— Олександре, в матчі з Черкаським Дніпром ти продемонтурвав надійну гру і більшість фахівців відначили тебе кращим гравцем поєдинку. За рахунок яких якостей вдалося відбити кілька доволі складних ударів суперника?
— В першу чергу хотів би відзначити всю команду, яка показала характер! Кращим? Можливо й так, але повторюсь, нічия — це заслуга всієї команди і тренерського штабу! Я просто виходжу на футбольне поле і роблю свою роботу. На те він і воротар, щоб виручати команду, кольори якої захищає!
— Як вважаєш, чи можна було завадити взяттю воріт Олександром Ковпаком?
— Ну, як кажуть, шанси є завжди, навіть коли їх немає. Тому, вважаю, що можна було й завадити взяттю воріт. Але Олександр досвідчений футболіст і розібрався він по-гросмейстерськи, у випадку з голом, напевно, без шансів для мене.
— Ти до Тернополя прийшов посеред сезону. Чи не важко було одразу знайти спільну мову з партнерами?
— Колектив мене сприйняв дуже добре, на полі всі як одна сім'я, тому легко вливатись в такі колективи. Дякую хлопцям за це!
— Чи комфортно себе почуваєш на останньому рубежі, коли оборону ФК Тернопіль цементує капітан команди Ігор Курило?
— Так, Ігор сильний футболіст і лідер команди. Коли є такий захисник, то спокійніше себе почуваєш!
— Сашко, для тернопільських вболівальників футболу ти людина нова, розкажи трішки про себе?
— Народився в місті Сокаль Львівської області 14 червня 1995 року. Практично з дитинства почав займатись футболом, у який мене привів батько. Мій тато в свій час також грав футбол, тому вже з дитячих років ганяв з ним м'яча. Потім почав займатися в Сокальській спортивній школі. Першим тренером був Роман Володимирович Гайдук. На дитячо-юнацькому рівні в мене все виходило дуже добре і в 7-му класі я перейшов до спортивної школи BRW-ВіК з Володимиро-Волинського. Там дуже хороші спеціалісти і я почав суттєво прогресувати. Навіть отримав виклик до лав збірної України свого віку. Хочу подякувати тренерам — першому тренеру з воротарями Вадиму Віталійовичу Носко і Віктору Олександровичу Сквирі. Як Ви правильно підмітили, я прийшов до ФК Тернопіль посеред сезону, тому форму підтримував саме у Володимиро-Волинському, за що дуже вдячний цим людям!
— Як потрапив до структури луцької Волині?
— Після закінчення школи мене запросили в ФК Волинь.
— Чи доводилося спілкуватися з Віталієм Кварцяним, у якого, як кажуть, доволі не простий характер?
— З головним тренером лучан Віталієм Володимировичем Кварцяним особисто спілкувався і не раз. Він відкрита людина, мені здається навіть любить коли з ним говорять футболісти, щось їм підкаже, дасть пораду. Пройти школу Кварцяного — це великий досвід для мене!
— Чому залишив луцьку команду?
— Ну, як Ви знаєте, не завжди футболісти грають вічно в одному клубі. Тому за обопільною згодою вирішили розірвати контракт, потиснувши один одному руки.
— Чи маєш у воротарському ремеслі кумира?
— Як такого, кумира не маю, подобається гра Джанлуїджі Буффона, Давида де Хеа, Мануеля Ноєра.
— Олександре, ти вже більше місця в Тернополі, що скажеш про нове для тебе місто та місцевих вболівальників?
— Тернопіль — гарне і приємне місто. Вболівальникам велике спасибі, адже вони на кожній грі нас підтримують і підганяють уперед. А ми в свою чергу будемо намагатись їх і надалі тішити своєю грою і позитивним результатом!
