Про нас
увійти | реєстрація

Олег Ящук: "Шахтар"? Ні, я за "Андерлехт"

категорія: Футбол | дата: 05 03 2016 | переглядів: 725
Олег Ящук:

Український екс-форвард бельгійських "Андерлехта", "Серкль Брюгге" і "Вестерло" засмучений крахом нашого футболу і не проти допомогти українській армії. Про це і не тільки він розповів для "Футбол 24".

Олег Ящук – без перебільшення – легенда бельгійського футболу. Яскраво розпочавши кар’єру у тернопільській "Ниві", він зазнав важкої травми. На допомогу, наче в кіно, прийшов брюссельський "Андерлехт", який, усвідомлюючи рівень таланту Ящука, ризикнув і взяв на себе лікування форварда. А той, одужавши, відплатив бельгійському гранду голами і десятьма роками вірної служби.

В Олега – дружина-бельгійка, двоє доньок, які ходять у бельгійську школу, і батьки, які переїхали на постійне місце проживання до сина. Він вже два десятки років мешкає поза Україною. Тим не менше, в розмові Ящук неодноразово підкреслює: "Я – українець".

"Шахтар" - фаворит"

- Олеже, жереб Ліги Європи звів "Андерлехт" із "Шахтарем". За кого вболіватимете?

- Думаю, що буду вболівати за "Андерлехт". Все-таки я тут пограв дуже багато років, та й продовжую працювати у структурі клубу. Тож у цій ситуації підтримаю "Андерлехт", хоча в інших випадках завжди вболіваю за українські команди.

- Хто – фаворит?

- Фаворит, безумовно, "Шахтар".

- Які настрої у таборі "Андерлехта"? Чи побоюються бельгійці українського віце-чемпіона?

- Тут визнають, що жереб – нелегкий. В "Андерлехті" це розуміють усі. Але разом з тим є розуміння, що у цій фазі турніру легких суперників вже немає.

- Чим сильний "Андерлехт"?

- "Андерлехт" - це така команда, від якої всього можна чекати. Наприклад, після перемоги над "Олімпіакосом" була поразка у чемпіонаті від "Васланда-Беверена", який бореться за виживання. Непередбачуваність "Андерлехта" може трохи спантеличити і ввести в оману.

- У чемпіонаті команда посідає лише третю сходинку – після "Брюгге" і "Гента"…

- Я думаю, якщо зараз "Андерлехт" не зможе піднятися вище, то є ще стадія плей-офф. А там – лотерея. Словом, для "Андерлехта" вся боротьба за титул ще попереду.

- У "Шахтарі" своєю грою виділяється Віктор Коваленко. Чи була у вас нагода оцінити його талант?

- Останнім часом не мав можливості переглянути матчі "Шахтаря" із участю Коваленка – був заклопотаний. Тому не стану його характеризувати. Але якщо всі ним захоплюються, то, отже, справді талановитий футболіст.

- Періодично у "Шахтарі" декларується намір пробитися у фінал Ліги Європи і здобути другий за престижністю єврокубок. Чи під силу це донеччанам?

- Ви знаєте, вам видніше. Знову ж таки повторюсь: останнім часом я "Шахтар" не бачив. Але якщо порівнювати за іменами, то помітно, що команда дуже змінилася. Хоча й втрати провідних гравців на результатах "Шахтаря" не дуже позначаються.

Чому Бельгія краща за Росію

- Зараз ви працюєте в академії "Андерлехта". Чим вам імпонує ваша робота?

- Насамперед тим, що це дає мені змогу залишатися у футболі. Хоча між ігровою і тренерською кар’єрою – велика різниця. Робота наставника потребує неймовірної кількості часу.

- Яких футболістів ви вже встигли випустити для дорослих команд?

- Поки що немає ким хвалитися. Я працюю лише другий рік, мої вихованці надто юні.

- У чому полягає кардинальна відмінність бельгійської системи підготовки молодих футболістів від того, що є в Україні?

- Я, на жаль, не знаю, як зараз працюють в Україні. У Бельгії ж величезна увага клубів приділяється саме вихованню молоді. У тому ж "Андерлехті", наприклад. Діти, віком до 13 років, мають 4 тренування на тиждень. Плюс – багато хто з них відвідує ще три тренування під час навчання у школі. Між уроками їх відпускають на годину, і вони наполегливо працюють. Якщо порахувати кількість годин, то як для такого віку, діти тренуються дуже багато. Ну і варто додати, що на здобутті кубків у бельгійському дитячому футболі ніхто не робить акцент. Головне – виховати хорошого футболіста, а тоді вже можна дивитися на результат.

- Як у бельгійської дітвори із здоров’ям? Тому що українські тренери часто нарікають: теперішнє покоління значно хворобливіше, ніж попередні.

- Тьху-тьху-тьху, нічого такого я не помічав. Зі здоров’ям проблем немає. От менталітет – відрізняється. Теперішні діти ще не почали грати, а вже думають, що вони – зірки, все вміють і стали великими футболістами (Усміхається).

- Бачимо, що і Маліновський, і Болбат достатньо комфортно почуваються у чемпіонаті Бельгії. Раніше тут регулярну ігрову практику мав голкіпер Ігор Березовський. Тож, можливо, замість того, щоб їхати у Росію і отримувати тавро "зрадника", краще пропонувати себе на бельгійському ринку?

- Я думаю, що в такому випадку хлопці нічого не втрачають. Тим паче, вони опиняться у серці Європи, перебуватимуть на виду. Адже дуже і дуже багато країн слідкують за чемпіонатом Бельгії, шукаючи собі тут підсилення. Бельгія – дуже добре вікно для подальшого розвитку кар’єри.

- Чи допомагали ви Маліновському і Болбату адаптуватися у новому середовищі?

- Поки що не мав такої можливості. Але ними дуже добре опікується Сергій Серебренников. На щастя, хлопцям є кому допомогти.

- Ви маєте можливість тренувати не лише дітлахів, а й дорослі команди. Є таке бажання?

- Знаєте, поки що продовжуватиму працювати з дітьми. Не хочу забігати наперед, тому як буде в майбутньому – побачимо. Не все так просто. Я наразі займаюся своїми дітьми, вожу їх до школи, а робота – неподалік від дому. Поки доньки навчаються, мене такий варіант влаштовує найбільше.

- В Україну поїхали б тренувати?

- А що я знаю? (Усміхається) Таке запитання… Станом на зараз, поки діти в школі, я таких завдань перед собою не ставлю. А далі – хтозна. Якщо будуть якісь пропозиції – тоді вже думатиму.

"Тут і так все зрозуміло – війна йде"

- Чи стає у вас волосся дибки від того, що ви бачите в Україні? Тут щомісяця якийсь клуб зникає, на матчі ніхто не ходить. Словом, все повернулося у 1992-й з тим лише винятком, що тоді хоча б команд було багато…

- А що тут дивуватися? Ви ж бачите, що робиться в країні. Немає в цьому нічого дивного. Як в таких умовах футбол може нормально почуватися? (Після паузи) Навіть не віриться.

- У Бельгії ви мешкаєте рівно 20 років. Термін це чималий. На скільки відсотків почуваєтеся бельгійцем?

- Я себе завжди почуваю лише українцем. Я ж народився і виріс в Україні. Просто Бельгія стала для мене другим домом.

- Коли попереднього разу були на Батьківщині?

- Уф! В Україну мені вдавалося приїжджати кожного року. Але коли закінчив ігрову кар’єру і став тренером, то все ускладнилося. Минулого року мені вже не вдалося приїхати на Тернопільщину. Півтора року не приїжджав. А у мене там сестра, родичі по татові…

- За співвітчизників, які за стільки років так і не зуміли увійти до Євросоюзу, вам прикро?

- Будемо сподіватися, що скоро це таки відбудеться.

- Новини про події в Україні переглядаєте часто?

- Регулярно не вдається, але деколи дивлюся. Заходжу в інтернет і читаю.

- Іноді європейськими містами прокочуються акції на підтримку України, організовані нашою діаспорою. Можливо, ви долучалися до них?

- На жаль, ні. Про акції чув раніше, але кожного разу не вдавалося на них потрапити. Це було просто нереально – робота поглинула увесь час. Надходили дзвінки, але не міг на них відповісти. До речі, у Брюсселі українців вистачає.

- Маркевич, Зозуля, Ярмоленко, Ребров… Можна довго перелічувати людей футболу, які в той чи інший спосіб доклалися до підтримки української армії. Можливо, у вас також виникала ідея допомогти?

- Такі думки були, і неодноразово. Але наразі не маю ким передати в Україну хоч якусь допомогу.

- Чи розуміють корінні бельгійці, що на Донбасі відбувається насправді?

- Достеменно не знаю, але переконаний, що розуміють. Тут і так все зрозуміло – війна йде.

- Ну, Росії вигідно, щоб у Європі вважали ці події громадянською війною.

- Ну як свої воюватимуть із своїми? Це ненормально.

"І щук ловили, і лящів"

- Які успіхи роблять ваші доньки у тенісі?

- Нівроку, на їх рівні успіхи – нормальні. Але майбутнє із тенісом пов’язувати не будуть. Інша справа – якби одразу, в дитинстві вдалося розгледіти їх талант. Зараз грають більше у своє задоволення.

- Чи добре розуміють українську мову і розмовляють нею?

- Уф! Розуміти – розуміють. А от розмовляти їм – важкувато.

- Із Серебренниковим продовжуєте рибалити?

- О-о-о! Риболовля – то наша ностальгія. Скільки разів із Сергієм спілкувалися, ніяк не можемо знайти часу, щоб знову вибратися на природу. Я вже й не пригадаю, коли ми рибалили попереднього разу. Сподіваюся, цьогоріч таки вирвемося. Свого часу і щук ловили, і лящів.

- Ностальгію за Україною відчуваєте?

- А як її не відчувати? В Україні залишилося дуже багато друзів. Як би то не було – завжди тягне додому. З радістю приїхав би, тільки дай трохи часу.

- Євро-2016 пройде практично на сусідній вулиці із вашим домом. Чи плануєте підтримати збірну України?

- Наперед планувати не люблю. Скажеш щось, а воно потім виходить навпаки. Якщо все буде нормально, якщо я буду тут і буде можливість, то обов’язково поїду підтримати. Якщо ж ні – вболіватиму перед телевізором. На перегляд матчів рідної збірної завжди намагаюся знайти час. Мій прогноз для команди Фоменка? Буде сюрприз! Ми завжди чекаємо приємних сюрпризів. Група нам випала нелегка, але якщо вже ми потрапили на Євро, то потрібно добре виступити.

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook
Нива Тернопіль
Коментарі
Гість не може залишати коментарі  Залогінитись   Зараєструватись