Олександр Ільющенков: "Коли з'явився варіант з Металістом — ні про що інше я більше не думав"

Голкіпер Металіста тернополянин Олександр Ілющенков в ексклюзивному інтерв'ю Sport Arena розповів про свій дебют в харківському клубі, а також згадав фатальний період у Молдові, де зіграв лише один матч.

У недільному матчі 18-го туру Прем'єр-ліги проти Говерли за Металіст дебютував голкіпер Олександр Ільющенков. Почин для воротаря вийшов невдалим, адже його команда в підсумку поступилася 0:1. Однак для самого Ілющенкова все склалося не так уже й погано: Олександр зробив кілька непоганих сейвів, а на початку другого тайму зміг парирувати 11-метровий у виконанні Михайла Сергійчука. Але крім цього Ільющенков зробив повернення в чемпіонат України, де останній раз грав за Карпати ще вересні 2014 року.

Після матчу з Говерлою нам вдалося поспілкуватися з Ільющенковим, який розповів про свій перехід в Металіст і повернення в Україну, а також "медичні пригоди" в Тирасполі.

— Саша, як враження від дебютного матчу з Говерлою? Чи сильно розчарувало мінімальна поразка?

— Дуже шкода, що програли, адже налаштовувалися тільки на перемогу. Дорога в Ужгород була для нас далекою і забрала багато сил. Однак ми вірили, що зможемо виграти і забрати три очки. Але, на жаль, зробити цього нам не вдалося.

— Що допомогло виграти дуель у Сергійчука під час пробиття ним пенальті?

— Якось так вийшло, що все склалося вдало. Ми з Мішею (Сергійчуком. — Прим. Авт.) раніше були в Карпатах, і я, в принципі, досить добре знаю його манеру пробиття пенальті. Вгадував або грав по м'ячу? Я навіть для себе не можу знайти відповідь на це питання (посміхається). Напевно, все-таки намагався "прочитати" удар. Приємно, що зміг до кінця зрозуміти задум Сергійчука та в результаті відбити м'яч.

— До цього коли в останній раз вдавалося відбивати 11-метровий?

— Дуже давно. Напевно, в останній раз, коли я ще я грав у Першій лізі за тернопільську Ниву. (В Ниві Ілющенков виступав більше шести років тому. Правда, 26 лютого цього року на зборі в Туреччині Ільющенков парирував пенальті в спарингу з німецьким Еттмансдорфом. — прим. авт.).

— Але особливої ​​симпатії до пенальті в свої ворота, звичайно ж, у тебе немає ...

— Любиш ти пенальті чи ні, а іноді такі моменти переживати доводитися. За своєю статистикою 11-метрових не стежу, тому не можу сказати, як часто мені б'ють пенальті і скільки разів я їх парирував.

— У першому весняному матчі Металіста проти Волині на останньому рубежі грав 19-річний Каневцев. Чи не було в тебе подиву через те, що тренери віддали перевагу не тобі?

— Ні. У мене ніяких образ не було і бути не могло, адже це вибір нашого тренера. Які можуть бути з мого боку розмови з даного питання? Яким би не було рішення наставника, завдання футболістів — працювати на тренуваннях і доводити своє право на місце в стартовому складі команди.

— У Металісті у воротарській лінії дуже непогана конкуренція — є вже згаданий нами Каневцев, а також досвідчений Горяїнов. Як ти себе почуваєш в такій компанії?

— У нас в клубі є не тільки я, Каневцеві Горяїнов. У "дублі" ще працюють Сергій Погорілий і Артур Денчук. Це також досвідчені воротарі, а значить, і з їх боку теж йде велика конкуренція. Це зайвий раз підтверджує мої слова про те, що на тренуваннях треба працювати з повною віддачею, не шкодуючи себе. Тільки щоденна копітка праця може дати свої результати. А голкіпери в Металісті завжди були і будуть відмінні.

— Як взагалі з'явився варіант продовження кар'єри в Металісті?

— Мені зателефонували з пропозицією приїхати на перегляд в Металіст. Я з радістю на нього відгукнувся і відразу ж прибув до тренувального табору команди.

— Чи зіграв якусь роль досвід роботи з Олександром Севідовим в Карпатах?

— Це треба запитати у самого Олександра Володимировича. Я можу сказати лише те, що відносини з тренером як були хорошими в Карпатах, так і залишаються такими ж в Харкові. Севідов — професіонал своєї справи.

— Попередній 2015 рік вийшов для тебе в професійному плані практично втраченим. Перебравшись в молдавський Тирасполь минулої зими, ти провів за команду лише одну гру, після чого довго лікувався ...

— Якщо чесно, то в минулому році було дуже непросто. Після зіткнення з партнером на одному з передігрових тренувань я отримав пошкодження. Спочатку травма здавалася несерйозною, я навіть взяв участь в півфінальному матчі Кубка Молдови. Однак потім стан погіршився, і я майже до кінця року вибув з ладу. А під завісу сезону Тирасполь був розформований, і довелося шукати собі нову команду.

Якийсь час я перебував в запорізькому Металургу. Але ще влітку було ясно, що команда дограє тільки до зимової паузи в чемпіонаті. А потім я захворів, і досить довго довелося лежати в лікарні. Як одужав, то вже в статусі вільного агента тренувався самостійно, щоб остаточно не розгубити фізичну форму. Ну, а після нового року з'явився варіант з Металістом.

— Коли займався відновленням після травми, отриманої в Тирасполі, в першу чергу було складно фізично або психологічно?

— І фізично, і психологічно. Я дуже довго не міг повноцінно тренуватися. Після невеликого періоду лікування спробував повернутися в тренувальний процес, але біль не йшла. Довелося знову дати паузу, проте ситуація не змінилася. В результаті проблема виявилася в іншому — лікарі своєчасно не зробили мені саме те УЗД, про який я їх просив. Лише після того, як я самостійно зробив потрібне УЗД, визначився правильний діагноз і лікування. Вийшло, що мені лікували зовсім не те, що потрібно.

— А як зараз твоє самопочуття?

— Все відмінно, нічого не болить і не турбує. На тренуваннях під час зборів працював зі 100% віддачею

— Якщо заглибитися в твою кар'єру, то нинішній прихід в Металіст — це вже твоя третя спроба пов'язати свою кар'єру з Харковом. Про дві попередні добре пам'ятаєш?

— Так, дуже добре пам'ятаю. Десь років п'ять тому я приїжджав на перегляд до дублюючого складу Металіста, який тоді перебував на зборі в Євпаторії. А трохи раніше я був на перегляді в Геліосі. Все йшло до підписання контракту з Сонячними, але несподівано з'явився варіант із сімферопольською Таврією, яка грала в Прем'єр-лізі. І я вирушив до Сімферополя. Але, на жаль, з кримчанами у мене так нічого і не вийшло.

— Чи не було боязні Харкова як нефартового для себе міста?

— Ні, абсолютно. Я вірив в себе і свої сили, тому просто відгукнувся на пропозицію від Металіста.

— Чи не розглядав варіант продовження кар'єри за кордоном? Скажімо, в тій же Молдові або, наприклад, у сусідній Білорусі ...

— Я розглядав будь-які варіанти. Але коли з'явився варіант з Металістом, то вже ні про що інше я більше не думав. Це трансфер став для мене пріоритетним. Уклавши контракт з Металістом, я залишився вдома, в Україні, а кар'єру продовжую в рідній українській Прем'єр-лізі.