Збаразькі борці забрали з Варшави "золото"
Юні спортсмени із збаразького борцівського клубу "Чемпіон" (тренери Петро та Євген Королі) нещодавно повернулись з Німеччини та Польщі, де вони взяли участь у престижних змаганнях, набрались досвіду та продемонстрували зарубіжним друзям свою майстерність.
Змаганням у німецькому місті Люккенвальде передувало тижневе тренування збаражан із росіянами та спортсменами з місцевого клубу "Люккенвальде", який готує майбутніх олімпійців. Тож хлопці мали нагоду пройти додатковий вишкіл перед цим Міжнародним турніром з вільної боротьби із назвою "Ніколаус турнір", присвяченим Дню Святого Миколая, який відзначають у Німеччині 6 грудня. На змагання з’їхалось 190 учасників із міст Росії, Латвії, Польщі, Угорщини, Німеччини та українського Збаража. В результаті непростих поєдинків наші чемпіонівці здобули п’ять призових місць.
Першість у ваговій категорії 31 кг виборов Андрій Ткач. Другу сходинку п’єдесталу пошани підкорив Олександр Михальський, який виступав у ваговій категорії 76 кг. Бронзові медалі у своїх вагових категоріях здобули Олег Павлишин (категорія 34 кг), Олександр Бебко (категорія 38 кг), Володимир Михайловський (категорія 58 кг). Четверте місце посів Роман Михайловський у категорії 63 кг.
Окрім насиченої спортивної програми юні спортсмени мали цікаві екскурсії визначними місцями Берліна.
А 6-8 грудня збаразькі борці випробовували свої сили у 13-ому Міжнародному турнірі ім..Станіслава Реда з вільної боротьби, який відбувся у столиці Польщі-Варшаві. Понад 100 учасників змагань з Білорусі, Польщі, Литви та України приймав організатор турніру клуб "Гвардія".
Збаразькі чемпіонівці привезли додому з Варшави три "золота":
У категорії 30 кг чемпіоном став Віталій Адамович, у категорії 33 кг — Андрій Ткач, Олег Павлишин переміг у категорії 36 кг. Як відзначив президент клубу "Чемпіон" і тренер хлопців Петро Король, найкраще поки що вдається виступати Андрію Ткачу, який не програв жодного поєдинку, демонструє силу волі і те, що його намір стати олімпійським чемпіоном є серйозним і він все робить для того, щоб насправді добитись своєї великої мети.
Від змагань та відвідин зарубіжних країн юні спортсмени отримали чимало незабутніх вражень, з якими охоче поділились.
— Мене одразу здивувало, наскільки у Німеччині гарні дороги, — каже одинадцятирічний володар 12-ти медалей Олег Павлишин, — там набагато чистіше, ніж у нас, і товари якісніші. А люди там виглядають добрі, нема ні агресивних, ні п’яниць, усі задоволені. Загалом, культура зовсім інша, ніж у нас. Я хотів би, щоб і в нас так було, щоб люди навчились, як треба поводитись. Мені дуже сподобались екскурсії, уважно слухав все, що нам розповідали. Наяву побачив місця, про які чув з історії. Уже трохи навчився розмовляти німецькою мовою, розумію польську. А ще раніше ми були в Празі, яка мене зачарувала замками-церквами. Подорожувати, звичайно, дуже цікаво.
— Мені дуже подобається за границею, − зізнався п’ятикласник Андрій Ткач, — але в Україні мені все одно краще. Тут батьки, друзі, тренери наші, все рідне, близьке. Звичайно, у Берліні ми бачили цікаві визначні місця, пов’язані з великою історією, музей, пам’ятники, Бранденбурзькі ворота, уламки Берлінської стіни, побували на Постдамській площі, біля Рейхстагу. Я хотів би, щоб усе, що красивого є у Німеччині, було і в нас. Але жити там, мабуть, не хотів би.
А восьмикласнику Олександру Бебку довелося не лише насолодитись архітектурними шедеврами, приємним ставленням до людей, а й побувати у руках люккенвальдських лікарів.
— Їхні лікарні, — згадує хлопець, — настільки оснащені сучасним обладнанням, що такого в Україні ще не бачив. При вході там встелена плитка, яка нейтралізує бактерії, а в реанімації — як в космічному центрі. Мені робили рентген знімок лазером. Словом, там дуже високий рівень медичного обслуговування. Але чи зміг би я там жити, не знаю, я звик в Україні.
Великий досвід поїздок на закордонні змагання має і дев’ятикласник Володимир Михайловський.
— Там, — зауважує спортсмен, — у містах порядок, є сильна поліція, спортзали великі, просторі, зручні. На змаганнях у Німеччині все комфортно, організовано, продумано, щоб спортсменам було зручно. Там видно, що про людей дбають скрізь. Хотілось би, щоб і в нас так було, може і буде, коли вступимо до Євросоюзу. В Україні ми почуваємось краще, бо це наша Батьківщина, але треба робити її більш прибраною і культурною.
Вперше побував у Польщі десятирічний Віталій Адамович.
— Я вперше поїхав за кордон, — каже Віталій, — і приємно, що одразу виборов перше місце. А ще пам’ятною ця поїздка буде тим, що я побачив красиве старе місто у Варшаві, прибране новорічними вогниками, ялинку. Там скрізь дуже чисто і красиво. Ми можемо зробити так і в нас, треба тільки краще ставитись до природи і до всього.
Отож наші юні земляки, мріючи про великі спортивні досягнення, водночас не по-дитячому задумуються над майбутнім своєї країни. Бачачи облаштованість життя людей у Європі, їм хочеться такого ж благополуччя і на своїй рідній землі.
Джерело: Народне слово
