Тарас Дурай: "Бажання повернутися у Білорусь було завжди"

Тернопільський футболіст, який перебрався до Білорусі, розповів про своє життя закордоном та дебют у новому клубі — гродненському Немані.

— З якими почуттями приїхав в Бобруйськ? Наскільки пам'ятаю це твій перший закордонний досвід в кар'єрі.

— Так все вірно. Бобруйськ — це мій перший закордонний досвід. Приємні спогади, приємні емоції, хороша погода ... У мене гарний настрій.

— Поки їхали, може бути, ти щось нове встиг розгледіти через скло автобуса?

— Намагався пильно вдивлятися, але аж надто швидко їхав автобус. Начебто все так і було, може бути трохи краще стало. Бобруйчани люблять своє місто, тому гірше бути не може. Коли виступав за Белшину жив в цьому ж готелі, що і сьогодні, тільки на сьомому поверсі.

— У своєму першому матчі за місцевий клуб ти забив гол зі штрафного. Пам'ятаєш, як це було, і кому ти забивав?

— Якщо не помиляюся, гол забив в самому кінці зустрічі. Вирішив пробити і вийшло вдало. Тільки вже не згадаю, кому так "пощастило".

— Це був мінський Партизан. В які ворота забив?

— Якщо дивитися з головної трибуни, то в ліві.

— Щасливі для тебе?

— Хотілося б. Хоча я не відмовився б забити і в праві. Але найголовніше, щоб завтра Неман здобув першу перемогу. Ми всі її зачекалися.

— Граючи за нас, ти в першому матчі, як здалося, теж забив. Однак, суддя вирішив інакше. Що думаєш з цього приводу?

— Я завжди хочу допомогти команді, а якщо вийти ще й забити — взагалі чудово. Це був мій дебют за жовто-зелених, тому бажання сподобатися вболівальникам і принести користь команді — було просто величезним. Як на мене, то гол я все ж забив. За динамікою моменту можу сказати, що м'яч лінію перетнув. Рефері ж сказав, що він цього не побачив, хоча і знаходився поруч зі мною. Позиція ним була обрана вірна, тому він повинен був чітко розгледіти епізод. До бокового арбітра претензій немає. Йому закрив огляд голкіпер, і розібратися йому було там просто не реально. Хотілося порадувати наших уболівальників. Прикро, звичайно, будемо працювати.

— Дивлячись на відео твого виступу в матчах чемпіонату України, можна зробити висновок про добре поставлений дальній удар. Коли побачимо твій коронний потужний удар?

— Поки особливих можливостей і не було. Всі матчі проходять в щільній боротьбі, часу на підготовку удару практично немає. Все що я пробив сходу, або летіло повз, або реагував на ці удари воротар, або не зараховував суддя. Таких моментів було небагато. Просто якщо хтось із партнерів перебувати в кращому становищі, я краще віддам йому передачу.

— Якою ногою робиш це краще?

— Мені все одно. Однаково працюю і лівою, і правою ногою. Може трохи краще права, штрафні пробиваю цієї ногою.

— Читав, що футболом ти став захоплюватися завдяки твоєму братові. Він теж професійний футболіст?

— Вірно, я тягнувся за ним. Він грав на рівні першості області.

— Скажи, а на якій позиції ти себе краще відчуваєш, і в який футбол тобі подобається грати?

— На тій позиції, на якій я зараз граю, на позиції опорного півзахисника. Раніше я був захисником, а зараз ближче став півзахист. Два-три роки тому тренер спробував мене в центральній зоні, і з тих пір я там і граю. А подобається мені комбінаційний футбол. Кому приємно сидіти в глухому захисті і тільки відбиватися? Я люблю працювати з м'ячем, творити. Без м'яча дуже важко грати, і фізично, і психологічно. Звичайно, є такі ігри, що потрібно поле орати в обороні. Я не відмовляюся — треба стояти, значить, будемо стояти. Головне, щоб це приносило очки. Установка тренера — це головне, скажуть, значить, будемо працювати від оборони. Це теж футбол.

— Цей знаменитий епізод з Андрієм Шевченком. Ти там захисника грав?

— Вірно, центрального захисника, разом з Харрісоном Омоко.

— Тарас, як з'явився варіант з нашим клубом і як тебе зустрів колектив?

— Бажання повернутися в Білорусь було завжди. Після півроку оренди в Белшині я був не проти продовжити кар'єру в вашому чемпіонаті. Однак все якось не складалося. Нещодавно познайомився з агентом з Білорусі, який і запропонував спробувати свої сили в Гродно. Неман шукав якраз гравця в опорну зону. Я приїхав на два дні, взяв участь в грі і був запрошений. Колектив зустрів добре, мені все подобається: місто, команда, вболівальники.

— Гуляв по нашому місту вже?

— На жаль, був в місті тільки пару раз. Постійні тренування, переїзди і гри забирають практично весь час. Те, що бачив, мені сподобалося. Відчувається, що місто з історією.

Джерело: ФК Неман