Ігор Семенина: "До моєї гри придивляються чимало селекціонерів з клубів Прем'єр-ліги"

Корінний тернополянин, вихованець ДЮСШ з футболу та екс-гравець Ниви, а нині лідер МФК Миколаїв Ігор Семенина, люб’язно погодився відповісти на кілька запитань від журналістів Номер один.

— Ігорю, ти не так давно виступаєш у Миколаєві, але, схоже, вже став своїм для місцевих глядачів. Не дарма три місяці поспіль тебе місцеві фани визнають кращим футболістом команди.

— Вболівальники як під час особистих зустрічей, так і в соцмережах вітають мене, говорять, що я кращий у команді, що в Миколаєві давно не було такого кваліфікованого футболіста. Я нормально до цього ставлюся, зіркової хвороби у мене немає, але приємно, що моя гра подобається і приносить задоволення місцевим любителям футболу. Подвійно приємно, коли ця гра приносить очки до турнірної таблиці моєї нинішньої команди.

— А яке ставлення до тебе з боку керівництва клубу та партнерів по команді, адже ти західняк, яких, м’яко кажучи, недолюблюють на сході?

— Головне на футбольному полі — доводити свою профпридатність, і тоді до тебе буде відповідне ставлення. А раз я постійно виходжу в основному складі і, як на мене, показую непогану гру, відповідно знаходжу спільну мову як з футболістами та тренерами, так і з керівництвом клубу. Більше того, скажімо, оскільки в мене наприкінці року завершується контракт, у клубі пропонують його пролонгувати. Наразі свого підпису я ще не поставив, адже є кілька питань, найголовніше з яких: чи залишиться МФК Миколаїв у Першій лізі (розмова з Ігорем відбулася до перехідного матчу з краматорським Авангардом — авт.)?

— До Миколаєва ти перейшов взимку цього року й одразу в перших матчах почав забивати. Але потім була тривала безгольова серія… Чому так сталося?

— Навіть не знаю. Як у стартових трьох матчах, коли відзначився тричі, так і в наступних гольових моментів було чимало, але тоді забивав, а потім чи то приціл збився, чи просто не фартило, але забивати перестав. На щастя, в останньому матчі чемпіонату таки вдалося ще одного разу відзначитися. І що приємно, цей гол забив у ворота своєї колишньої команди Нафтовик з Охтирки.

— У миколаївській команді ти штатний виконавець стандартних положень?

— Кутові удари виконую з обох сторін, також якщо удар під ліву ногу, тренер довіряє мені пробивати і штрафні удари. Але поки голів після стандартів не забивав. Зокрема, всі забиті голи за Миколаїв відбулися після ударів з-за меж штрафного майданчика. Я зміщався з правого флангу атаки в центр і з центральної зони завдавав прицільних ударів.

— На твою думку, які найкращі ігрові якості має Ігор Семенина?

— Як говорять тренери, у мене хороші швидкісні дані (30 метрів пробігаю за 3,9 сек.), непогана техніка, добре поставлений удар, особливо з лівої ноги.

— А те, що ти невеликий як для футболіста на зріст, не заважає тобі грати, особливо під час повітряної боротьби на другому поверсі?

— Трохи більше росту не завадило б, адже почасти програю кремезним оборонцям повітря, але цю прогалину компенсую технікою і швидкістю.

— В одному з інтерв'ю твою гру високо оцінив відомий український наставник Анатолій Волобуєв, який, наскільки відомо, у свої команди підбирає зазвичай гренадерів…

— Я теж читав ці висловлювання пана Волобуєва. Приємно чути такі слова про себе від авторитетної у футболі людини, тим більше, що це були не просто висловлювання після якогось конкретного матчу, який я вдало провів. Коуч зробив аналіз моєї гри, оцінюючи виступи в різних клубах першої ліги.

— Ігорю, а чому ти так часто змінював клуби (за свою коротку футбольну кар'єру виступав у шести професійних клубах) і який з них тобі найбільше дав у плані професійного росту?

— Причини зміни клубів були різними. Скажімо, двічі переходив у більш сильніші команди, бо бачив, що вже переріс рівень свої тодішніх клубів. Натомість були випадки, і я не боюся про це говорити, що деякі команди були не моїми. А найбільше зростав як футболіст у Нафтовику, де довелося пограти і повчитися з досвідченими гравцями, багато з яких пройшли школу української Прем'єр-ліги.

— Останніх 10 років, відколи я слідкую за твоєю футбольною кар’єрою, ти завжди вважався перспективним молодим футболістом. Cьогодні тобі 23 роки, чи не пора з перспективного переходити на більш вищий рівень?

— Я теж так вважаю. Більше того, як повідомив міг агент, до моєї гри придивляються чимало селекціонерів з клубів Прем'єр-ліги, а два з них, за його словами, просять у літнє міжсезоння поїхати до них на перегляд. Мені приємно чути, що моєю персоною цікавляться команди елітного дивізіону, буду пробувати, а там як карта ляже. Зі своєї сторони зроблю все можливе, щоб закріпитися у команді Прем'єр-ліги.

— А чи допікали тобі травми?

— Практично немає футболіста, якого б оминули травми. Не став винятком і я. Виступаючи в Охтирці, отримав травму коліна, певний час лікувався. Відновившись, довелося шукати собі нову команду. Виник варіант з бурштинським Енергетиком, за який виступав півроку, допоки не перейшов до Миколаєва. У місті кораблів травми мене не допікають (стукає по дереву — авт.), грав у всіх матчах, чимало забивав, тому першу половину 2012 року можу собі записати в актив.

— Чи є в тебе команда-кумир і футболіст-кумир?

— Завжди подобалися швидкі технічні команди, як Барселона та Реал. Щодо гравців, то намагаюся рівнятись на гру швидкого та неординарного у прийнятті рішень барселонця Мессі.

— Граючи у Тернополі, тебе фанати кликали "Семом". А в Миколаєві у тебе з'явилося футбольне прізвище?

— Зі мною по футбольному життю йде прізвище "Сем", скорочена назва від мого справжнього прізвища Семенина. У всіх командах, де я виступав, мене саме так звали вболівальники і партнери по команді, не стали щось змінювати та вигадувати і в Миколаєві.